Презентація " Суспільно-побутові пісні. Види суспільно-побутових пісень"

СУСПІЛЬНО – ПОБУТОВІ ПІСНІ. ВИДИ СУСПІЛЬНО – ПОБУТОВИХ ПІСЕНЬ

Суспільно-побутові пісні відтворюють настрої певної соціальної групи, викликані певними явищами суспільного життя. Мотив суспільно-побутових пісень – відтворення внутрішнього психологічного стану героя в певний момент його життя, викликаний певною подією чи явищем. Герої суспільно-побутових пісень – узагальнені образи багатьох людей із подібною долею.

Види суспільно-побутових пісень

Козацькі пісні Виникли у XV – XVI ст. з появою козацтва і увібрали в себе інформацію про історичні реалії доби: боротьбу з нападниками, перемоги й поразки козацького війська, чужинську неволю, рабство та ін. Козацькі пісні витворюють ліричний образ козака — типового представника Запорозької Січі, передають романтику козацької волі. У цих піснях звеличена воля, воїнська звитяга, патріотичний дух, безстрашність, відданість справі національного визволення; оспівано козацьку славу. Найпоширеніші теми козацьких пісень:прощання козака з рідними та його від’їзд із дому, мотив ностальгії за рідною домівкою;мотив небезпеки, що постійно загрожує козакові;тема смерті.

Козацькі пісні: «Гомін, гомін по діброві», «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «А вже літ більш двісті», «Їхав козак містом»,«Козак від’їжджає» та ін. У козацьких піснях використовуються традиційні для українського фольклору символи: калина — символ України; явір — молодий хлопець, козак, лицар; могила — своєрідний обеліск козацької слави.

Чумацькі пісні За тематикою й поетикою вони близькі до козацьких. Чумакування як суспільне явище виникло приблизно в той самий час, що й козацтво. Уже з XV ст. в Україні відомий торгівельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного й Азовського морів. Найпоширенішими предметами торгівлі були сіль, риба, віск, дьоготь, прянощі та ін. Це була важка й небезпечна справа, але водночас овіяна романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря. Дорогою чумаки співали пісні. Найпоширеніші теми чумацьких пісень :від’їзд у дорогу;приготування до тривалої подорожі;прощання з родиною;пригоди чумаків (тяжка зимівля, повернення додому тощо);гуляння після повернення, застереження дівчатам не закохуватися в чумака, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка немає вдома (у жартівливих чумацьких піснях)

Чумацькі пісні: «Ой у степу криниченька»,  «Буркун-зілля», «Волики», «Гуляв чумак на риночку», «Їхав чумак із Криму додому», «Над річкою бережком», «Ой у полі криниченька», «Ой ясно, ясно сонечко сходить»,  «Ох і не стелися, хрещатий барвінку» («Поїхав чумак та в Крим на базар…»), «У Києві на ринку».

Кріпацькі пісні Поява пісень зумовлена суспільними явищами: відновлення Росією кріпацтва на українських землях, кріпосне право узаконювало залежність селянина від землевласника (остаточно кріпацтво в Україні було оформлено 1783 р. указом Катерини II). Серед різних видів кріпацької повинності, крім численних податків, була ще й панщина чи відробіткова рента — примусова праця закріпачених селян у господарстві поміщиків. Для кріпацьких пісень характерно:вираження негативного ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя;відсутність романтичних рис (гіперболізації, ідеалізації ліричних героїв, обширних пейзажів, персоніфікації сил природи, фантастичних картин та ін.);народна уява і фантазія поступається місцем змалюванню нелегкої праці, умов селянського побуту, епізодів знущання поміщиків з кріпаків, приниження людської гідності.

Кріпацькі пісні: «Бодай пану в дворі страшно», «В неділеньку рано», «Гой кувала зозулечка, кувати забула», «Із-за гори вітер віє», «На панщину ходжу, ходжу», «Наступає чорна хмара», «Нема в світі правди, правди не зиськати», «Ой летіла зозуленька, летячи кувала», «Ой служив би я в війську запорозькім».

Солдатські та рекрутські пісні Специфіка рекрутських пісень полягає в зображенні подій, породжених явищем рекрутизації (після зруйнування Запорізької Січі та знищення всіх залишків автономії Гетьманщини Росія запровадила на українських землях загальну військову службу для чоловіків різних верств населення, що стала рекрутською повинністю (уведена наказом Петра 1699 р.); на Західній Україні — вербування українців до австро-угорської армії). Довідка: за Петра І служба була довічною, у 1793 р. термін скоротили до 25 років, у 1834 р. — до 20 років, пізніше — 12, 15, 10 років. З 1874 p., коли була введена загальна військова повинність, служба тривала 7 років. Пісні, що супроводжували відхід хлопця до війська, сповнені сумним настроєм (фактично це – голосіння), бо знаменували перехід зі «свого» світу в «чужий», де діють бездушні закони, панує чужа мова, невідоме майбутнє.

Солдатські та рекрутські пісні: «На тій горі, на тій горі», «Ой понад морем, понад Дунаєм», «Била мене мати березовим прутом», «А в неділю рано, рано-ранесенько», «А на горі два явори», «Бідна моя головонька» .

Наймитські та заробітчанські пісні  Мотиви цих пісень пов'язані з життям та умовами праці сезонних робітників, "строкарів" на поміщицьких ланах, пасовиськах, промислах» в артілях та ін. Тимчасове заробітчанство поширилося після скасування кріпацтва у другій половині XIX ст. й охопило безземельну частину селян, які в Східній Україні з Полісся подавалися у південні степи чи промислові райони Донбасу. До заробітчанських належать також пісні про еміграцію селян Буковини, Галичини, Закарпаття в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. до Америки. Замучені злиднями селяни у відчаї кидали рідну землю і мандрували за океан у пошуках щастя. Але там їх чекали поневіряння, тяжка праця. Пісні сповнені туги за рідним краєм, де «сонечко так гарно сіяє». Постійним місцем заробітчанства в другій половині ХІХ ст. були Таврія, Бессарабія, куди йшли тисячі знедолених. Сподівання на добрі заробітки часто виявлялися марними.

Наймитські та заробітчанські пісні : «Хто в N … не бував», «А там край дороги», « Ой чи воля, чи неволя», « Ой чого я нещаслива,нащо мені жити».

Бурлацькі пісні Бурлаками називали людей, що не мали власного притулку або поневірялися на чужині, далеко від рідної домівки. Ними ставали втікачі від поміщиків, але так називали і наймитів, що заробляли на шматок хліба по чужих людях. Основну групу бурлацьких пісень складають твори про поневіряння втікачів від кріпаччини. Найпоширеніші теми : бідування на чужині, туга за родиною, нарікання на лиху долю. 

Бурлацькі пісні: «Віють вітри все буйнії», «Ой не сам я іду слободою», «Жив дома — добра не знав», «Ой гук, мати, гук», «З зимньой води линули лимани», «Ой на морі на синьому».

Домашнє завдання1. Вивчити різновиди суспільно-побутових пісень2. Опрацювати матеріал підручника стр.12-153. Письмово виконати завдання № 1 на стр. 15

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!Презентацію підготувала. Жанна Шульга - вчитель української мови та літературиІзмаїльської гімназії № 9 з початковою школою