Презентація "Роман "Крізь призму сльози" Любові Васильєвої - поєднання розуму, серця і почуттів"

Роман «Крізь призму сльози» Любові Васильєвої – поєднання розуму, серця і почуттів. Урок літератури рідного краю

Васильєва Любов Петрівна – письменниця та краєзнавець. лауреат та дипломат багатьох літературних конкурсів

Моя Оленівка, моя, Найкраща в світі тут земля,У всьому світі.

Слово про письменницю Любов Васильєва – талановитий і цікавий прозаїк. Народилася 6 квітня 1955 року у місті Лутугіно Луганської області. Цього ж року вся родина переїхала до рідного села Оленівка,звідки родом голова сім’ї. А тому і вважає саме Полтавщину своєюбатьківщиною.

Досить дивує контрастне поєднанняу цієї незвичайної жінки: любов дорідного краю, хист до письменства,участь у конкурсах краси та збираннястарожитностей, зайняття спортому таких протилежних напрямкахяк шахи та гірський туризм упоєднанні зі стрибками з парашу-том та захоплення східнимиєдиноборствами.

Почала писати 1995р. З 1998р. Член спілки літераторів«Славутич»У 2008 р. Любов Петрівну прийняли до Полтавської обласноїспілки літераторів

2011 р. створила музей етнографії у рідній Оленівці. У 2011 р. створила музей етнографії в рідній

«Крізь призму сльози» Починаючи з першої сторінки роману ми бачимо себе в районному центрі Козельщина, бачимо стару школу, в якій до 1917 року був монастир. А нині знову все стало на круги своя. Нова школа, яку можна побачити з нагірної частини селища. А монастир, розташований на горі – є окрасою районного центру і за погожої днини його можна побачити з Оленівки.

Звернемо увагу на події місцевого значення, де ми бачимо не тільки рідне село Оленівку, але й все, що відбувається в ньому, відтворено з певними змінами, хоча це не історично-документальний твір. Хлопці, будучи на чужій землі, згадували своє рідне село, в якому ми бачимо і ті ж заливні луки, й садок, і школу, і клуб, і сільські події.

Без перебільшення – Любов Васильєва, мешканка Кременчука, жила своїм рідним селом та його околицями.

Війна в Афганістані показана авторкою не тільки крізь призму горя й смерті колишнього окупаційно-тоталітарного режиму Радянського Союзу, - вона також засвідчила наявність сил і незнищенного морального духу народу далекої країни

Роман «Крізь призму сльози» – це високопатріотичний твір. Де б не були головні герої, у яких би життєвих ситуаціях не опинялися,та виходили з них гідно, з честю.

Роман «Крізь призму сльози» присвячується 26 – й річниці виводу радянських військ з Афганістану. Усім воїнам-афганцям, котрі брали участь у цій війні, яка згодом була визнана політичною помилкою.

Якщо Ліна Костенко – співець усієї української землі, то Л. П. Васильєва – співець Полтавського краю. У кожному творі ми бачимо залюбленість у Батьківщину і батьківщину.