Презентація "Становище православної церкви та її духовенства у другій половині XVII – на початку XVIIIст."

Становище православної церкви та її духовенства у другій половині XVII – на початку XVIIIст.

Становище православної церкви після смерті Б. Хмельницького. Прагнення царського уряду підпорядкувати Київську митрополію Московському патріарху. Однак досягти цього вдалося тільки через 30 років.

Причини прагнення підпорядкувати Української православної церкви Московському патріархату. Контроль над православною церквою – контроль над Україною;Контроль над православною церквою – падіння опори української державності.

1686р. патріарх Константинопольський під тиском турецького уряду та за хабар погодився надати патріарху Московському право висвячувати митрополита Київського. Однак, про передачу контролю над Київською митрополію мови не йшлося, та це не завадило московськовському патріархату, який швидко порушив умови договору: Припинилося згадування під час богослужіння Вселенського патріарха;Скасовано привілеї Київського митрополита;У 1710 р. у Київській митрополії було запроваджено церковну цензуру.1722 р. вперше ієрархові Київській митрополії замість титулу «митрополит Київський, Галицький і всієї Русі» було надано титул архієпископа Київського та Малої Росії. Призначати його мав Синод на чолі з царем у Петербурзі.

Синод – це орган управління православною церквою в Російській імперії.

Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, а з 1722 р.- архієпископ Київський та Малої РосіїМитра Гедеона (Четвертинського). Майстерня Збройової Палати, 1685 р.

Отже, Київська митрополія, яка була центром східноєвропейського православ’я, тепер перетворилася на звичайну єпархію Російської православної церкви. Тобто, Київську митрополію було передано Московському патріархату. Це була катастрофа, українська церква втрачає свою самобутність.

Робота з історичним джерелом1. Коли на землях Русі-України поширилося християнство?На які території поширювалася духовна влада Київського митрополита?2. На які факти посилається Патріарх Константинопольський як на причину невизнання акта 1686 р.?«…дослухаючись гучного голосу канонічного обов’язку, що накладає на наш. Святіший Вселенський Престол піклування про Святі Православні Церкви, які знахо-дяться у скруті; вбачаючи, що й історія свідчить на користь зазначеного (бо жнаписано, що відчуження від нашого Престолу Митрополії Києва й залежних від неїПравославних Церков Литви та Польщі, а рівно ж прилучення їх до Святої Церкви. Москви, з самого початку були здійснені зовсім не у згоді із законними канонічнимиприписами); також недотримано того, про що було спільно заявлено щодо повноїцерковної самодостатності Київського митрополита, який носив титул екзарха. Вселенського Престолу…»Патріарх Константинопольський Григорій VII.«Томос про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною». 1924 р.

Багато релігійних діячів, переїхали з Києва до московських міст, тому найвищі церковні достойники Російської імперії були українцями: єпископ Стефан Яворський став Митрополитом Рязанським, президентом Синоду; ректор Києво-Могилянської Академії Феофан Прокопович став новгородськимархієпископом, заступником Президента Синоду.

Подальші утиски Київської митрополіїВід часів Петра І з України почали вивозити історичні пам’ятки, рідкісні книги тощо. У 1720 р. цар наказав, щоб «у всіх монастирях... оглянути й забрати давні жалувані грамоти та інші оригінальні листи (і також книги історичні, рукописні й друковані)».1864 – Києво-Печерську лавру передано під владу Москви. Москва звертається до Константинополя з грамотою про освячення київських митрополитів(Гедеон).

Дякую за увагу!