ШАРЛЬ БОДЛЕР                                                               факти з життя

1839—1841 — слухав лекції з права в Сорбонні.

Зблизився з паризькою богемою.

 Богемний спосіб життя і пристрасть до колекціювання живопису втягнули його у величезні витрати.

 У 1845 році зробив спробу самогубства.

25 червня 1857року Пуле-Малассі випустив поетичну збірку Бодлера «Квіти зла» (Fleurs du Mal), яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано.

03

ШАРЛЬ БОДЛЕР

31 серпня 1867 року після тривалої агонії Бодлер помер на руках матері.

Похований 2 вересня на цвинтарі

Монпарнас у Парижі. В останню путь його проводжала лише

невелика група друзів (Поль Верлен, Теодор де Банвіль)

05

ШАРЛЬ БОДЛЕР

Уся зб рка «Кв ти Зла» бунт вна за своїм духом. Але поетов було необх дно особливо вид лити цю рису св тосприймання. І в н назвав один з розд л в книжки «Бунт».

Бодлера в драхували з останнього курсу коледжу за розбещений спос б життя.

06

цікаві факти

Усе своє життя поет перебував на лез ножа м ж прагненням

п знати єдн сть св ту  самого себе та страшним розколом

власної св домост , душ й усього життя.

Був захоронений разом з в тчимом, якого ненавид в. На

плит надгробку не було вказано, що Шарль Бодлер – поет.

ШАРЛЬ БОДЛЕР

Альбатрос

Буває, моряки піймають альбатроса, Як заманеться їм розваги та забав. І дивиться на них король блакиті скоса — Він їхній корабель здалека проводжав. Ходити по дошках природа не навчила — Він присоромлений, хода його смішна. Волочаться за ним великі білі крила, Як весла по боках розбитого човна.

Незграба немічний ступає клишоного;

Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!..

Той — люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього, Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

Поет, як альбатрос — володар гроз і грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному Крилатий велетень не має змоги йти.

07

Читайте, натхнення здобувайте!

Вечірня гармонія

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині вже квіти куряться, немов кадильний дим; і звуки, й пахощі в повітрі голубім;

меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим; ридає скрипка десь, як серце в самотині;

меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні; сумна краса небес в спокої віковім. Ридає скрипка десь, як серце в самотині, зненавидівши те, що чорним звуть нічим; сумна краса небес в спокої віковім,

пірнуло сонце в кров, що застигає в сині... Зненавидівши те, що чорним звуть нічим, шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині, а слід горить в мені потиром золотим.

ШАРЛЬ БОДЛЕР (1821 — 1896)

Дякую за увагу!

08