Презентація "Тексти для списування"

ТЕКСТИ ДЛЯ СПИСУВАННЯ 4 КЛАС

Степи Степи нашої країни дуже видозмінені. Внаслідок обробітку ґрунту , сінокосіння , створення лісосмуг дуже змінилися рослинний і ґрунтовий покрив , тваринний світ. Рослинний покрив значною мірою замінений посівами озимої і ярої пшениці, кукурудзи , соняшнику , проса, розвинуто баштанництво і садівництво, в заплавах – овочівництво.  Фауна степів не має нічого спільного з фауною лісової зони , проте лисицю, вовка , борсука можна зустріти всюди. Серед гризунів найпоширеніші ховрахи. Часто зустрічаються полівка , хом'як , тушканчик, степовий тхір.  З птахів характерні жайворонок , дрохва , степовий орел , перепел , степовий лунь.  У степах основну господарську цінність становлять орні землі, сінокоси і водні ресурси. 

Річка Либідь Річка Либідь пішла від сліз Либеді, дочки якогось київського князя. Вона була чудова. З усіх країв світу з’їжджались молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й чути не хотіла про весілля. Королевичі порадились між собою, здвигнули плечима, припоясали булатні мечі, сіли на своїх вірних коней і роз’їхалися.  Пусто й сумно зробилося в княжому палаці. Не стало ні хоробрих лицарів, не прекрасних королевичів. Минуло кілька літ. Помер князь. Сумним було життя молодої дівчини. Дні й ночі вона плакала. З цих сліз і пішов струмочок, який називається Либіддю.

Український віночок Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже. Впліталося до віночка багато квітів, вишня, ружа, калина, безсмертник, деревій, незабудки, чорнобривці, любисток, волошка, ромашка.  Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі маленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають у народі деревцем. Коли квіти перецвітають вітер розносить насіння далеко-далеко.  Та хоч би де проросла ця рослина, вона завше цвіте. Тому й люди шанують її як символ нескореності.  А барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п’ють від простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть весільні букетики. У народі його вважають символом життя.  А безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському Квіти вишні та яблуні - символ материнської любові. А калина – символ краси та дівочої вроди, символ України. 

Великдень Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі починається цикл народних весняних свят. Ці свята пов’язані з стародавніми віруваннями, звичаями.  Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Весна – бажаний гість, її закликають дівчата піснями – веснянками. Народний образ весни – це образ краси, сили, надії.  Головним святом весни є Великдень. У цей день ми з глибокою вірою висловлюємо слова «Воскресне Україна!»

Ранок на моріЗгасають останні зорі. З-за морського обрію визирнув вогняний край сонця. Ніжні промінчики торкнулися казкової водяної тиші. Вони виблискували на морських хвилях, ніби різнокольорові самоцвіти. Сонце підіймалося, усміхалося, насичувало теплом повітря. Воно зливалося з морською поверхнею, відсвічувало в дзеркальній воді. Прозора гладінь моря! Яка неповторна краса! Ранкова прохолода поступово змінюється денним теплом. Народжується новий день.

Пора підсніжників Найсвітліше у листяному лісі буває ранньої весни. Під сонячним промінням швидко збільшується круги талої землі навколо дерев. На очах з’їдає останні ніздрюваті кучугури снігу південний теплий вітерець. Задзюрчали по вибалках струмочки. Ґрунт ще не просох, а над землею, вкритою торішнім листям, вже піднялися ранні квіти. Розкрилася грона пролісків, схожу на небесну блакить. Де-не-де визирнули підсніжники. Між зеленими листочками загорілися жовтенькі зірочки гусячої цибульки. Світло і тепло розбивають панцир на бруньках. Вже недалеко той час, коли оксамитовим серпанком вкриються розлогі крони кленів, лип і затінять нижній ярус лісу.

Хліб у звичаях і повір’ях Хліб у народі завжди берегли. Цінували, ставились, як до святині. Про нього народ створив багато повір’їв, які мали практичний і ритуально - магічний зміст. Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти, перепросити, поцілувати і з’їсти. Якщо так не зробити, то будуть збитки. Якщо хтось знаходив хліб на дорозі, мусів підняти його, обтрусити і покласти пташкам. За гріх вважалося надкусити і недоїсти шматок. Хліб після поминок треба роздати людям. Не позичали нікому хліб, коли йшли вперше сіяти.

Наші зелені друзі Дерева — наші друзі. Як приємно дивитися на їхні високі міцні стовбури, розкидисті гілки, яскраве листя! Дерева дуже корисні. Вони як фільтри очищують повітря від токсинів і газів, які шкідливі для нашого здоров'я. Кожної весни рослини вдягаються у яскраві квіти, і цим дарують нам радість. Погано, коли люди не розуміють, що дерева живі, і відчувають біль, коли їх ламати, різати, рубати. Дерева не можуть нам сказати про це. Тому люди повинні розуміти, що потрібно берегти нашу зелену планету і з любов'ю ставитися до всього,що є на ній!

Жайворонок Дружна, бойова ланка прийшла прополювати льон. Хлопчики та дівчатка зайняли міжряддя. А льон виріс цього року на славу. Всі милуються його зеленим плесом. Раптом між стебельцями льону та лободи діти побачили невеличке гніздечко. На дні лежало четверо сіруватих яєчок. Котрась із дівчаток нахилилась над ним. В ту ж мить жайвір з благальним квилінням пролетів над головами дітей. Ніби просив: «Не руш!» І діти вирішили серед чарівного блакитного озерця залишити кілька чималих кущів лободи, щоб жайворонку було затишно. Вони відійшли вже далеченько від гнізда й закінчували роботу. Несподівано залунала дзвінка пташина пісня. Підвели голови. Високо-високо майже непорушно висіла і тріпотіла крильми сіренька грудочка і заливалася радісним співом.

Врятуйте нашу планету Наша планета скоро перестане здаватися з космосу блакитною, а перетвориться на сіру чи навіть чорну. Щезнуть взагалі річки, озера та моря, що дають нашій землі цілющу вологу, щезнуть ліси, галявини, щезне цілий світ, який ми називали своїм і про який — одночасно — намагалися забути, щоб не обтяжувати себе зайвими турботами. Люди, прокиньтеся, озирніться навкруги: наша планета гине! Вона кричить про це, бо хоче жити, щоб дарувати вам свою любов, своє тепло, свою воду, свій кисень... Почуйте її, відгукніться на її розпачливе благання, зробіть що-небудь! Будьте володарями своєї долі, справжніми продовжувачами свого роду! Перестаньте знищувати усе живе. Будьте Людьми, щоб наша матінка Земля могла пишатися своїми дітьми, а не боротися проти них.