Презентація СВІТ КЕМБРІЙСЬКОГО ПЕРІОДУ

СВІТ КЕМБРІЙСЬКОГО ПЕРІОДУПрироднича історія Землі

Кембрійський період, кембрій — перший період палеозойської ери, в стратиграфічній шкалі іде за рифеєм (вендом) і передує ордовицькому періоду. Почався 541,0 ± 1,0 млн років тому, а закінчився 485,4 ± 1,9 млн років тому. Отже, кембрій тривав приблизно 56 млн років. Відклади кембрійського періоду є на всіх континентах. Нижня межа визначена за появою решток скелетних організмів. Можна виділити перші багатоклітинні організми, які є більш складними, ніж губки або медузи. КЛЮЧОВІ ОСОБЛИВОСТІ

ПІДРОЗДІЛИ КЕМБРІЙСЬКОГО ПЕРІОДУ{5 DA37 D80-6434-44 D0-A028-1 B22 A696006 F}Період. Епоха. Вік. Час (млн. років тому)Кембрійський. Фуронгій. Ярус 10489,5 - 485,4 Цзяньшаній494 - 489,5 Паїбіаній497 - 494 Мяолінгіан. Гужаній500,5 - 497 Друмій504,5 - 500,5 Вулліаній509 - 504,5 Відділ 2 Ярус 4514 - 509 Ярус 3521 - 514 Терреновіан. Ярус 2529 - 521 Фортуній541 - 529 В Міжнародній хроностратиграфічній шкалі поділяється на 4 відділи і 10 ярусів.

ТЕКТОНІКАНа початку кембрійського періоду існував один-єдиний величезний континент, якому вчені дали назву Пангея, що з грецького перекладається як «вся земля» та кілька дрібних континентів. Вважається, що континенти були наслідком роздроблення великого суперконтиненту, який вже існував у неопротерозої і який називався Паннотією. Найбільший фрагмент суперконтиненту - Гондвана і розташований на півдні разом з трьома невеликими континентами, які називають Лаврентія, Сибір та Балтія.

Наприкінці кембрійського періоду Пангея поділилася на два суперконтиненти: Лаврентію у Північній півкулі та Гондвану у Південній, які стали основою сучасних континентів. Простір між двома гігантськими континентами був зайнятий морем Прототетіс. У кембрії існували два великих океани – палео-Атлантичний і палео-Азіатський, в центральних частинах яких розташовувалися серединно-океанічні хребти. Велика частина Гондвани протягом майже всього кембрію залишалася сушею, в межах якої переважали височини, рівнини і гірські масиви. Море періодично наступало лише на окраїнні частини цього континенту.

ГОРОТВОРЕННЯНаприкінці кембрійського періоду розпочалися активні фази каледонської складчастості. Каледонська складчастість особливо чітко проявилася у Великобританії, на Скандинавському півострові, Шпіцбергені, Ньюфаундленді, в Казахстані, Західних Саянах і Аппалачах. З процесами, що відбувалися на територіях каледонської складчастості, взаємопов'язані розташування руд Fe, Ti, Au, Mo.

КОРИСНІ КОПАЛИНИКорисні копалини кембрійського періоду відносно бідні у порівнянні з іншими періодами. В кембрії сформувалися перші великі промислові родовища фосфоритів (Казахстан, Китай, Монголія). Відомі родовища вуглеводнів (Іркутський амфітеатр, балтійський регіон, Хассі-Месауд в Алжирі). Промислове значення мають родовища кам’яної солі на Сибірській платформі, в США, Пакистані, Індії.

Відомі родовища колчедано-поліметалічних руд (Сибір), свинцю – у Північній Африці, марганцю – в Кузнецькому Алатау і бокситів (Східний Сибір). Також дуже типові поклади азбесту, тальку, магнезиту і місцями - хрому, платини, нікелю та самородної міді. Відомі гідросилікатні родовища залізних руд, гідротермальні родовища золота, пегматитів і кварцових жил c вольфрамітові і молібденітом.

