Презентація "Списування 4 клас (ІІ семестр)"

Списування4 класІІ семестр

Хліб у звичаях і повір'ях Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися, як до святині. Про нього народ створив багато повір'їв, які мали практичний і ритуально-магічний зміст. Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти, перепросити, поцілувати і з'їсти. Якщо так не зробити, то будуть збитки. Якщо хтось знаходив хліб на дорозі, слід було підняти його, обтрусити і покласти пташкам. За гріх вважалося надкусити й недоїсти шматок. Хліб після поминок треба роздати людям. Не позичали нікому хліб, коли йшли вперше сіяти.(Л. Артюх, 84 слова)

Лебеді Над нашою хатою пролітають лебеді. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, мені хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. І радість, і смуток огортають мене своїм снуванням. Я стаю ніби меншим, а навколо мене росте і міниться увесь світ. І цей увесь світ тріпоче - міниться в моїх очах і віддаляє лебедів. Але я не хочу, щоб вони одлітали од мене. Аби я був чародієм, то хіба не повернув би їх? Сказав би таке таємниче слово. (За Михайлом Стельмахом, 82 слова)

Український віночок Кожна дівчинка плела віночок із жовтих сонечок кульбаб, із кленових листочків чи просто з’єднувала в барвисте коло лісові й лугові квіти. Впліталося до віночка багато квітів: ружа, калина, безсмертник, незабудки, чорнобривці, любисток, волошки, ромашки. Всього в українському віночку — дванадцять квіточок. Наші прабабусі знали, як і коли слід плести віночок, як зберігати квіти у вінку. Де відшукати той рецепт, за яким квіти замочували в рослинних соках, аби довший час були свіжими? Може, твоя бабуся знає, то запиши від неї її розповідь.(За Василем Скуратівським, 82 слова)

Цвітуть каштани Пройшли перші травневі дощі. Розгорнулося тендітне листя київських каштанів. А над ними малесенькими пірамідками звелися пуп’янки майбутнього цвіту. Чудовий вигляд мають вулиці Києва. Але найпрекрасніші парки і сквери під час цвітіння каштанів. З кожним днем зеленішають і густішають крони дерев. На тлі їхньої оксамитової парчі спалахує білими пірамідами суцвіття. Увечері каштановий цвіт у світлі вуличних ліхтарів нагадує квітки на ялинках. Радісною усмішкою цвіту іде травень на українські землі. Дніпрові хвилі б’ються об гранітну набережну. А в тихі місячні ночі у воді віддзеркалюються розквітлі крони. Знову цвітуть каштани.(За Володимиром Пархоменком, 89 слів)

Кажани Посеред лісу височіла гора. А в горі була печера. Туди не зазирало сонце. Навіть вовки обходили печеру стороною. Бо там жили кажани! І чому ж їх так бояться? Одного разу загорівся ліс. Цілий день ведмеді, лосі, кабани носили від озера воду і пісок. Рятували свої домівки. Коли вогонь згас, а сонечко зайшло за обрій, усі побачили над лісом чорне небо. Не видно ні місяця, ні зірочки. Це дим закоптив небо! Що робити?! Раптом вилетіли з печери кажани. Своїми крильми вони протерли небо. Зірки і місяць засяяли яскравіше.(З журналу, 90 слів)

Засяяло в барвистому травневому вінку біле оксамитове мереживо. Весна красеневі червню ключі від щедрого літа передає. Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. У густих верболозах вдень і вночі не втихають солов’ї. Мирно воркують лагідні горлиці. Тривожно голосять зозулі. На тоненькій галузці крислатого осокора легенько гойдається ремезова колисочка. Пишні левади пропахли медовим ароматом. Бавляться на них у веселому танці яскраві метелики. Заклопотано гудуть бджоли. Всім хочеться поласувати духмяним медом з левадного травозілля. Збережімо цей безцінний дарунок природи! (За Миколою Яценком, 87 слів)

Як з..мують д..рева Немов зачарований, стоїть (у)зимку ліс. Ш..ренги кремезних дубів у рудих шоломах завмерли, наче витязі (у)дозорі. Сосни хвацько (з,с)били набік білі берети. Кутаю(тьс, цц)я у м..які пухнасті накидки ялини. А б..різки на галявині (з,с)билися в гурт і тремтять (від)холоду. Під промі(н, нн)ям скупого сонця перел..вається сніг. Як же з..мують д..рева? Сам по собі мороз їм (не)страшний. Головна (не)безпека для дерев — висиха(н, нн)я. Пр..рода подбала про їх захист. Поверхня стовбура (в)крита особливим водонепроникним шаром. Принишк з..мовий ліс. Та жи(т, тт)я триває. Йде активна підготовка до нового буя(н, нн)я зелені. (З журналу, 88 слів)

Щось припізнилися в ц(й, ь)ому ро(к, ц)і понурі осі(н, нн)і дощі. Тепло і тихо. (По)блискують тонкі павутинки бабиного літа. (На)кручі палають багр..яні бага(т, тт)я кл..нового гаю. Внизу в..ється струмок. (Право)руч від н(й, ь)ого досі з..л..ніє в..сока тополя. Стоїмо з дочкою пос..редині городу. Давно вже (ви)копали картоплю, зібрали жовтопузі гарбузи. Лиш де-не-де з..л..ніє гичка бур..яків. Ми позгрібали купу сухого бади(л, лл)я, щоб (з, с)палити. Поклали в неї з десяток картоплин. Черкаю сірником. Вогонь прудко перестрибує на сухі стебла, витанц(й, ь)овує на них, сопе, тріскоче... Сизий дим клубочиться над бади(л, лл)ям, ледачо підніма(є, ї)ться вгору. (За Степаном Мацюцьким, 84 слова)

В..сна йде! Ви чуєте, як (за)співала на повний голос красуня в..сна? З..мля чекала цієї миті. (В)ранці сонце залило золотим промі(н, нн)ям усе навкруги. Ро(с,з)будило холодну землю. Дзвенит.., дзюркотит.. поміж перешкодами тала вода. Вирує бурхливим потоком (до)річки. Над нею ш..ренгами вишикувалися старезні кучер..яві верби. Вони замріяно ш..почуть поміж собою. Рве(тьс, цц)я молоде жи(т, тт)я на волю, проб..ває собі дорогу. Стрепенувся в з..леному коливанні від з..мового сну ліс. Ніжною молоден..кою травичкою красуєт..ся галявина. Пишаєт..ся б..різка своїм ві(т, тт)ям з мален..кими л..пкими л..сточками. Скрізь з..мля одягається у трави й квіти. Яка краса! (86 слів)