Презентація "Розгортання Української революції 1918 р"

10 клас Тема: «Розгортання української революції. Українська держава Павла скоропадського»

29 квітня 1918-14 грудня 1918гетьманат. Попри бойкот українських соціалістів, дуже коротке (сім з половиною місяців) існування Гетьманату було заповнене надзвичайно інтенсивним і плідним процесом українського державотворення. Він охопив усі ділянки суспільного буття ‒ від закордонної політики і військового будівництва, творення державної адміністрації або земельної реформи до відкриття українських університетів і національної Академії наук, розбудови українського шкільництва. Павло Скоропадський проявив себе творчим політичним діячем, який зумів розгорнути будівництво української держави у надзвичайно складній і суперечливій ситуації: вона вимагала чітких і конкретних дій у творенні розмаїтих і численних державних інституцій.

Павло скоропадський. Надзвичайно короткий час перебування Павла Скоропадського на чолі Другого Гетьманату засвідчив, що Україна отримала історичну постать, яка у надзвичайно тяжких обставинах зуміла вивести корабель української державності із трясовиння хаосу та анархії, безоглядної політичної демагогії, безплідних соціальних експериментів, ігнорування загальнонаціональних потреб суспільства і спрямувати його у конструктивне русло законності і правопорядку.

Павло Скоропадський. Український військовий і державний діяч, гетьман Української Держави (1918). Нащадок українського аристократичного роду. Учасник Першої світової війни, генерал-лейтенант, командир 34-го корпусу російської армії, після українізації – 1-го Українського корпусу, отаман Вільного козацтва. Прийшов до влади внаслідок державного перевороту за підтримки німецького військового керівництва (29 квітня 1918 р.). Усунутий від влади в результаті повстання, очоленого Директорією. 14 грудня 1918 р. зрікся гетьманства й емігрував до Німеччини

Державний переворот29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот. УЦР була розпущена, натомість проголошена Українська Держава на чолі з гетьманом П. Скоропадським. В історії визвольних змагань розпочався новий період, який тривав сім місяців. Попередню назву – Українська Народна Республіка – замінили на нову: Українська Держава. Гетьман зосередив у своїх руках усю повноту влади: законодавчу, виконавчу, судову

«Хай живе гетьман!»29 квітня в найбільшій столичній залі – у двоповерховому кінному цирку (нині на цьому місці – кінотеатр «Україна») зібралося майже 8 тис. делегатів Всеукраїнського хліборобського конгресу. Коли в ложі з’явився П. Скоропадський, залунали вигуки «Хай живе гетьман!». Скоропадський, якого головуючий запросив у президію, подякував присутнім за довірену йому владу

«Грамота до всього українського народу»«Громадяни України! Колишнє Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безробіття збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду. При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці. Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади. Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом усієї України

Гетьманський уряд –рада міністрів. Головою гетьманського уряду став Федір Лизогуб, міністром закордонних справ – Дмитро Дорошенко, міністром освіти та мистецтв – Микола Василенко, міністром юстиції – Михайло Чубинський. Усі вони були передусім фахівцями, а не політичними діячами. Представників соціалістичних партій П. Скоропадський до свого уряду не залучив.

Федір Лизогуб (1851–1928)За часів гетьманату Скоропадського – голова Ради Міністрів Української Держави і міністр внутрішніх справ. На цих посадах мав заслуги в економічній стабілізації Української держави

Василь вишиваний. Вільгельм Габсбург-Лотрінґен (1895–1948) Австрійський архікнязь, племінник Карла I – останнього імператора Австро-Угорщини. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного – таке ім’я йому дали українські вояки під час Першої світової війни. Після укладення Брестського миру у складі австро-німецьких військ в Україні перебував легіон УСС. Він входив до військової групи полковника Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного), який з квітня 1918 р. обіймав посаду командира легіону. Саме в ньому деякі опозиційні до П. Скоропадського українські діячі вбачали претендента на голову Української Держави.

ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГОЗосередження гетьманом усієї повноти влади в Українській Державі ! Залежність гетьмана від австро-німецьких військових формувань ! Розбудова збройних сил Української Держави ! Згортання попередніх революційно-демократичних перетворень (відновлення права приватної власності на фабрики, заводи, шахти, відновлення поміщицького землеволодіння, скасування 8-годинного робочого дня, відновлення цензури, припинення виходу соціалістичних газет, розгін органів місцевого самоврядування, заборона проведення з’їздів демократичних партій, заборона страйків тощо) !

ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО Наростання соціальної напруги: масові селянські повстання, страйкова боротьба робітників ! Заснування українських наукових і культурно-мистецьких установ: Української академії наук, Національної бібліотеки України, Національного архіву України, Національної галереї мистецтв, Українського історичного музею, Українського національного театру ! Налагодження грошового обігу, вдосконалення грошової системи, збалансування державного бюджету, відкриття кількох українських банків, заснування нових акціонерних компаній, відродження промислових підприємств і бірж ! Основною соціальною опорою гетьманського режиму були поміщики, буржуазія, селяни-власники

Державні символи української держави

Кордони Української держави

Українська академія наук заснована 14 листопада 1918р

Володимир Вернадський  (1863-1945) Філософ, автор вчення про ноосферу і біосферу. Один із засновників Української академії наук (1918) та її перший президент. Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).

«Ви знаєте, як мені дорога Україна і як глибоко українське відродження проникає в мій національний і власний світогляд...», — писав науковець у своїх мемуарах.

Відкрито вищі навчальні заклади. Відкритий у жовтні 1918‑го Кам’янець‑Подільський державний український університет «Ясновельможний пан гетьман» передав спеціальним Законом про заснування в надійні руки Івана Огієнка (нині виш носить ім’я свого першого ректора). Новий навчальний заклад мав стати альма‑матер не тільки педагогів практиків, а й взагалі академічної науки в Подільському краї. Це був приклад заснування базового вишу буквально «в чистому полі» (якщо не брати до уваги місцевих гімназій)  «Букет» вагомо доповнюють відкриті тоді ж таки Клінічний та Архітектурний інститути в Києві, Сільськогосподарський в Одесі, зрештою, відокремлений від Харківського університету історико‑філологічний факультет у Полтаві.

Вхідний квиток на свято відкриття Українського державного університету в Кам’янці-Подільському, виписаний на ім’я Г. Нарбута. 22 жовтня 1918 року

Внутрішня політика. Добре обізнаний з практикою державного управління царської Росії Павло Скоропадський усвідомлював, що закріпити незалежність України всупереч усім деструктивним силам можна тільки тоді, коли буде створена боєздатна постійна і регулярна армія, державно-управлінський апарат, налагоджено дипломатичні стосунки з якомога більшою кількістю держав, відбудовано господарство, транспорт, зміцнено фінанси, буде взято на державне фінансування заклади освіти, науки та культури.

Внутрішня політика. Суттєві зрушення відбулися в організації економічного життя. Вони обумовили неабиякі успіхи, в основі яких лежало оздоровлення фінансів. Без золотого покриття було поставлено на тверду основу українську валюту. Гетьманський карбованець дорівнював за паритетом царському рублю. Бюджет Української Держави було зведено без дефіциту. Це дало змогу промисловості, транспорту і торгівлі діяти на повну потужність. Економісти відзначали це як надзвичайне явище у порівнянні з іншими регіонами колишньої імперії.

Внутрішня політика. Водночас відбувалося неухильне і регулярне створення державного апарату. Дуже швидко було налагоджено роботу міністерств, відновлено правильний адміністративний розподіл України на губернії і повіти, створено адміністративний губернський і повітовий апарат – староства. В результаті усі закони і розпорядження керівних центральних органів держави не залишалися суто декларативними актами, як це переважно було за урядування Центральної ради, а реалізовувались набагато ефективніше на місцях.

Формування арміїДуже складною справою виявилося формування збройних сил Української Держави. За основу військового будівництва було прийнято проект, розроблений військовим відомством УНР. Він передбачав створення 8-ми піхотних корпусів, 4-х з половиною кінних дивізій на основі територіального комплектування. Проте цей документ не став практичним стимулом до створення регулярних і постійних збройних сил.

