Презентація "Статеве виховання"

Статеве виховання!Підготували: Безсмертний Богдан. Холодович Анастасія

Вступ: Особлива увага до проблем статевого виховання в Україні сьогодні зумовлена кількома причинами, серед яких найважливіші такі: прискорений розвиток дітей (акселерація); незадовільний рівень обізнаності неповнолітніх з питань статевої сфери, низька якість і сумнівні шляхи отримання такої інформації (однолітки, засоби масової інформації тощо); сексуальність підлітків та пов’язані з нею проблеми (репродуктивне здоров’я, ризикована поведінка, інфекції, що передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ, незапланована вагітність); нівелювання більшістю неповнолітніх моральних цінностей та ін. Актуальність проблеми статевого виховання зумовлена також некомпетентністю педагогів, батьків у питаннях сексуальної просвіти, що призводить до відсутності ранньої орієнтації на виконання соціальної ролі в житті (батька, матері, дружини, чоловіка). Ці явища свідчать про недостатньо ефективну роботу, що проводиться педагогічними працівниками в напрямі статевого виховання, про недостатню теоретичну й методичну підготовку вчителів, низький рівень педагогічної культури батьків

Статеве виховання — процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі. Об’єкт дослідження: статеве виховання школярів. Предмет дослідження: статево-виховна робота в українській школі. Мета: формування у підростаючого покоління гігієни, етики та культури статевих відносин.

Основні завдання статевого виховання:формування зрілої гармонійної особистості;формування у підлітків обох статей основних навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;забезпечення підлітків необхідною грамотною інформацією, яка допоможе їм адаптуватися до змін у період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання, досягти психологічного комфорту;профілактика психосоціальної дезадаптації, закладання основадекватної статевої соціалізації підлітків;націленість молоді на створення сім’ї, народження і виховання дітей;збереження (методами виховання і просвіти) репродуктивного здоров’я підлітків; профілактика незапланованої вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ;

Поговоримо ?В мене є питання ?

Принципи статевого виховання визначають основи, на яких будуються статеве виховання в цілому і позиції педагогів, психологів, вихователів. Принцип реалістичності має на увазі побудову статевого виховання на основі реалістичного розуміння статевої диференціації, статевих відмінностей і сексуальності людини, а не на основі «позитивних» чи «негативних» крайніх стереотипів повсякденного здорового глузду. Принцип перспективної ініціативи виходить з того, що, розвертаючись в сьогоденні і виходячи з досвіду минулого, статеве виховання спрямоване на підготовку до майбутнього, а тому має враховувати актуальне для молодого покоління прогнозування перспектив. Принцип активності спонукає не чекати проблемної поведінки, а користуватися всіма прийнятними ситуаціями, а за необхідності створювати їх, щоб забезпечити підлітків необхідними установками та інформацією.

Принцип комплексності диктує планування й оцінку конкретних заходів як структурних елементів загальної системи виховання, соціалізації та освіти. Принцип правдивості виключає помилкові відповіді й численні способи відходу від відповідей на запитання, які цікавлять молоде покоління: завжди говорити правду відповідно до віку й можливостей розуміння. Принцип довіри передбачає серйозне ставлення до переживань та інтересів дитини, бажання і готовність їх зрозуміти, виключає підозри, вистежування. Принцип контролю та підтримки застерігає від сліпої довіри, яка на практиці обертається байдужістю і зведенням системи статевого виховання до стихійно-спонтанної соціалізації. Принцип незбудження сексуального потягу має на увазі, що статеве виховання не повинно нести елементи сексуальної стимуляції.

Американські дослідники описали чотири основні типи ставлення батьків до питань статі: репресивне, уникливе, нав’язливе та експресивне (якщо, звісно, погляди обох батьків на питання збігаються,що зустрічається не завжди). Репресивний тип ставлення: батьки суворо говорять дітям, що секс — це зло і непристойність. Зазвичай у такій сім’ї заборонені непристойні слова, двозначні жарти, не дозволено ходити вдома в нижній білизні. Уникливий тип ставлення: батьки проявляють більш розумне і терпиме ставлення до сексуальності. Вони розглядають це явище швидше як корисне, ніж шкідливе, однак розгублюються, коли мова заходить про конкретні статеві питання. Вони уникають прямого обговорення цієї теми зі своїми дітьми або перетворюють його на нудну лекцію. Нав’язливий тип ставлення: батьки вважають секс корисним і здоровим явищем, яке вони при цьому ставлять в центр усього сімейного життя. Експресивне, розглядають секс як природне явище, за необхідності відкрито обговорюють цю тему, але встановлюють розумні рамки для прояву сексуальної активності дітей (так само, як усіх інших форм поведінки).

