Презентація. Страх,стрес, травма у дітей дошкільного віку

Тривожністьце негативний емоційний стан, що супроводжується безпричинним очікуванням несприятливого розвитку життєвих ситуацій та нервовим напруженням

Основні прояви тривожностіНепослідовність у вчинках. Рухове збудження. Нерідко надмірна цікавістьІмпульсивність. Прагнення зайняти себе будь- якою діяльністю. Плаксивість, усамітнення

Категорії тривожних дітей. Невротики- діти з соматичними проявами тривожності( для них характерні спазми акомодації, нервові тіки, заїкання)Розгальмовані- це дуже активні і емоційно збудливі діти (мають глибоко приховані страхи, порушують дисципліну, можуть зробити з себе посміховисько бо через проблеми з пам яттю і увагою бояться продемонструвати невдач. Сором язливі - тихі милі діти, старанні, часто усамітнені, бояться щось спитати у вихователя, плачуть коли підвищують голос, навіть на когось іншого. Замкнені- похмурі і непривітні діти, ніяк не реагують на критику, уникають контакту і галасливих ігр, сидять окремо, мало чим цікавляться, не включені в процес

Загальні ознаки. Часто торкається обличчя, голови, волосся та ін. частин тіла, поправляє одяг гризе нігті, висловлюється однозначними словами, гризе нігті Зляканий вираз обличчя, відсутній погляд, губиться, готовність розплакатись переминається з ноги на ногу, рухова активність тіла не сходячи з місця потребує додаткових пояснень при виконанні завдань, стурбована, серйозна, напружені м язи, рідко посміхається

Страх. Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. Дитячі страхи, якщо до них правильно ставитися, розуміти причини їх появи, найчастіше зникають безслідно. Якщо ж вони болісно загострені або зберігаються тривалий час, то це служить ознакою неблагополуччя, говорить про фізичної та нервової ослабленности дитини, неправильну поведінку батьків, конфліктних відносин в сім ' ї.

Різниця. Страх – це те, що ми відчуваємо прямо зараз як реакцію на події, що відбуваються, тоді як тривога стосується подій у минулому чи майбутньому, які ми переносимо на нинішній момент.

Види страхів Існують три види страхів. В основі класифікації лежать предмет страху, особливості його перебігу, тривалість, сила і причини виникнення.1. Нав ' язливі страхи - ці страхи дитина відчуває в певних, конкретних ситуаціях, він боїться обставин, які можуть їх спричинити. До таких страхів відносяться, наприклад, страх висоти, закритих і відкритих просторів і ін2. Маячні страхи - найважча форма страхів, причину появи яких знайти неможливо. Наприклад, чому дитина боїться грати з якоюсь іграшкою або не хоче надягати якийсь одяг. Їх наявність часто вказує на серйозні відхилення в психіці малюка.3. Надцінні страхи - найпоширеніший вид. Вони пов ' язані з ідеями фікс і викликані власною фантазією дитини. У 90% випадків практикуючі психологи стикаються саме з ними. Спочатку ці страхи відповідають будь - якої життєвої ситуації, а потім стають настільки значущими, що ні про що інше думати дитина не може.

Тривога: емоція чи розлад?Тривога: емоція чи розлад психіки?Тривога – це досить неприємна для людини емоція. Утім, вона може бути здоровою й позитивною емоцією, допомагаючи людині краще підготуватися до складних для неї життєвих моментів. Хвилювання дитини перед виступом на сцені – цілком нормальні прояви тривоги. Час від часу ми непокоїмося. Механізми подолання тривоги в кожного з нас різні: одні слухають музику, інші – співають. Діти в момент занепокоєння ще не мають напрацьованих механізмів її подолання щоб позбавитися напруження.

Тривога: емоція чи розлад?Незначна тривога не становить небезпеки. Але якщо вона заважає життю дитини і її батькам, то це розлад, який треба лікувати. На щастя, тривожність піддається лікуванню. Але насамперед необхідно зрозуміти, які види тривожних розладів можуть виникати в дітей.

Генералізований тривожний розлад. Якщо дитина часто хвилюється через дрібниці, можливо, вона має генералізований тривожний розлад. Тривога заважає дитині відчувати радість нормального щасливого життя, як у її однолітків. У багатьох людей ознаки генералізованого тривожного розладу з’являються саме в дитинстві. Крім того, дівчатка страждають на цей розлад частіше, ніж хлопчики.

Панічні атаки. Панічна атака – це раптове відчуття сильного страху. Панічні атаки мають фізичні прояви: прискорене серцебиття, задишку й навіть втрату свідомості. Дітей, яким дошкуляє такий розлад, зазвичай не полишає страх того, що напади в них траплятимуться постійно.