Формування арміїгетьманат одразу перевів творення української армії на реальний ґрунт. Вже наприкінці травня був розроблений законопроект про загальні засади військової служби, яка відкидала станові принципи формування і забезпечувала вільний доступ до військової освіти і посад.24 липня вийшов закон про загальну обов’язкову військову повинність. Мобілізація мала розпочатися в жовтні 1918 р. і дати 85 тис. вояків, на 1 березня 1919 р. – ще 79 тис. У липні було сформовано Гвардійську сердюцьку дивізію (5 тис. вояків), яка мала стати взірцем для майбутньої української армії. Військове будівництво суттєво ускладнювалося позицією командування австро-німецьких військ. Там побоювались утворення в Україні сильної і боєздатної армії.

Павло Скоропадський: гетьман під крилом Берліна. Полагодити справу будівництва української армії певною мірою вдалося особисто гетьману Павлу Скоропадському під час зустрічі з імператором Вільгельмом ІІ. Гетьман домігся передачі Україні захопленого німцями Чорноморського флоту. Можна констатувати, що в добу Гетьманату будівництво українських збройних сил було введено в регулярне русло і ґрунтувалось на новітніх військових досягненнях тогочасного цивілізованого світу.

Зовнішня політика. Українське обличчя нової держави, значною мірою визначалося її зовнішньополітичним курсом. Уряд Центральної ради вирішував проблеми міжнародного представництва не за вимогами міжнародного права і не шляхом прийняття законів, а нотами або усними заявами. Гетьман поставив цю проблему на послідовно правові рейки. Вихід Української Держави на міжнародну арену супроводжувався проблемою визнання інституту гетьманства з усіма його правовими інсигніями, титулатурою, формою звертання тощо, які спирались на українську гетьманську традицію і ще не застосовувались у тогочасній дипломатичній практиці.

Зовнішня політика. Причому вживання Павлом Скоропадським титулатури "Гетьман Всієї України", яка визначила загальнонаціональний характер влади та її поширення на всі етнічні українські землі, не могло не зачіпати інтереси деяких держав, які включали українські етнічні території. Визнання влади гетьмана де-юре було здійснене насамперед Німеччиною і Австро-Угорщиною в Києві вже 2 травня 1918 р. За кілька днів це було зроблено також Болгарією і Туреччиною. Своїх представників прислали до Києва Данія, Персія, Греція, Норвегія, Швеція, Італія, Швейцарія. Це означало фактичне визнання України. Зовнішня політика Української Держави мала послідовно національно-державний характер. У її проведенні неабияке значення мали світоглядні позиції гетьмана та його зовнішньополітичні орієнтири.

Зовнішня політика. Надзвичайно важливою є заувага Павла Скоропадського щодо характеру його зобов’язань перед німцями, які були ним взяті при вступі на гетьманство. "Я лише підтвердив ті умови, які були вироблені Українською Центральною радою", – наголосив гетьман. Надзвичайно важливим державотворчим аспектом зовнішньої політики Української Держави було прагнення до консолідації усіх українських етнічних територій.

Гетьман у посольствi Української Держави у Берлiнi, 5 вересня 1918 р.

Зовнішня політика. Гетьман демонстрував виразні наміри включити до складу України Кубань, Крим, значною мірою заселені українцями, які ніколи не втрачали духовної і культурної спорідненості з метрополією. Було досягнуте таємне порозуміння про приєднання Кубані до України. На Кубань було вислано значну кількість зброї та амуніції. Спеціальні кошти виділялися Українською Державою на видання українських часописів на Кубані та на проукраїнську агітаційну роботу. Гетьман висував завдання поширення геополітичного впливу України на широкому просторі т. зв. козацької території від Кавказького Причорномор’я до Каспію.

