Летим. Дивлюся, аж світає,Край неба палає,Соловейко в темнім гаїСонце зострічає. Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставами. Верби зеленіють. Сади рясні похилились,Тополі по воліСтоять собі, мов сторожа,Розмовляють з полем.І все-то те, вся країна. Повита красою,Зеленіє, вмивається. Дрібною росою,Споконвіку вмивається,Сонце зострічає...І нема тому почину,І краю немає!Т. Г. Шевченко “Сон”