Презентація ЗЕМЛЯ.ЕДІАКАРІЙ

ЗЕМЛЯ. ЖИТТЯ 1.0 ЕДІАКАРСЬКА БІОТА – ЧЕРНЕТКА ЕВОЛЮЦІЇ

Едіакарські моря здаються дуже безпечним місцем. Ніяких слідів активних хижаків там не знаходять - полювати без твердих зубів, кігтів і жал було все ж важкувато. Схоже, еволюція тоді ще не вигадала протистояння "хижак-жертва" (принаймні, на макрорівні) й "едіакарцями" не залишалося нічого, окрім як мирно пастися на підводних полях. Така ідилія Едіакарського життя наштовхнула вчених на ще одну біблійну аналогію про "Сади Едіакари", де ніхто нікого не їв - прямо як у старозавітному Едемі.

Назва походить від назви височини Едіакара в Пд. Австралії. Підрозділ сучасної Міжнародної хроностратиграфічної шкали, верхня система неопротерозою. До 2004 р. мав назву „венд”. ЕДІАКАРСЬКИЙ ПЕРІОД

Почався після архея і передував фанерозою. Тривав від 2500 млн років тому до 541 млн років тому — майже 2 млрд років. Протерозойський еон{775 DCB02-9 BB8-47 FD-8907-85 C794 F793 BA}Еон. Ера. Період. Вік (млн. років тому)Протерозой. Неопротерозой. Едіакарій635 - 541 Кріогеній720 - 635 Тоній1000 - 720 Мезопротерозой. Стеній1200 - 1000 Ектазій1400 - 1200 Калімій1600 - 1400 Палеопротерозой. Статерій1800 - 1600 Орозірій2050 - 1800 Ріасій2300 - 2050 Сидерій2500 - 2300

Перші багатоклітинні тварини з'явились в морях приблизно 1,5 млрд. років тому. Характерною особливістю їх, як власне і більш давніх, була повна відсутність черепашок, панцирів, скелетів. Тому у викопному стані зустрічаються лише їх відбитки, чи зліпки. У пізньому протерозої відома вже досить багата фауна безхребетних - губки, археоціати, кишковопорожнинні, черви, примітивні голкошкірі. Едіакарське життя

Дуже багате захоронення скам'янілих організмів виявлено, наприклад, у 1947р .в гористій місцевості біля рудника Едіакара, розташованого у Південній Австралії. Тут було знайдено понад 1400 екземплярів зліпків, відбитків, які належать до 13 родів медузоподібних, а також численні кільчасті черви, безпанцирні трилобіти й петанолами. Виявлена фауна дістала назву едіакарської. Пізніше аналоги цієї фауни були знайдені і в інших місцях планети, зокрема на Анабарському щиті в Сибіру, на узбережжі Білого моря поблизу м. Архангельська, в Придністров'ї.

Цікаво, що на думку деяких дослідників, в кембрійській фауні по суті нема потомків едіакарської фауни, що є палеонтологічною загадкою. Рослинний світ едіакарію був представлений бактеріями, грибами і синьо-зеленими водоростями.

Вчені вважають, що фауна Едіакари виникла в умовах збільшення атмосферного кисню, що сталося 600 мільйонів років тому. Цей факт сприяв розвитку різних примітивних метазоанів, що мали спільні характеристики: тіло з дуже м’якою текстурою та різними формами. Від цих створінь ніяких скелетів, звичайно, не збереглося. Переважно тому, що, власне, і скелетів ніяких тварини тоді ще не мали. Всю інформацію про тварин Едіакари, що тривала приблизно з 635 по 541 ± 1 млн років тому) вчені отримують за відбитками.

ВендіїХарактерною особливістю багатьох цих організмів є те, що сегменти їхніх тіл як би зміщені один щодо одного. Всупереч всім законам білатеральної симетрії дзеркального відображення. Це "ковзна симетрія" або "симетрія ковзаючого відображення". Термін з математики - коли відображення не дзеркальне, а зміщене на крок чи півкроку. Цей факт ставить вчених у глухий кут, оскільки раніше вважалося, що предками кільчастих хробаків є саме едіакарські тварини. Сьогодні ця ідея піддається сумніву, що дуже спантеличує дослідників, які намагаються простежити походження одних видів від інших.

