Презентація "Синергетичний підхід"

Синергетичний підхід

Основні положення складно організованим системам не можна нав’язувати шляхи розвитку, а необхідно сприяти їхнім власнимтенденціям розвитку; хаос може бути конструктивним джерелом, з нього може народжуватися нова організація системи; у певні моменти нестабільності малі збурення можуть мати макронаслідки й розвиватися у макроструктури,зокрема, дії однієї конкретної особистості можуть впливати на макросоціальні процеси; для складних систем існує декілька альтернативних шляхів розвитку, але на певних етапах еволюції проявляєсебе певна переддетермінованість розгортання процесів і теперішній стан системи визначається не лише її минулим, а ймайбутнім; складно організована система вбирає в себе не лише простіші структури і не є звичайною сумою частин, апороджує структури різного віку у єдиному темпо-світі; з урахуванням закономірностей та умов перебігу швидких, лавиноподібних процесів і процесів нелінійногосаморозвитку систем, можливо ініціювати ці процеси шляхом управлінських дій людини [6]; у конструктивному включені нестабільності в картину універсума (як зовнішнього, так і внутрішнього світулюдини) спостерігається зближення внутрішнього і зовнішнього світів [20]. Тобто людина, її неповторна особистістьрозвивається не окремо від зовнішнього світу і не стоїть над природою, а є одним цілим з нею, що революціонізує за

Основний закон синергетики. Основним законом синергетики є взаємодія двох протилежних сил – той, що створює структури і той, що руйнуєостанні. Цю закономірність, відкриту в науковому пізнанні синергетикою, науковці розглядають як її найважливішийвнесок у розвиток діалектичної методології, що спрямована на вирішення найважливіших проблем людства, в томучислі й освіти. Закономірності навчального пізнання та науково-дослідницької діяльності в освіті ми будемо розглядатичерез цей важливий закон синергетики.

Особливості синергетичної системи. Педагогічна синергетика ґрунтується на законах і закономірностях самоорганізації і саморозвитку освітніх систем. Вона дає можливість по-новому підійти до розробки проблем самовизначення і розвитку особистості, розглядаючипередусім їх з позиції відкритості, співтворчості і орієнтації особистості на саморозвиток.

Синергетика. Проблемам адаптації синергетики до педагогічної науки присвячені дослідження В. Ігнатової, яка зауважує, що цянаука дозволяє продемонструвати для молоді картину „єдності всього сущого, побудувати єдину процесуальну модельсвіту – синергетичну картину, крізь призму якої вона з’являється перед людством як суперієрархія взаємодіючих систем,у якому все – жива та нежива природа, життя і творчість людини, суспільство та культура – взаємопов’язане іпідпорядковано вселенським законам”. Синергетична концепція може сприяти глибокому пізнанню таких складних, нелінійних, відкритих систем, як

Синергетика синергетика нині протистоїть жорсткому детермінізмові,редукціонізмові, які до цього часу розглядалися як універсальні методологічні основи наукового пізнання світулюдиною. Причинно-наслідкові зв’язки лінійного характеру, коли наслідки або тотожні, або пропорційні причині, якістановили картину світу у класичному розумінні з її обов’язковою впорядкованістю, нині поступилися усвідомленнютого, що хаос має конструктивну природу. З нього самоорганізовуються нові структури і він не тільки руйнує, а йстворює. Тому функціонування, розвиток і управління сучасною системою освіти повинни характеризуватися в томучислі й законами і закономірностями синергетики.

Принцип тендітності стійкого стану. Характеризується системою, що знаходиться на границі стійкості, з більшою ймовірністю переходу в нестійкий стан. Це пов’язано з досить зрозумілим, з інтуїтивної точки зору, правилом: „гарні” (зокрема стійкі) системи повинні задовольняти декілька (інколи багато) вимог, тоді як „погані” можуть мати хоча б один недолік. Тобто між „гарними” і „поганими” системами в цьому сенсі відсутня симетрія.

Принцип стрибкоподібного покращення„Принцип стрибкоподібного покращення” характеризується стрибком, а не процесом поступової еволюції,проскакуючи найгірший стан і опиняється поблизу гарного. Така система далі рухається за інерцією у бік гарного стану.„Принцип еволюції до катастрофи” характеризується нехтуванням основними законами природи і суспільства, які

Принцип еволюції до катастрофи. Характеризується нехтуванням основними законами природи і суспільства, які спираються на ефекти зворотного зв’язку. Разом з междисциплінарністью синергетичного підходу важливою є його трансдисциплінарність.

Принцип погіршення на шляху до покращення. Характеризується процесом послідовної еволюції системи з гіршог (нестійкого) стану до кращого (стійкого), в результаті якого у початковій стадії процесу переходу до кращого стану,швидкість погіршення зростає. Максимум протидії на шляху до кращого реалізується досягненням найгіршого стану. Далі – у погіршеному стані протидія зменшується і може повністю зникнути, коли система знаходитиметься вже достатньо близько від кращого стану.