Сепараційна тривога. Сепараційна тривога – це стан, який відчуває дитина внаслідок розлуки з батьками або людьми, до яких відчуває прихильність. Маленькі діти достатньо сильно прив’язані до своїх батьків. Тому для малечі цілком нормально трохи хвилюватися, коли батьків немає поруч. Сепараційна тривога найчастіше характерна для дітей віком 8–14 місяців. Але якщо її симптоми трапляються в дітей, старших від 5-ти років (наприклад, вони хвилюються, коли батьки йдуть на роботу), це свідчить про розлад психіки.

У ситуаціях сепараційної тривоги дитину охоплює ірраціональний страх: вона побоюється, що щось погане може статися з нею або батьками, якщо їх не буде поруч. Тому дитина прагне постійно бути поряд із батьками. Зазвичай тривожний розлад виникає в людини в результаті травматичної події. Часто у його пастку потрапляють діти, котрих надмірно опікують батьки.

Що важливо для дітей до 3-ох років. Відчувати себе окремо від дорослих, але бути поруч і розвиватися при їх постійній допомозі (акуратні і сильні руки, гудзики, крупа, мозаїка)Розрізняти своїх і чужих. Бачити приклади управління емоціями (як подолати гнів, розпач, приклади заспокоєння)Пізнавати світ через навколишні предмети (закриття, відкриття дверей, багато питань, одна й та сама казка)

Як дитина реагує до 3-ох років на травмиплаче і не заспокоюється погано спить, довго не засинаєхарчові розладимонотонні рухи тілом, крутить головоюповертається до ранніх звичок (туалет, пальчик)можливе заторможення вікового розвиткузміна поведінки (агресивна, примхлива)чіпляється за одежу, не відпускає, плаксивабоїться незнайомих людейлякається гучних звуків, тварин (чого раніше не було)поводиться збуджено і енергійно або відсторонено і апатично. НЕ ГРАЄТЬСЯ грає в агресивні і жорстокі ігри

Особливості переживання травмуючих подійпсихіка дитини поступово витісняє спогади про неприємну подію (можуть повернутися або ні)допомога будується на казках (терапія)способи управління емоційним станомрозвиток дрібної моторики руки. ДОПОМОГТИ ДОРОСЛИМ НОРМАЛІЗУВАТИ СВІЙ СТАН

Потреби дітей раннього і старшого дошкільного вікудавати іграшки, котрі можна стискати,складати, кидатибільше розмовляти, вигадувати казки (тон)режим проводити більше часу з дитиною, а не давати гаджетизаспокоювати дитину за допомогою музики, ароматерапії, релаксаційних ігорзаохочувати до спілкування з найближчими ріднимистворити окремий простір (кубельце, халабуду)робити разом дихальні вправи

ДУЖЕ ВАЖЛИВОзадоволення базових потреб (їжа, вода, одяг)ОЦІНИТИ СТАН БАТЬКІВ, ЩО ПІКЛУЮТЬСЯ ПРО ДИТИНУпам'ятати про постійний контакт з дитиною (емоція, тактильний тембр)надати допомогу батькам (нормалізувати стан, переадресація)

Методика “Ресурси нашої родини”Мета: Нормалізувати психологічний стан дитини через роботу з батьками (після відновлення ресурсу дорослих)Тривалість - 10-30 хвилин. Кожен член родини на окремому аркуші записує 5 прикладів: - хто підтримує сім*ю; - 5 улюблених страв; - 5 позитивних спогадів життя родини; - 5 речей, що дають задоволення;Озвучити свої записи. Запитати всіх учасників як працювалось, про що думали, коли писали приклади

Для закріплення ефекту зробити колаж ресурсів родини Повісити десь та протягом наступних 1-4 тижнів зробити максимальну кількість дій, що ви написали чи зобразили. Обговорити, що залежить від дорослих для покращення психічного стану дитини ЗА НЕОБХІДНОСТІ СКЕРУВАТИ ДО ПСИХОЛОГА

Вчить дитину керувати емоціями, а не пригнічувати їх. Спілкуватися через гру та творчі завдання Транслюйте спокій. Режим “до війни”Багато пити Обійми не менше 8 раз на день. Не дозволяйте дивитися новини на самотіСлухати аудіокниги. Не відвідуйте місця з великим скупченням людей. Турбуйтесь про себе

ПСИХІКА ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ МАЄ ВЕЛИКУ ЗДАТНІСТЬ ВИТІСНЯТИ СПОГАДИ ПРО ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ

Методика “Долоньки”Мета: Розвиток дрібної моторики руки, стабілізація емоційного стану через взаємодію з дорослим. Тривалість 5-10 хвилиннанести на долоньку пальчиком фарбу зробити відбиток на білому аркушівитерти долоньку серветкоюнанести на долоньку інший колір зробити відбиток поруч, формуючи сонячне колозапитати враження (старші діти)транслювати позитив (молодші діти)