презентація "Самоконтроль - головна функція совісті".

Самоконтроль - головна функція совісті Підготувала викладач Гірницького професійно-технічного училища Богодарова Олена Сергіївна

СОВІСТЬ — це усвідомлення і почуття моральної відповідальності за власну поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання. Чиста совість може стати для людини прокляттям усього її життя. Шарлотта Бронте

Совість (сумління) — вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків. Совість - особливий морально-психологічний механізм, що діє зсередини нашої власної душі, причепливо перевіряючи, чи виконується обов'язок. Совість наполегливо нагадує людині про її відповідальність перед собою і перед іншими за виконання моральних обов'язків, говорить про необхідність відповідності їм.

Три особливі елементи совісті Перший – раціональний. Відповідно до нього особа чітко усвідомлює скоєне і характеризується тим, що засуджує чи схвалює власні дії. Совість виступає в цьому випадку як внутрішній контролер. Другий – це розумне судження у вигляді самоповаги, більш відомої як докори сумління. Особистість здійснює моральний самоконтроль та вимагає сама від себе оцінки її вчинків. Третій елемент – вольовий. Його дуже добре характеризує вислів: «чинити по совісті». Тобто, людина дає оцінку своїм діям… така собі внутрішня боротьба між добрими і злими намірами.

Головна функція совісті - самоконтроль. Совісна людина - це людина з гострим почуттям морального обов'язку, що пред'являє до себе високі моральні вимоги. Безсовісною називають людину, в якої відсутня совість як могутній внутрішній контролер. Безсовісного стримує тільки зовнішній контроль, його потрібно стримувати, щоб він не наносив шкоди оточуючим. Як тільки істота безсовісна одержує свободу, вона відразу виявляє свого крайню шкідливість: бреше, краде, знущається з інших. Совість - феномен емоційний, вона виявляє себе через глибокі негативні переживання, самодокори, через тривожність і заклопотаність людини моральністю і гуманністю своєї поведінки. Про неї говорять «муки совісті», «каяття совісті». Совість дорікає мовчки, але невідступно. Вона змушує людей говорити самим собі правду і починати реальні зусилля для виправлення ситуації, якщо це можливо.

* Совість — це наш внутрішній суддя, який безпомилково свідчить про те, наскільки наші вчинки заслуговують на повагу чи осуд наших близьких. * Сама головна прикраса - чиста совість. * Книга совісті корисніше багатьох інших книг. * Самоконтроль – головна функція совісті.

Самоконтроль – одна з характеристик свободи й відповідальності особистості. Самоконтроль – інтегративна здатність аналізувати та оцінювати власну поведінку та власну діяльність з метою перевірки досягнутих результатів та приведення їх у відповідність з поставленими особистими цілями, суспільно значущими нормами, правилами, еталонами, а також суб’єктивними вимогами та уявленнями.

Самоконтроль невід'ємним образом включений в усі види діяльності людини: ігрову, навчальну, трудову, наукову, спортивну й ін. До числа загальних, тобто не залежних від специфіки виконуваної діяльності, принципів класифікації видів самоконтролю можна віднести часовий, просторовий, структурний, а також принцип довільності самоконтролю.

Самоконтроль допомагає виживанню. В екстремальних ситуаціях здатність до самоконтролю дозволяє уникнути паніки й ухвалити зважені рішення. Контроль емоцій сприяє збереженню здоров’я. Та хоча стресових ситуацій у житті уникнути неможливо, самоконтроль дозволяє попереджувати частину їх згубних наслідків. Самоконтроль допомагає уникати створених власноруч проблем. Уміння правильно висловлювати свої почуття допомагає будувати здорові стосунки та мирно розв’язувати конфлікти.

Дякую за увагу!!!