Презентація "Стиль класицизм в архітектурі. Ампір." до уроку №23 в 8 класі

Стиль класицизм. Архітектура класицизму. Творчість відомих архітекторів класицизму. Шедеври архітектури класицизму. Стиль ампір в архітектурі . Урок мистецтва №23 в 8 класі підручник Кондратової Л.Г. Савченко Т.Т.

Стиль класицизм. Класицизм уперше заявив про себе в італійській культурі 16 століття. Найбільшого розвитку досяг вже у 17 ст. у Франції й у декількох країнах зберігав свої позиції аж до першої чверті 19 ст. Зародження цього стилю ґрунтувалося на ідеї повернення до античних архітектурних форм і ордерів, а його фундаторами стали дослідники, які вважали античну культуру вершиною досконалості, взірцем абсолютної і вічної краси. Представники класицизму прагнули втілити уявлення про доцільну закономірність світобудови, про гармонійний устрій природи і суспільства, піднесені героїчні та моральні ідеали, підпорядкування особистих інтересів інтересам громади. Художнім формам цього стилю притаманні строгість і чіткість, логічність і ясність, гармонійність та врівноваженість. Савченко Т.Т.

Визначні Савченко Т.Т.

Визначальні риси класицизму: Раціоналізм, який виражався у прагненні будувати художні твори на засадах доцільності, наслідувати зразки античного мистецтва Нормативність, що допомагала встановлювати непорушні правила і закони Дотримання канонічних правил написання творів Ясність та чистота художньої мови Аристократизм, що орієнтувався на вимоги та смаки вищої суспільної верстви Встановлення ієрархії жанрів. Савченко Т.Т.

Архітектура Класицизму Одним із засновників архітектурного класицизму вважають венеціанського майстра Андреа Палладіо, а зразком заміської споруди цього стилю – збудовану ним віллу Ротонда (північ Італії, середина 16 ст.). Савченко Т.Т.

Вілли схожі і не схожі одна на одну. Від Ренесансу йде побудова на вісі всього ансамблю. Але палац і його форми — з арсеналу Давнього Риму: трикутні фронтони, колони, портики — все досить стримано, майже суворо. Декор — бідний: трохи скульптур, горизонтальні тяги, прості карнизи, іноді гірлянди. Зв'язок з зовнішнім середовищем йде через колонні портики та сходинки. На збагачення досить аскетичного силуету вілл працюють лише об'єми різної висоти простих геометричних фігур: прямокутника, циліндра, кубу. Фасади його міських палаців більш привітні і не такі аскетичні за рахунок колоннад і лоджій (палаццо Кьєрікаті у Віченці). Багато архітекторів захопилося творами Андреа Палладіо. Їх вивчали і копіювали протягом декількох століть. З'явився особливий стиль в архітектурі багатьох країн — палладіанство (Британія, США, Росія, Польща, Бразилія та ін.) La Rotonda – Найвідоміша споруда Палладі Савченко Т.Т.

Андреа Палладіо (справжнє ім'я Andrea di Pietro della Gondola ) Народження 30 листопада  1508 Падуя, Венеціанська республіка Смерть 19 серпня 1580 (71 рік) Віченца,  Провінція Віченца, Венето, Італія Праця в містах Венеція,  Удіне Архітектурний стиль палладіанство Найважливіші споруди : Вілла Ротонда, Собор Сан-Джорджо Маджоре Наукові праці I Quattro Libri dell'Architettura (Чотири книги про архітектуру) Савченко Т.Т.

А. Палладіо. Вілла ротонда. Савченко Т.Т.

Вілла Ротонда Вілла Ротонда під охороною ЮНЕСКО як пам’ятка Всесвітньої спадщини, загальновизнана в якості одного із центральних будівель і історії європейської архітектури. Для архітекторів – палладіанців це був найбільш шанований зразок вілли. За його подобою були побудовані тисячі будівель по цілому світу – від американської садиби Монтічелло до Софійського собору в Царському Селі. Савченко Т.Т.

Класицизм і палладіанство З усією силою класицизм виявив себе в архітектурних творах Андреа Палладіо(1508-1580). Якщо ранішній палац Тьєне ще має риси палаців Флоренції, то наступні зовсім на нього не схожі. Палладіо виробив свій варіант магнацького палацу і варіював його все життя. Він розробив нову систему пропорцій ордерів. Тепер ордер був не декором фасаду, а головним принципом побудови. Палладіо вивчав "Десять книжок про архітектуру" Вітрувія і пішов далі, розробив новий різновид міського палацу з перістилем і внутрішнім двором. Принципи ранішнього класицизму особливо виявлені в багатьох віллах. Особливо багато їх було в долині річки Брента. В Росії навіть довго співали романс, де згадується саме ця невелика річка. Палаццо Кьєрікаті у Віченці Савченко Т.Т.