На карті суцільною жирною лінією позначено територію. Апоширення влади Генерального Секретаріату згідно з «Тимчасовою інструкцією...» Тимчасового уряду Росії. БУкраїнської Народної Республіки згідно з Третім Універсалом Української Центральної Ради. ВУкраїнської Держави гетьмана Павла Скоропадського. ГУкраїнської Соціалістичної Радянської Республіки

Внутрішні проблеми. Однією з найважливіших проблем, які стояли перед Гетьманатом, було розв’язання земельного питання і проведення оптимальної аграрної політики. Від цього значною мірою залежало подальше існування Української Держави. Павло Скоропадський пізніше зауважував: "Я був переконаний, що тільки міцна організація великих, середніх і дрібних власницьких елементів зможе поставити нашу Державу на правильний шлях розвитку, а всякий уряд у нас, опертий на соціалістичні партії, неминуче в короткий час докотиться до більшовизму".

Земельне питання. Він заявив: "Великих маєтків більше не буде, земля передається хліборобському населенню, але в кількості не більше 25 десятин в одні руки, при чім купівля землі одною особою в різних місцях також не дозволена. За цим наглядатимуть власті та прокурорський догляд. Поміщикам надається право продавати всю землю державному земельному банкові для утворення земельного фонду держави. Уряд сам буде ділити між безземельних земельні запаси"

Земельний закон. На початок листопада 1918 р. був готовий проект земельної реформи, розроблений міністром земельних справ Володимиром Леонтовичем. Він передбачав примусовий викуп державою усіх великих земельних маєтків, які мали бути парцельованими між селянами за допомогою Державного земельного банку, у розмірі не більше 25 десятин землі на одне господарство. Від відчуження землі звільнялись лише ті господарства, які мали агрокультурне значення, однак лише розміром до 200 десятин землі кожне. Цей закон був одним з найбільш демократичних у порівнянні із земельними законами інших держав тодішнього світу. Здійснення наміченої реформи, без сумніву, могло дати поштовх потужному соціально-економічному розвитку України.

Проте найбільші здобутки Гетьманату лежали в духовній сфері. Саме національно-культурні та освітні досягнення Другого Гетьманату слід оцінити як найбільш вагомі з усіх сфер державного життя.10 червня відкрилися обов’язкові курси українознавства для вчителів. За деякими відомостями, їх закінчило близько 50 тис. осіб. 3 липня засновуються українські нижчі школи, на які було призначено близько 89 млн. крб., на вищі початкові школи - майже 21 млн. крб. На позашкільну освіту лише на півріччя – близько 6 млн. крб., на дошкільну освіту на півріччя – 500 тис. крб. Протягом усього часу існування Гетьманату відкрито 150 українських гімназій, фінансованих державою, причому деякі з них були навіть у селах. Призначено 350 стипендій імені визначних українських письменників. Від 25 червня до 15 вересня 1918 р. було продано вчителям і учням 2 млн. шкільних українських підручників.

освіта. Особливо слід відзначити, що на державний кошт були прийняті усі українські середні школи, створені українською громадськістю за доби Центральної ради, і водночас була створена ціла низка нових українських початкових шкіл та гімназій, які фінансувались державою. Засновано два державних українських університети у Києві та Кам’янці-Подільському, історико-філологічний факультет у Полтаві, який мав трансформуватися в університет. Українізовано Київський, Харківський та Одеський університети та Київську політехніку. Для молодих учених, що мали вдосконалювати свої знання за кордоном, засновано 30 стипендій, на які виділялось 150 тис. крб.

Мова документу. Ось як оцінював діяльність Української Держави в галузі культури сам гетьман: "В основі нашої діяльності в обсязі культурному ми керувалися принципом: прямуючи невпинно до створення нашої зовсім самостійної української культури, прямуючи до цілковитої українізації всього народного виховання, – робити це з найменшою шкодою для всяких культурних цінностей... Ми прямували не до механічного примусового прилучення людей до українства, але до хімічного розтворення неукраїнських елементів в українській стихії".

Українська церквагетьман рішуче висловився за самостійну автокефальну церкву на 2-ій сесії Українського Церковного собору 6 липня 1918 р.:"Я гадаю, наша церква, що одночасно з Українською Державою вийшла на вільний шлях життя, стане близько до свого народу і поведе його по тому шляху віри й правди, по якому вели його справді великі духом владики: Петро Могила й інші". Це означало повернення до національної церковної традиції України, штучно обірваної Москвою з 80-х рр. ХVІІ ст. Вивчаючи здобутки Гетьманату і констатуючи усі труднощі і складність взаємин в українському суспільстві, розглядаємо його як фактично першу спробу утвердження внутрішнього миру і співпраці всіх його верств, політичних течій та інститутів в Україні новітньої доби.