Дикінсонія. Дикінсонія - це пласка донна тварина, що вже могла рухатися та мала виріст уздовж тіла, від якого розходилися її сегменти. Одна з найхарактерніших викопних тварин едіакарської біоти. Як правило, являє собою двосторонньо-симетричне рифлене овальне тіло. Родинні зв'язки організму в даний час невідомі. Більшість дослідників відносять дикінсонію до тварин. Відкриття молекул холестеролу у викопних дикінсоній у 2018 році підтвердило гіпотезу, що вони були найдавнішими серед нині відомих тварин.

Чарнія. Charnia - істота, з ковзною симетрією, схожа на пташине перо. Все життя вони проводили вертикально прикріпленими до морського дна й утворювали цілі поля, що тягнулися кілометри десь на доісторичному півдні Вінницької області. Вчені все ще сперечаються, куди відносити чарній: до рослин, тварин чи навіть грибів. Утім більшість сходиться, що це все ж були тварини.

Сприггіна. Це м'якотіла тварина едіакарського періоду мала цілісну голову в формі півмісяця, схожого на щит трилобіта, а також довге тіло, яке складалося з однакових сегментів і нагадує тіло багатощетинкових черв'яків.

Цикломедуза. Cyclomedusa - круглі "медузоїди" з концентричними колами на тілі. Скоріше за все, жодного стосунку до сучасних медуз ці істоти не мали. Більшість дослідників вважають, що цикломедузи - це прикріпний диск когось на зразок чарній, який дозволяв "пероподібним тваринам" триматися за дно.

Трибрахідій. Tribrachidium heraldicum - "трирук геральдичний"Це житель мілководь 550 млн років тому, той самий представник "симетрії третього порядку". Від центру цієї дисковидної тварини відходили три "руки", що загиналися проти годинникової стрілки й загострювалися на кінцях. На "руках" були короткі щупальці, які утворювали щось на зразок "бахроми". Така форма, як вважають вчені, допомагала трибрахідам годуватися - "руки" спрямовували течію навколо, щоб отримувати з неї органіку.

Неміани. Nemiana - ще один колись дуже поширений представник "вендобіонтів", який утворював великі скупчення на дні. Саме їх спочатку плутали з відбитками стародавнього дощу. Ким були ці примітивні істоти, невідомо: це могли бути і колонії бактерій, і водорості, і якась зі стадій "медузоїдів".

Вентогірус. Вентогірус мав яйцевидне тіло, що складається з трьох однакових часток, розділених поздовжніми перегородками. Йому притаманна осьова симетрія третього порядку. Від поздовжніх перегородок відходили в два ряди поперечні перегородки, які розділяли організм на окремі порожнини. Осьова частина організму являла собою відокремлену порожнину у вигляді тригранної призми. На поверхні поздовжніх перегородок і центральної призми збереглися відбитки розгалуженої системи провідних судин.

Вимирання біоти Едіакари. Кажуть, що ця фауна повністю вимерла в кінці докембрію. Однак з нових пізніших досліджень відомо, що деякі едіакарські види жили в кембрійський період. Деякі з причин, чому всі види вимерли: Зледеніння: Це інтенсивні холодні періоди, які створюють перешкоди для розвитку організмів. Хижацтво: Всі організми в кембрійському періоді були хижаками мікробів. Якщо це хижацтво розпочалося під час занепаду фауни Едіакари, то це, мабуть, головна причина вимирання багатьох видів. Зміни навколишнього середовища. Великі геологічні, біологічні та кліматичні зміни, що відбулися в кінці докембрію та на початку кембрію, зробили багато видів не в змозі пристосуватися до нових умов навколишнього середовища.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! ©Світлана МАЄВСЬКА