Презентація "Стародавня Спарта.Устрій спартанської держави"

План уроку:1. Виникнення Спартанської держави.2. Спартанська держава, її устрій. Законодавство Лікурга.

В ХІ ст. до н. е. дорійці завоювали півострів Пелопоннес і заснували власне поселення – Спарту. Спа́рта або  Лакедемон — місто-держава  Стародавньої Греції, найсильніше на Пелопонеському півострові, яке існувало в області Лаконії. Конкурувало з Афінами.

На півострові багато гір. Грунти кам'янисті. Влітку часто бувають посухи. Тут ростуть переважно чагарники. У долинах вирощують оливки, цитрусові, тютюн, пшеницю. Розводять кіз і овець. На цьому півострові розташовані давні міста Спарта і Коринф. Тут знаходяться руїни Мікен, Олімпії.

Населення Спарти: Спартіати – нащадки дорійців, повноправні громадяни Періеки (сусіди) – вільне населення: Переселилися до Спарти, мали деякі права, займалися землеробством та ремеслами, сплачували податки спартіатам. Ілоти (раби) – підкорене місцеве населення Пелопоннесу. Обробляли землю спартанців.

Цікаво знати. Щоб запобігти повстанню ілотів, кожної весни влаштовувалися криптії – “полювання” за ілотами. Спартанські юнаки вистежували найбільш сильних і мужніх серед ілотів, які могли б очолити повстання, і вбивали їх. Для юнаків це був “іспит на мужність”, а для суспільства – запобіжний захід проти можливого повстання.

Згідно з переказом, політичний устрій Спарти запровадив у VІІІ столітті до н. е. законодавець Лікург в усній постанові «Велика Ретра». Він належав до царського роду, але відмовився від влади на користь племінника. Після тривалих подорожей він повернувся до Спарти та запровадив нові закони. Згодом він пішов у Дельфи, але взяв із спартанців обіцянку до свого повернення не змінювати законів. Із Дельф Лікург поїхав на Крит, де заморив себе голодом. Отже, Лікург так ніколи і не повернувся додому, а спартанці не наважилися змінити закони.

Архагети - обиралися на рік. Герусія – 30 геронтів керували державою у мирний час. Апела – участь мали право брати лише громадяни-воїни. Ефори (5 осіб) – їм належала найбільша влада. Мали право контролювати всіх, навіть царів

Цікаво знати Спартанці були хоробрими, витривалими воїнами. Зазвичай вони не переслідували відступаючих ворогів, вважаючи нижче своєї гідності вбивати тих, хто втікав. Триста найкращих із них ставали особистою охороною царя – гіппеями. Жителі міста вважали себе непереможними у битвах, і тому місто Спарта не було захищене мурами.

Здатися для спартанця означало покрити себе ганьбою. Звідси особливий спартанський менталітет. Мати спартанця, відправляючи сина на війну, говорила: «Повертайся зі щитом чи на щиті». За законом тих часів лише два класи людей заслуговували на право увічнити свої імена на надгробних плитах - це жінки, що загинули при пологах, і чоловіки, які загинули в бою.

Усі чоловіки поліса становили могутню армію. Громадяни Спарти не мали права займатися торгівлею або ремеслом. Серед спартанців не було ні бідних, ні багатих.

Основою законів був принцип рівності. Запроваджувалася система заходів, спрямованих проти особистого збагачення: вилучено з обігу золоті та срібні монети, заборонено купівлю-продаж землі, всі спартіати мали носити простий і грубий одяг, було накладено заборону на виробництво і користування предметами розкоші тощо. Запроваджено спільні трапези.

У Спарті батьки не мали права розпоряджатися своєю новонародженою дитиною – її долю вирішували геронти. І Вони прискіпливо оглядали дитину і, якщо вирішували, що вона слабка, наказували кинути її у прірву.

Життя спартанців проходило у постійних військових вправах. Хлопчики із 7 років вчилися мистецтва війни у спеціальних школах. З 14 років їм дозволялося носити зброю. З 16 років і до старості спартанець зобов'язаний був служити в армії. У 30 років спартанець вважався повнолітнім і мав право отримати ділянку землі та одружитися.