Архітектурі класицизму властиві: Правильні геометричні форми Піднесено статичні та логічно вибудувані ансамблі Стриманість декоративного оздоблення Високий подіум, портик, ротонда і фронтон, як основні архітектурні елементи Розташування колонних портиків із фронтонами на кожному з фасадів, що додавало композиції закінченої симетрії Савченко Т.Т.

Основою архітектурної мови класицизму став ордер, який близький до античного. Стіни будівель гладенькі, на противагу пишності й витонченості фасадів епохи бароко. Савченко Т.Т.

Головною рисою архітектури класицизму стає ордер. Це - тип цілісної архітектурної композиції, основаної на художній реалізації в античні часи стоєчно-балочної організації будівлі. Ордер має установлений склад, взаєморозміщення і форму елементів: стереобат, колона (база, тіло, капітель), антаблемент (архітрав, фриз, карниз). У часи класицизму форми і пропорції ордеру починають більше нагадувати епоху античності, ніж в архітектурі попередніх віків. Об’єми споруд формують симетрично-осьові композиції, стіни – рівні поверхні для організації цих об’ємів, стриманий архітектурний декор не "ховає" загальної структури будівлі, а навпаки, лише підтримує і підкреслює її внутрішні мотиви. Часто архітектори притримувались повної відмови від деталей, позбавлених конструктивної функції. Савченко Т.Т.

Палац Вобурн Еббі, Велика Британія Найбільш вірними послідовниками Палладіо стають англійці, для яких він - сполучна ланка між строгим класицизмом 16 століття і європейським неокласицизм. «Саме в захопленні, захопленому схилянні перед античністю, в беззастережному прийнятті її авторитету слід шукати секрет грандіозної популярності палладіанства, його загального поширення як архітектури кастової, офіційної». Савченко Т.Т.

Шедеври архітектури класицизму Савченко Т.Т.

Класицизм у Франції XVII століття На ранішньому етапі розвитку класицизм Франції дивним чином співіснував та переплітався зі стилем бароко. Особливо це відбилося в моді на одяг, оздобленню інтер’єрів, живопису майстрів Франції, навіть в архітектурі. Перехідні форми від пишного бароко до стриманого класицизму має і видатний зразок садиби нового типу — замок Во-ле-Віконт для міністра фінансів Франції Ніколя Фуке, що за 55 км від Парижу (арх. Луї Лєво бл. 1612-1670). Класицизм Франції так і не дав теоретичних трактатів у галузі естетики та мистецькій творчості. Взірці класицизму — були, теоретичного підгрунтя — ні. Навіть творчість найкласичнішого за рисами художника Ніколя Пуссена не позбавилася впливу бароко. Савченко Т.Т.

Східний фасад Лувру з різних точок огляду Колонадою, або Колонадою Лувра, прийнято називати східний фасад Луврського палацу. Людовік XIV, при якому завершилося створення Квадратного двору, хотів, щоб зовнішній східний фасад палацу був монументальним і величним. До Парижу запросили великого італійського архітектора Джованні Лоренцо Берніні, і у 1665 р. навіть було закладено перший камінь, але з якихось причин його барочний проект так і не був здійснений.  У проектуванні існуючого фасаду брали участь Луї ле Во, Ш. Лебрен і Клод Перро. Побудована ними колонада – яскравий зразок французького класицизму. Протяжний фасад (173 м} має три виступи-ризаліти – центральний і два бічних, – між якими розміщені здвоєні корінфські колони, які утворюють затінені лоджії. Потужні колони, які поєднують два поверхи, лежать на масивному цокольному поверсі. Центральний ризаліт із трьох прольотним портиком увінчано трикутним фронтоном, який багато прикрашено рельєфами. Під час правління Людовика XIV риси замкової архітектури поступово зникають. На східному фасаді Лувра не залишилося і сліду колишніх високих покрівель. Його величезній колонаді було надано абсолютно класичного вигляду, а багатство світлотіні говорить про зв'язок цього мистецтва з епохою бароко. Від французької традиційної схеми залишається тільки виділення центру і бічних крил. З 1725 року сюди перевели щорічні виставки художників. Від назви Квадратний салон палацу Лувр походить і назва виставок Паризький салон, що отримали світову славу. Але палац Лувр почав занепадати. У 1750 році його навіть запропонували зруйнувати. Пожвавленя прийшло несподівано в роки французьої революції 1789-1793 рр. Прийнято рішення створити в ньому національний музей мистецтв. В пусті зали занепавшого палацу почали звозити твори мистецтва з покинутих і реквізованих садиб і палаців аристократів -вимушених емігрантів, що рятували своє життя. Визначну збірку малюнків старих і счасних майстрів зібрав художник Жан-Оноре Фрагонар. Значні мистецькі надходження почались з початком воєн Наполеона, коли він та його оточення почали систематично вивозити витвори мистецтва з пограбованих країн (Египет, Італія, Іспанія, Росія тощо). Більша їх частина осіла в Луврі і стала надбанням Франції. Наполеонівські архітектори Фонтен та Персьє вибудували північний корпус, добудований пізніше. Після пожежі і руйнації палацу Туїльрі, його не відновили, а будівли набули сучасного вигляду і розташування. Савченко Т.Т.

