Історичні джерела та їх різновиди

Щоб історію писати, треба так багато знати І літопис прочитати, що монах давно писав. Документи повивчати, ті, що князь колись складав. І послухати легенди, давні вірші і казки. Сиві думи, що складались всім народом залюбки, Роздивитись дивний посуд, і прикраси, і взуття. Дивний одяг, що носили наші предки за життя. Все зробив історик вправно, все читав і розглядав І завзято та докладно нам історію писав. Що ж йому допомогло? Історичне

Iсторичнi джерела та їх різновиди. Підготувала вчитель історії Артюх О.М.

Закресліть букви, що повторюються. Поясніть значення слова, яке ви отримали. б   і л к о р т с к л я б

1. Поняття про історичні джерела. Речові джерела. Археологія. За час свого існування й розвитку люди залишили чимало «слідів» своєї діяльності. Історики старанно відшукують їх і за їхньою допомогою намагаються як найвірогідніше відтворити життя минулого. Усе, що залишилося від людської життєдіяльності та збереглося до нашого часу, називають історичними джерелами. Найчисленнішими джерелами є речові. Вони дають уявлення про всі періоди життя людства — від найдавніших часів до сьогодення. До них належать кістки тварин і людей, знаряддя праці, посуд,будівлі, гроші, печатки, прикраси — усе, що свідчить про життя та діяльність людей.

Значну частину речових джерел досліджує археологія. Археологія — галузь історичної науки,що вивчає речові пам’ятки від найдавніших часів і реконструює за ними давню історію суспільства. На завершальному етапі роботи археолог виступає як історик, що використовує для своїх висновків і речові, і писемні джерела. Т. Шевченку належать слова: «Люблю археологію — таємничу матір історії» Археолог – це людина, яка займається археологією

Опис, фотографування замальовка знахідки. З маленьких шматочків збирають і склеюють предмети

2. Писемні, усні та інші джерела До писемних джерел належать будь­які написи на будь­якій поверхні, що збереглися (на стінах,каменях, монетах, речах тощо): літописи, книги, грамоти, документи, спогади, листи, художні твори тощо. Появі писемності в історії людства передувала дописемна доба. У цей період існували лише усні перекази про минуле. Свідченням тих далеких часів є легенди, міфи, прислів’я, народні пісні, казки, перекази тощо. Усі вони не тільки є витвором народної фантазії, але й розповідають про справжні події, що відбувалися й запам’яталися людям. Ці свідчення минулого історики називають усними джерелами. Допомогти дізнатися про минуле можуть також етнографічні джерела — народні звичаї, обряди, традиції українців та інших народів. Так, досліджуючи звичаї і традиції племен, які ще перебувають на рівні розвитку первісного суспільства, можна створити уявлення про давні часи нашої Батьківщини

Деякі джерела можна віднести одразу до декількох видів. Так, стародавня монета, зброя є речовим і водночас писемним джерелом, якщо на них є напис. Книга теж є і писемним, і речовим джерелом, а також може бути й усним, якщо в ній описано звичаїі традиції. Велику кількість джерел (речові, етнографічні, писемні, фото­ і кінодокументи тощо), які містять зображення, іноді виділяють у самостійний вид — зображальні джерела

ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА поділяються на:

Словникова робота Історичні джерела — усе створене в процесі діяльності людини, збережене до наших днів, що дозволяє вивчати минуле людського суспільства та відображає його історичний розвиток.

Палеографія — історична дисципліна, що вивчає зовнішні ознаки рукописних пам’яток, історію походження давніх систем письма, їхню зміну і розвиток, характерні особливості з метою прочитання та пояснення ким, коли та для чого написаний цей текст. Літопис — історичний твір, що розповідає про історичні події за роками. Етнографія — наука, яка вивчає походження, розселення, культуру й побут, суспільний устрій народі