Презентація "Станіслав Шумицький" до уроку література рідного краю.

Епіграф: І не треба мого Імення Між поетових ставить. Ні: Просто я повертаю натхнення Те, що люди дають мені.

Щирий і порядний, життє- радісний, із чудовим почуттям гумору, а часом іронічним, він вабив до себе багатьох; щедрий, дружелюбний, мав приємну, відкриту посмішку, прекрасно володів словом; дивовижний працелюб, не терпів нехлюйства, зла ніколи ні на кого не тримав; любив життя.

1949 р. – оселяється з матір’ю в Каравані, поблизу Люботина, де Станіслав закінчив семирічку. Саме в цей час починає писати вірші.

- Працював у редакції газети “ Ленінська зміна “. - Літературний редактор “Вечірнього Харкова “.

- Любив розмовляти про новини на літературній ниві – чи то вітчизняній, чи зарубіжній. - Захоплювався мовами. - Дуже любив природу, народні пісні.

- Крапля поволі підточує камінь. Інколи краплі для щастя комусь не стає. Крапля отрути і крапля любові віками Роблять у світі одвічнеє діло своє. - Йому земля, напевне, буде пухом: Він кров’ю-потом чорнозем зросив! А я додам: він був титаном духу, Бо рідну землю на руках носив! - Я зможу тоді оцінити безсмертя, Коли вже насправді помру.

- …Людині очі зав’язала тьма – Здається, горя більшого нема, Та між людей людина не загине, Лише б не похилилась в боротьбі… …Куди страшніше, як вона в собі Безповоротно втратила Людину! - Непромовлене слово жахнішим бува за обмову, Непромовлене слово страшнішим за постріл бува. То й повірте мені, як-то кажуть, на слово: Непромовлене слово теж убива.

- Щастя розплескалося зненацька, І його по краплі не зібрать. - До дітей тоді приходить ясність, Як стають батьками вже й самі… - Можна пізно померти лише, А народження вчасне завжди. - І я гублюся в голубих снігах, Щоб проліском у березні розквітнуть. - Та якби на землі Припинились розлуки, То й побачень би вік не було на землі.