ВИПИСАТИ ВИДІЛЕНУ ЧАСТИНУ РЕЧЕННЯ. ВИЗНАЧИТИ ГОЛОВНУ Й ПІДРЯДНУ ЧАСТИНИ. ПОСТАВИТИ ДО ПІДРЯДНОЇ ПИТАННЯ. ЦЕ КРАЙ, ДЕ Я РОДИЛАСЬ І ЖИВУ, ДЕ ВСЕ ДЛЯ МЕНЕ РІДНЕ — НЕ БАЙДУЖЕ, ДЕ ЗІРКА З НЕБА ВПАЛА У ТРАВУ, ЩОБ ТИ МЕНЕ ПОБАЧИВ, МИЛИЙ ДРУЖЕ. ЦЕ КРАЙ МОЄЇ ВТІХИ І СЛЬОЗИ, ІЗ РІДНИМ СЛОВОМ, З РІДНИМИ ПІСНЯМИ. ТУЛЮСЯ ДО ВКРАЇНСЬКОЇ КРАСИ, БО ЦЕ ВЗЯЛА ВІД БАТЬКА І ВІД МАМИ.
РОЗПОДІЛЬНЕ ПИСЬМО. ПРОЧИТАТИ. ПОДАНІ РЕЧЕННЯ. ВИПИСАТИ У ДВА СТОВПЧИКИ: У ПЕРШИЙ — СКЛАДНОПІДРЯДНІ З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ, У ДРУГИЙ — ПРОСТІ РЕЧЕННЯ З ПОШИРЕНИМ ВІДОКРЕМЛЕНИМ ОЗНАЧЕННЯМ. ЗАМІНИТИ, ДЕ ЦЕ МОЖЛИВО, СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ ПРОСТИМИ РЕЧЕННЯМИ З ДІЄПРИКМЕТНИКОВИМИ ЗВОРОТАМИ
1. Це був північний нагірний схил, порослий густим лісом (В. Арсеньєв). 2. Війне вітерець, з крила пелюстку струсить, яку із саду перед тим приніс (Н. Тихий). 3. Біжить стежина в сад у зарості малини, яка дозріла вже і запахом п’янить (Л. Талалай). 4. Перед нами була глибока ущелина, захаращена камінням та вітроломом (В. Арсеньєв). 5. Дзвенить криштальне джерело, що вийшло з глибини земної (М. Терещенко).
Визначити, де підрядні частини з’єднуються з головною за допомогою сполучників, а де — за допомогою сполучних слів. Люди, яких люблять і шанують, не обов’язково вродливі й не завжди винятково розумні (І. Томан). 2. Я виростав серед пісень, що їх співала тихо мати (І. Світличний). 3. Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг історії Богдан Хмельницький (О. Субтельний). 4. Із давніх-давен вулиця була громадським місцем, де обговорювались та вирішувались важливі для людей справи (О. Субтельний). 5. І тільки природа знаходить такі розмаїті барви, що їх не відтворити жодною фарбою, жодним пензлем. 6. Раптом доріжка стала така вузька, що зелене гілля вгорі сходилося докупи й закривало небо (І. Нечуй-Левицький). 7. ДЛЯ сучасного письменника, що звертається до сивої давнини, чимало важать історичні джерела (З часопису).