Парижський Лувр Лувр – один з найбільших художніх музеїв світу. Розташований в Парижі Франція. Будинок Лувру, раніше був королівським палацом, розташований в центрі Парижу, в 1-му муніципальному окрузі столиці. Перша письмова згадка про Лувр віднайдена в письмовому джерелі за 1204 рік, де сповіщається про Вежу-донжон. Вежу побудували ще за короля Філіпа-Августа у 1190 році. У 1317 році сюди перевезли королівську скарбницю. Стару вежу Лувра зруйнували за наказом короля Франциска І у 1528 році. Створення королівської резиденції в Луврі розпочали у 1546 році (архітектор П'єр Леско). Квадратний двір палацу створили архітектори Лемерсьє, а наприкінці 17 століття добудував Луї Лево. Лувр ставав конгломератом різностильових споруд від доби відродження до класицизму (східна Колоннада Лувра, архітектор Клод Перро). Будівельні роботи припинилися за короля Луї ХІV, що переніс королівську резиденцію в улюблений Версаль. Приміщення палацу використовують як майстерні і житло художників, лавки ремісників, облаштуали друкарню тощо. Приміщень було стільки, що в Луврі розмістилася Королівська Акдемія живопису і скульптури. Для Людовіка XIV – «короля-сонця», який вважав, що «держава – це я», безумовно, класицизм здавався єдиним стилем, здатним виразити ідеї мудрості і могутності володаря, розумності державного устрою, спокою і стабільності в суспільстві. Внутрішня боротьба, схвильованість, зіткнення, які є настільки явними в мистецтві бароко, ніяк не відповідали ідеалам ясності і логіки французького абсолютизму. Людовіком ХIV було зроблений вибір між двома стилями під час конкурсу на проект Східного фасаду Лувра. Савченко Т.Т.

Класицизм в Англії Якщо у Франції класицизм знайшов своє втілення головним чином у проектах громадських будівель , то в Англії у цьому стилі споруджували переважно приватні садиби та міські будинки. Саме англійські архітектори стають вірними послідовниками Палладіо, величність і простота проектів якого дають змогу дотримуватися класичних архітектурних прототипів. Одним із палладіанців був архітектор Колін Кемпбелл, який побудував віллу Меруорт у південно-східній Ангії. Чізвік Хаус, Велика Британія Пріор Парк Хаус в місті Бат. Англія Савченко Т.Т.

Компромісний класицизм Крістофера Рена, Англія Головним представником класицизму Англії вважають архітектора Крістофера Рена(1632-1723). Це йому доручили побудову собору св.Павла в Лондоні після Великої пожежі 1666р. Стримані форми нового собору й справді досить класичні. Але бароко відчувається в розмірах будівлі і завершенні дзвіниць. Відхилявся Рен від класицизму й в побудованих ним парафіяльних церквах, де знайшли своє місце форми бароко і навіть улюбленої в Британії готики. Все це в добу класицизму Англії. Савченко Т.Т.