ФОРМИ І МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМСТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ: Мета статевого виховання — це не лише інформування підлітків про певні аспекти статевих питань, а й формування у них соціальної зрілості через інтерактивне навчання. Форма проведення занять зі статевого виховання може бути різною. Підлітки, які перебувають на початкових стадіях психосоціального розвитку, надають перевагу пасивним методам отримання інформації — бесіди та лекції. Старшим підліткам, як правило, подобається інтерактивне навчання (рольові ігри, мозковий штурм, дискусії) та консультування.

Методи статевого виховання: Метод мозкового штурму (з англ. brainstorming) — це оперативний метод розв’язання проблеми на основі стимулювання творчої активності, за якого учасникам обговорення пропонують висловлювати якомога більше варіантів розв’язання, у тому числі й найбільш фантастичних. Потім із загальної кількості висловлених ідей відбирають найбільш вдалі, які можуть бути використані на практиці. Мозковий штурм використовується, коли потрібно: розкрити зміст певного поняття; знайти шляхи розв’язання проблеми; з’ясувати, що учасники знають і як ставляться до певного питання, проблеми, явища тощо. Тренінг — це така форма організації навчання, яка використовує інтерактивні методи і дає учасникам змогу під час спілкування в комфортній емоційній атмосфері обмінюватися досвідом і знаннями з метою отримання нових знань і засвоєння навичок. Тренінг має свої особливості: наявність постійної групи учасників; дотримання певних принципів групової роботи; просторова організація навчання;

Робота в малих групах дає всім учасникам змогу діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема володіння прийомами активного слухання, вироблення загального рішення, розв’язання суперечностей). Роботу в групах варто використовувати, коли потрібно розв’язати проблему, з якою важко впоратися індивідуально; коли у вас є інформація, досвід, ресурси для взаємного обміну; коли одним з очікуваних результатів навчання є придбання навичок роботи в команді. Рольові ігри, разом з творчими завданнями і роботою в малих групах, — це основний прийом на інтерактивних заняттях. У рольовій грі учасникам пропонується «зіграти» іншу людину або «розіграти» певну проблемну ситуацію. Для позначення методик цього типу також використовуються близькі назви (імітації, ділові ігри, моделювання). Ці методики сприяють розвитку навичок критичного мислення, комунікативних навичок, навичок розв’язання проблем, відпрацюванню різних варіантів поведінки у проблемних ситуаціях. Рольова гра проводиться для того, щоб: визначити ставлення учасників до зазначених тем; учасники напрацювали досвід розв’язання певних проблем; сформувати в учасників усвідомлену позицію з обговорюваних ситуацій та питань; виробити навички відповідальної поведінки.

Групове обговорення — це метод, який передбачає активний обмін думками, враженнями, знаннями та досвідом між усіма учасниками тренінгу. Обговорення проводиться для того, щоб: узагальнити і підвести підсумки зробленого; учасники усвідомили, сформували або змінили своє ставлення і переконання щодо обговорюваних питань. Під час обговорення тренеру слід:ставити лише відкриті запитання, формулювати їх стисло й конкретно. Відкрите запитання — це таке формулювання, яке не передбачає однозначну відповідь «так» чи «ні»; як правило, починається зі слів: «Що?», «Коли?», «Який?», «Чому?», «Як?»;бути уважними до всіх, забезпечувати всім учасникам однакові можливості в обговоренні, дякувати за запитання і висловлювання;утримувати обговорення в руслі заданого запитання або поставленої проблеми.

Висновки: Сім’я та школа – основні соціалізуючи інститути і тільки єдність впливу з боку школи та родини може забезпечити ефективний виховний вплив. Проте простіше навчити відповідальному ставленню до статі, сексуальності та створення сім’ї в школі і тільки потім це передаватиметься нащадкам як правильні норми поведінки та цінності. Тобто на даному етапі розвитку українського суспільства нішу статевої просвіти та виховання підростаючого покоління повинна взяти на себе школа. В українській школі статеве виховання – існує. Інше питання – це його ефективність та відповідність сучасним умовам розвитку особистості. Основним показником ефективності статевого виховання в школі є рівень статевої культури та освіченості школярів. Отже, головне вчасно провести з підлітками розмову, бесіду, тренінг, щоб запобігти тих проблем, про які ми говорили раніше. Дотримуючись даних методів і принципів можна хоча б трішки покращити знання учнів з цієї актуальної теми.

Дякую за увагу!