КЛІМАТ КЕМБРІЮЗ відступом протерозойських льодовиків клімат Землі поступово теплішав. Упродовж кембрію не виявлено суттєвих зледенінь. Жоден з існуючих на той час материків не розташовувався поблизу полюсів, тому температура суші залишалася досить високою. Глобальний клімат був, ймовірно, тепліший та однотипніший за сучасний. Вважається, що клімат кембрійського періоду був значно теплішим, ніж у попередні часи. У цей період на полюсах не було льодовикового періоду. Тобто жодна територія не була покрита льодом. Але існували окремі зміни протягом самого періоду.

Нижній кембрій: У цей час континент Гондвана та інші менші масиви суші займали всі екваторіальні зони. Це відомо завдяки вивченню родовищ вапняку. Середній кембрій: в цей час існував трансгресивний цикл моря, який переривався двома регресивними імпульсами. Верхній кембрій: Велика частина континенту Гондвана, яка займала більш екваторіальні позиції, рухалася в напрямку більш холодних широт. Менші континентальні маси, такі як Лаврентія, Сибір та Австралія, займали екваторіальні позиції.

ГІДРОСФЕРА І АТМОСФЕРАЗ відступом протерозойських льодовиків рівень моря значно піднявся. Низькі регіони, такі як Балтика, були затоплені, а значна частина світу охоплювалася мілкими епіконтинентальними морями. Відповідно, такі умови сприяли процвітанню та подальшій еволюції морських живих організмів. Хоча загалом кембрійський клімат і називають парниковим, проте упродовж нього відбувались коливання рівня океану. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 15 разів вища за сучасну.

КЕМБРІЙСЬКІ МОРЯОкеан Панталаса - це той, який охопив більшу частину планети, тоді як інші незначні океани, такі як Прототетіс та Ханти, були знайдені між водами менших континентів, що називаються Лаврентія та Балтія. Під час кембрію океани поступово насичувались киснем. Незважаючи на те, що до початку періоду в атмосфері уже було досить багато кисню, лише в кембрії, коли значно зменшилась кількість аеробних бактерій, зріс рівень кисню в океанічних водах. Цей розчинений кисень, можливо, спровокував Кембрійський вибух.

КЕМБРІЙСЬКИЙ ВИБУХКембрійський вибух, який відбувся на самому початку Кембрійського періоду – це раптова поява і швидке розселення форм з твердим мінеральним скелетом: фосфатним, вапняним, кремнієвим. Кембрійський еволюційний вибух - одна з найбільших загадок в історії розвитку життя на Землі. Знадобилося 2,5 млрд. років, щоб найпростіші клітини розвинулися в більш складні еукаріотні клітини, і ще 700 млн. років для виникнення перших багатоклітинних організмів. А потім, усього за якісь 100 млн. років, світ виявився заселений найнеймовірнішними багатоклітинними тваринами.

Як заявляють американські геологи у статті, опублікованій у журналі Nature, насичення вод первинного океану мінералами, які вимивалися на початку Кембрійського періоду з метаморфічних порід, що вийшли на поверхню Землі, стало тим поштовхом, який спровокував "еволюційний вибух" і появу перших безхребетних тварин. Мінералізація океанів змусила морські мікроорганізми еволюціонувати, що у кінцевому підсумку призвело до появи перших багатоклітинних організмів. Інтенсивне вивітрювання призводило до насичення первинного океану великою кількістю іонів кальцію, заліза, магнію та інших речовин, якими були багаті метаморфічні стародавні породи. Це змушувало морські мікроорганізми еволюціонувати, що у кінцевому підсумку призвело до появи перших багатоклітинних.

Протягом цього еволюційного перетворення, яке тривало близько 20 мільйонів років, з’явилося щонайменше 11 із 20 типів тварин, зареєстрованих сьогодні. Звичайно, це не єдиний «вибух життя», зафіксований за всю історію Землі, оскільки, наприклад, масове вимирання тріасу-юри дозволило пізніше домінувати динозаврів. Заміна видів після звільнення багатьох екологічних ніш не є нічим новим, хоча жодна з них не була порівнянна з кембрійським вибухом.