Оперний театр Ла Скала Ла Ска́ла  — оперний театр  у Мілані (Італія), один з провідних оперних театрів світу. Будинок театру побудований у 1776—78 роках архітектором Джузеппе Пермаріні. Перша вистава (опера Антоніо Сальєрі «Визнана Європа» / «L'Europa riconosciuta») відбулася 1778  року. Починаючи від  XIX століття Ла Скала стає міжнародним центром оперного мистецтва. Багато видатних опер виникло з призначенням постановки на цій сцені. Зокрема тут відбулися прем'єри таких опер, як «Пірат» (1827) і «Норма» (1831) Вінченцо Белліні , «Лукреція Борджа» (1833), «Оберто» (1839), «Набукко» (1842), «Отелло»(1887) і «Фальстаф» (1893) Верді, «Мадам Баттерфляй»(1904) і «Турандот» Пуччіні. Під час Другої світової війни театр був зруйнований і відновлений у первісному виді інженером Л. Секкі. «Ла Скала» знову відкрили в 1946 році. Остання велика реставрація проводилась в 2001—2004роках. В театрі Ла Скала співали й видатні українські співачки — Соломія Крушельницька,  Євгенія Зарицька , Марія Стефюк , Вікторія Лук’янець, Лев Сибіряков. Савченко Т.Т.

«Великий театр – Національна опера», також Театр Вельки  – оперний театр в Варшаві, побудований на театральній площі в 1825-1833 роках за проектом Антоніо Корацца. Був святково відкритий 24 лютого 1833 року оперою Джоакіно Россіні «Севільський цирульник». Повністю знищений німцями в період Другої світової війни, востановлений в 1965 році. Театр має два зали – великий на 1841 місце та малий – на 200 місць, в якому теж проходять вистави. В залах театру ставлять опери, балети, проходять концерти, а також урочистості. В 2011 році в рамках святкування 100-річчя «Російських балетів» Дягілєва в фойє театру була встановлена бронзова скульптура Вацлава і Броніслави Ніжинських в образі фавна і німфи із балету «Післяобідній відпочинок фавна» (скульптор Геннадій Єршов). Савченко Т.Т.

Упродовж 17-го в. класицизм развивався, взаємодіючи та дискутуючи з бароко. Лише у 18 століттi класицизм стає цілісною стилевою. Цей стиль став пануючим практично скрізь від Сибіру до Нью-Йорку та значною мірою сформував історичний вигляд більшості європейских міст. Класицизм постійно запозичує форми з античної архітектури і, розвиваючись, повторює не лише її окремі мотиви й елементи, а й на глибинному рівні прагне осягнути закономерності й сутності античної архітектури. До середини 19-го в. класицизм поступово втратив положення провідного напрямку в архітектурі. Він став швидше псевдоісторичним стилем, імітуючим Античність. Відгомін цього періоду развитку архітектури проявилися в неокласицизмі 20-го в. (30-50-і рр.). Версальський Палац Савченко Т.Т.

Класицизм у Російській імперії Вже з 1760-хрр. в мистецтві Російської імперії почався поворот до класицизму. Він мав потужну підтримку від царського двору і імператриці Катерини Другої. В перехідних формах від стриманого бароко до класицизму працював запрошений до Петербурга архітектор Валлєн Деламот (1729-1800). В формах французького класицизму працювали і архітектори Баженов Василь Іванович і Старов І.Є., що навчалися у Парижі. Потужну лінію західноєвропейського класицизму підтримували і твори архітекторів Джакомо Кваренгі і Чарльза Камерона, що оселились в імперії. Виникають і свої майстри-архітектори класицизму — Львов М.О, Волков Ф.І., пізніше — Стасов В.П. (1769-1848) та ін. Савченко Т.Т.

У Києві чудовим зразком класицизму є Червоний корпус Київського університету, збудований у 1837-1843 рр. за проектом В.Беретті. Найбільше поширення мав класицизм в сільських районах, де за проектами архітекторів класицизму будували панські садиби — від уславлений підмосковних до садиб в провінціях. Зразками чудових садиб в стилі класицизму під Петербургом були Сиворіци, Тайці і Пела, Мар'їно і Ропша, Павловськ і садиба Жерновка. Зразками прекрасного класицизму в Україні стали садиби в Батурині, Сокиринцях, Качанівці на Чернігівщині, Вороновиці і Серебринцях на Вінничині, Микулинцях на Тернопільщині. Савченко Т.Т.

Ампір У мистецтві Франції в період правління Наполеона І Бонапарта виник так званий імперський стиль – ампір. Ампі́р (фр. empire — імперія) — термін, що застосовується в мистецтвознавстві до західноєвропейського класицизму часів імперії Наполеона І, переважно в архітектурі, портретному живописі та декоративно-ужитковому мистецтві. Для ампіру характерним було звернення до мистецьких традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної елегантності і обов'язкового прагнення звеличити абсолютну владу військових монархій (Перша імперія у Франції, російського царя Олександра І). В декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів та ін. застосовуються військові емблеми, зброя часів Стародавнього Риму, лаврові вінці, крилаті грифони, сфінкси, леви та ін. Савченко Т.Т.

