«Жив-був троль, злющий-презлющий; то був сам диявол … »Злісний троль виготовляє дзеркало, в якому все доброе здається злим, а

Розповідь перша.

Дзеркало і його осколки

зле – тільки яскравіше впадає в очі. Одного

разу учні троля взяли це дзеркало, і бігали з ним всюди, заради потіхи наводячи його на

людей, а наостанок вирішили добратися і до неба, «щоб над ангелами і самим Творцем».

Але дзеркало, вирвавшись у них з рук, падає на землю і розлітається на тисячі осколків.

«Деяким людям осколки потрапляли прямо в серце, і це було найжахливіше: серце перетворювалося на маленьку крижинку …»

Кай і Герда, хлопчик і дівчинка з бідних сімей – не родичі, але люблять одне одного, як брат і

Розповідь друга.

Хлопчик

і дівчинка

сестра. У них є свій садок під дахом, де вони

розводять троянди. Взимку в садку, правда, не

пограєш, тому вони ходять один до одного в гості; одного разу, сидячи біля вікна і

милуючись падаючим снігом, Кай запитує у

бабусі: сніжинки – немов білі бджілки, а чи є у них своя цариця, як у звичайних бджіл? Так, відповідає бабуся, це Снігова королева; вона літає над містами на чорній хмарі, від її погляду замерзають вікна.

Проходить деякий час, настає літо; Кай з Гердою сидять в своєму садку серед троянд – і тут в око йому потрапляє осколок диявольського

Розповідь перша.

Хлопчик

і дівчинка

дзеркала. Серце його стає черствим,

«крижаним»: він сміється над бабусею, знущається над Гердою, краса квітів його більше не чіпає, але він захоплюється сніжинками з їх

математично ідеальними формами («ні єдиної неправильної лінії!»). Одного разу він йде

кататися на санках і з пустощів прив’язує свої,

дитячі, до розкішно прикрашених «дорослих» саней; несподівано вони розганяються –

швидше, ніж він міг собі уявити, – злітають в повітря і мчать геть: його забрала з собою та сама Снігова королева.

Розповідь третя.

Квітник жінки, що вміла чаклувати

Герда відправляється на пошуки Кая. У своїх мандрах вона зустрічає чародійку, яка впускає її до себе переночувати і в підсумку вирішує залишити дівчинку у себе і зробити її своєю прийомною дочкою; вона наводить на неї чари, через які Герда забуває про свого названого брата, і чарами ховає під землю всі троянди у себе в саду, щоб вони ненароком не нагадали дитині про їх з Каєм садок на даху. Але зі капелюха свого прибрати троянди вона забуває; одного разу капелюх цей попадається Герді на очі, та згадує все і починає плакати. Там, куди стікають її сльози, розквітають заховані чарівницею троянди; Герда розпитує їх – може, Кай вже мертвий і вони бачили його під землею? – Але, отримавши негативну відповідь, розуміє, що його ще можна врятувати, і вирушає в дорогу.

Розповідь четверта. Принц і принцеса

Покинувши сад чарівниці, де панує вічне літо, Герда бачить, що насправді вже давно настала осінь, і вирішує поквапитися. В дорозі вона зустрічає крука, який живе зі своєю «нареченою» при дворі тутешнього короля; з розмови з ним вона робить висновок, що наречений королівської дочки, принцеси, що прибув з невідомих країв – це Кай, і вмовляє ворона відвести її до палацу подивитися на нього. Стає ясно, що вона помилилася; але принцеса та її наречений, вислухавши розповідь Герди про її поневіряння, жаліють її і дарують дівчинці «башмаки, і муфту, і чудове плаття» і золоту карету, щоб вона швидше знайшла Кая.

Розповідь п’ята.

Маленька розбійниця

В дорозі на мандрівників нападають розбійники: вбивають слуг і кучера, забирають собі карету, коней і найдорожчий одяг Герди. Розбійниця влаштовує її у своєму «звіринці»; дівчинка розповідає «господарці» свою історію, та переймається і знайомить її з Північним оленем, гордістю «звіринця». Олень розповідає Герді про свою далеку батьківщину, де править Снігова королева; Герда здогадується, що саме Снігова королева тримає Кая у себе, і, з дозволу Розбійниці, пускається в дорогу на Північному олені.

Розповідь шоста. Лапландка і фінка

В дорозі Герда з Оленем ночують у гостинної лапландки, яка, вислухавши їх історію, радить мандрівникам побувати у відьми-фінки. Олень, послухавшись її словами, їде з Гердою до фіна і просить у неї для дівчинки «пиття, яке б дало їй силу дванадцяти богатирів». У відповідь фінка каже, що Герді таке питво і не потрібно: «сила – в її милому, невинному дитячому сердечку». Попрощавшись з чарівницею, Герда з оленем доїжджають до царства Снігової королеви; там вони розлучаються – далі дівчинка повинна йти сама.