В кембрійський період життя все ще існувало у воді. Рослинний світ представлений здебільшого чисельними вапнистими водоростями та примітивними вищими рослинами. Значно поширились великі багатоклітинні бурі і зелені водорості. Питання про існування вищих наземних рослин в цей час залишається відкритим: відомі нечисленні суперечливі залишки і відбитки, видова приналежність яких досі невизначена. РОСЛИННИЙ СВІТ

ТВАРИННИЙ СВІТВ цей час виникла більшість груп тварин: членистоногі, молюски, голкошкірі та хордові та 75% представлених сьогодні підрозділів на землі. У морях кембрійського періоду жили найпростіші, губки, кишковопорожнинні, членистоногі, молюски, голкошкірі, нижчі хордові.

Серед найвідоміших живих істот, що належать до цього геологічного поділу, ми знаходимо трилобітів, нині вимерлих членистоногих, які налічували близько 4000 видів, і з яких, на щастя, ми отримали велику кількість скам’янілостей. Трилобіти і зараз привертають увагу багатьох дослідників через важливе стратиграфічне значення, оскільки знахідки їхніх скам’янілостей в палеозойських відкладах надзвичайно часті. НАЙВІДОМІШІ ПРЕДСТАВНИКИ ФАУНИ

Аномалокаріси - членистоногі з класу дінокарид, які використовували для плавання гнучкі бічні лопаті. Це найбільші тварини кембрійського періоду: довжина тіла інколи досягала 2 метрів. Вели хижий спосіб життя. Сліди укусів аномалокарісів знайдені на відбитках трилобітів. Опабінія. Креветкоподібна істота з безліччю плавників, довгим хоботком і - що найдивніше - з п'ятьма очима, розташованими на голові абсолютно хаотично!

Віваксія. Представник нового покоління багатоклітинних організмів, рід викопних м'якотілих лускатих тварин. Вірогідно, що віваксія жила з кінця нижнього кембрію до середнього кембрію. Айшеайя — вимерлий рід лобоподів із м’яким тілом, відомий із середнього кембрію Північної Америки, із середньою довжиною тіла 1–6 см.  Можливо, харчувалася губками, оскільки її залишки часто знаходять разом з останками губок.

Пікайя — невелика червоподібна тварина, яку вважають предком хребетних. Пікайя була схожа на ланцетника з хвостовими плавцями близько 4 см завдовжки. Задня половина її червоподібного тіла була сплющена і помітно розширена. Імовірно, тварина могла активно плавати, хвилеподібно згинаючи тіло, передовсім його сплющену задню частину. Хоча у пікайї не було зовнішніх скелетних утворень, всередині її тіла проходив тяж, який слугував опорою для мускулатури — нотохорд. Таким чином пікайя є найдавнішим відомим нам хордовим і нашим предком. Наш прямий кембрійський предок

ІНШІ НАСЛІДКИВ кембрійському періоді відбулися й інші події: Відбулася ескалація маси планктону. Присутність мінералізованих скелетів у живих істот поширюється. Сформувались перші рифи. Тварини почали використовувати поверхневі шари субстрату, тобто вони почали практикувати розкопки як метод отримання їжі. Почалися складні екологічні взаємодії, а разом з ними і створення трофічних ланцюгів.

НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИНа самому початку кембрійського періоду внаслідок тектонічних рухів пізньобайкальської складчастості відбулася майже повна регресія моря. Мілководний морський басейн існував лише в Карпатській геосинкліналі та в межах прилеглої частини платформи, де накопичувалися теригенні осадки. Решта території України впродовж К. П. була низьким пустельним суходолом. Своєрідні умови морських басейнів зумовили широкий розвиток одноклітинного мікрофітопланктону та відносно бідного світу скелетних безхребетних тварин, серед яких переважали трилобіти, брахіоподи, головоногі молюски, форамініфери. Більша частина території України перебувала в межах субтропічної області.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!©маєвська с. ВІТЛАНА