Ампір як стиль, короткий за терміном існування і неширокий за обсягом прийнявших його країн, викликав зацікавленість у дослідників. У Франції його існування обмежують 1799 — 1815 рр., тобто кінцем правління Директорії та повним крахом кар'єри Наполеона Бонапарта. В Європі того часу стиль ампір, тісно пов'язаний з військовими авантюрами Наполеона, не мав популярності як стиль загарбників, не сприймався мешканцями захоплених державних утворень, залишився лише стилем військової еліти. Ампір практично був прийнятим лише в наполеонівській Франції та в Російській імперії, де мав, однак, дещо різне політичне навантаження - звеличення влади Наполеона та його військових прибічників у Франції (його нової військової еліти ), в Росії - звеличення влади царя і уславлення перемоги над арміями загарбників-французів, тріумф переможців. Ампір, як стиль, офіційно підтриманий царатом, утримував власні позиції в Російській імперії значно довше, приблино до кінця 1830-х років. Наполеонівський ампір - стиль жорсткий, пафосний і холодний, офіційний, більш символічний. Він помітно відрізнявся від класицизму кінця 18 ст., який вільно обрали і відродили французькі митці в середині століття. Наполеон, як узурпатор влади, активно жадав величі і ореолу могутності давньоримських імператорів. Саме тому митцям Франції було наказано брати за взірці мистецтво не республіканського Риму, а в Римі доби імператорів — офіційному, поміркованому і холодно-величному. Не був ампір і вищим щаблем розвитку класицизму, бо по відмиранню нав'язаного Наполеоном державі ампіру, класицизм в країні був відновлений і трохи перегодом переродився в академізм 19 ст. Для французьких дослідників ампір лише черговий етап повернення національного мистецтва до античних, класичних витоків, тому П. Верле називав ампір «затверділим класицизмом Людовика XVI». Більш точним був російськиймистецтвознавець Ігор Грабар, котрий наполягав, що «блискучий розвиток класицизму Франції був розірваний холодною диктатурою ампіру» . Савченко Т.Т.

Казанський собор м. Санкт - Пітербург Савченко Т.Т.

Тріумфальна арка Паризька тріумфальна арка (фр. arc de triomphe de l’Йtoile, досл.: «тріумфальна арка Зірки») — тріумфальна арка, розташована на площі Шарля де Голля (Place Charles-de-Gaulle) у столиці Франції місті Парижі. Тріумфальна арка є одним з найвідоміших паризьких монументів, одним із міських символів. Висота 49,51 м, ширина 44,82 м, висота зведення 29,19 м. Споруджена в 1806—1836 по розпорядженню Наполеона архітектором Жаном Шальгреном. Прикрашена 4-ма скульптурними групами: з боку Єлісейських Полів — «Марсельєза» скульптора Франсуа Рюда (праворуч) і «Тріумф Наполеона » скульптора Корто (ліворуч); з боку авеню де ла Гранд-Арме — «Опір» (праворуч) і «Мир» скульптора Етекса. На стінах арки вигравійовані назви 128 битв, виграних республіканською і імператорською армією, а також імена 658 французьких воєначальників. Арку оточують 100 гранітних тумб (на честь «ста днів» правління Наполеона), сполучених між собою чавунними ланцюгами. Савченко Т.Т.

Класицизму в інтер’єрах властиві прозорість і чіткість організації і структурування внутрішнього простору. Стримана поверхня стін фарбувалася в пастельні тони або обтягувалася тканиною м’яких кольорів. Розповсюдився монументально-декоративний ефектом, в той же час в принципово разділені ілюзорний і реальний простір. В оформленні інтер’єрів застосовувались ті ж елементи античної архітектури, що й на фасадах (колони, напівколони, пілястри, фризи тощо), организація декорів витікала з структури ордеру. У формах предметів, панували гармонійність і виразність пропорцій, спокійна рівновага складових. Перевага при цьому надавалась прямим лініям. Меблі більшою мірою проявляли індивідуальність майстра-меблевика, і тому не були надто «канонізованими». Вживалися складні портьери і драпірування на вікнах з атласу. Савченко Т.Т.