Мова документа. Український історик засвідчив, звертаючись до гетьмана: "…За сім з половиною місяців Вашого правління Ви не спочили й жодного дня, хіба що як були в дорозі, коли їздили до Німеччини відвідати імператора Вільгельма ІІ. А Ваш робочий день тягнувся мало не 16 годин. Відбувши численні прийоми делегацій, урядовців, офіційні аудієнції, парадні обіди й вечері для чужоземних представників, Ви брали раз-у-раз участь у засіданнях Ради Міністрів і, пам’ятаю, глибокі ночі, по засіданні, − а кінчалися ці засідання звичайно о 3-4 годині уночі – Ви ще закликали до себе окремих міністрів і вже лежачи в ліжку обговорювали з ними пекучі політичні справи. Тяжко помилився б той, хто думав би, що життя гетьмана України – то було спокійне, безжурне, приємне життя".

Початок кінця. Поступово піддаючися тискові, гетьман 14 листопада видає Грамоту про федерацію: Українська держава добровільно вступала у федеративний зв'язок з відновленою Росією, що на практиці означало реставрацію імперії. Ой, гетьмане, гетьмане, може, і Богдан хотів якоїсь там автономії, а що з того вийшло? Грамота стала "спусковим гачком" для українських республіканців з одного боку та російських монархістів з іншого."Білі", не надто зважаючи на гетьмана, почали наводити свої порядки: нищити в усіх сенсах українські інституції, арештовувати активістів українського руху. Гетьман, наче бажаючи посприяти їм, призначає на посаду головнокомандуючого барона фон Келлера, який розгортає швидкісну мобілізацію серед колишніх імперських офіцерів. Вже за чотири дні їх було 7 тисяч.13 листопада в Києві таємно відбулось засідання представників українських соціалістичних партій України, на якому прийняли рішення про утворення Директорії УНР і початок анти гетьманського повстання

Ситуація в Україні восени 1918 року нагадувала партію гри з півдесятком учасників. Бій під мотовилівкою-18 листопада 1918 року між військами Директорії УНР та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Попри невеликі масштаби бою, дуже важливий був його моральний ефект — Скоропадський втратив шанс придушити повстання Директорії в зародку, що мало «ефект доміно» — дух гетьманців упав. Вцілілі ворожі вояки принесли з собою до Києва паніку, на бік повсталих одна за одною переходили частини гетьманської армії та приєднуватися отаманські загони, що, за «нейтралітету» німців, зрештою призвело до падіння гетьманату. А найголовніше – шлях на Київ був вільний. Менше ніж за місяць, 14 грудня 1918 року, війська Директорії ввійшли до столиці.

зречення14 грудня 1918 року, втративши підтримку як російських монархічних кіл та українських політичних партій, так і австро-німецьких союзників, гетьман України Павло Скоропадський зрікся влади, передав її своєму уряду, а той у свою чергу передав повноваження Директорії на чолі з Володимиром Винниченком

Мова документа…. Усім, усім по установам України. Усім військовим частинам та установам. Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців усі свої сили клав на те, щоби вивести країну з того важкого становища, у котрому вона знаходилася. Бог не дав мені сили впоратися з цим завданням. Нині з огляду на умови, що склалися, керуючись винятково благом України, від влади відмовляюся. Павло Скоропадський. 14 грудня 1918 року, місто Київ

В 1919 році Павло Скоропадський емігрував до Швейцарії, згодом переїхав до Німеччини, де в 1937 році створив Союз гетьманців-державників з відділеннями У США та Канаді. Під час 2-ї світової війни Скоропадський безуспішно намагався зав'язати діалог українських політиків з гітлерівцями щодо створення незалежної монархічної України. Помер Павло Скоропадський в 1945 році в Баварії від випадкового поранення під час бомбардування. Життя в еміграції