Свою назву трипільська культура дістала від с. Трипілля на Київщині , де наприкінці ХІХ ст. археолог В. Хвойка провів перші розкопки поселення цієї культури. Село Трипілля розташоване за 50 км від Києва вниз по Дніпру. Саме тут впадають в нього відразу три річки – Стугна, Красна і Бобриця, утворюючи три поля, від чого і утворилася назва поселення. Вікентій Хвойка
Господарство і побут трипільських племен. Основою господарства було землеробство, спочатку мотичне, а потім орне. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Врожай збирали серпами. Скотарство було тісно пов’язане із землеробством і передбачало розведення великої рогатої худоби, а також овець і свиней.
Трипільська кераміка. У трипільців високого технічного і художнього рівня досягло виготовлення керамічних виробів. Майстри володіли секретами і складною технологією їх виробництва. Якщо раніше гончарні вироби випалювали на відкритих вогнищах, то трипільський посуд – у спеціальних печах.
Суспільний устрій. В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні , а згодом і патріархальні родові відносини. Основною ланкою трипільського суспільства була невелика сім’я. Сім’ї об’єднювалися в роди, кілька родів складали плем’я , група племен утворювала міжплемінні об’єднання, що мали свої етнографічні особливості.
Перенаселення й надмірне використання господарських земель призведе до того, що трипільці будуть покидати свої домівки у пошуках більш родючих грунтів. Кожна пташка тужить за своїм гніздом. Тому, щоб з чистою душею покинути нажиті роками рідні землі, трипільці виконували священний обряд – ритуальне спалення своїх помешкань. Трипільські будинки стояли досить щільно один до одного , тому достатньо було підпалити один, як спалахувало усе протомісто. Одним із найзагадковіших ритуалів , які вважають дослідники, було спалення трипільцями своїх поселень. Коли наставав час переселятися на нове місце, то вогонь переносив у інший світ старі споруди, наповнені посудом, запасами харчів та іншими речами, потрібними предкам, які вже відійшли у потойбічний світ. Ця жертва мала забезпечити також добробут і процвітання громади на новому місці.