Найбільш поширена версія, що народився Б. Хмельницький 27 грудня (за Юліанським календарем) 1595 р. або 6 січня 1596 р. за Григоріанським календарем. Місце народження, найвірогідніше, –батьківський хутрі Суботів, що неподалік від Чигирина. Хутір Суботів неподалік Чигирина наприкінці XVI - на початку XVІI ст. заснував Михайло Хмельницький.
Початкову освіту Б. Хмельницький скоріш за все здобув удома та у школі при одному з київських монастирів. Далі навчання було продовжено у Львівському єзуїтському колегіумі, де хлопець поміж іншим ґрунтовно вивчив латинську й польську мови. Фактично Богдан здобув звичайну для шляхтича тих часів освіту. Після завершення навчання молодий Хмельницький повернувся на малу батьківщину (десь у 1617 р.), де й почав військову службу у реєстровому козацькому війську у складі Чигиринської сотні.
На 1620 р. припадає перша згадка про військове випробування Б. Хмельницького. Разом з батьком М. Хмельницьким, який командував Чигиринською сотнею, у складі польського війська на чолі зі Станіславом Жолкевським він вирушив до Молдавії проти турків. Доля польської армії у цьому поході виявилася трагічною, вона була вщент розбита. У вересні 1620 р. у битві під Цецорою загинув Михайло Хмельницький, а Богдан потрапив до турецького полону. У Стамбулі він провів приблизно два роки.
У Стамбулі Б. Хмельницький провів приблизно два роки. Тут він опанував основи розмовної турецької і татарської мов. Після повернення з полону Богдан Хмельницький відновив службу у реєстровому Війську Запорозькому. Очевидно, від зими 1647 р. чигиринський сотник Б. Хмельницький почав гуртувати навколо себе старшин і досвідчених козаків готуватися до антипольського повстання.4 лютого 1648 р. Б. Хмельницький здійснив вдалий напад на Микитинську Січ, розбив польське військо, що тут перебувало. Невдовзі на Січі відбулася Генеральна рада, яка проголосила Б. Хмельницького гетьманом Війська Запорізького.
Коронний гетьман Речі Посполитої М. Потоцький відправив на Запоріжжя два загони. Один загін, що складався з польських жовнірів і драгунів та двох полків реєстровців (разом 4-4,5 тис чол.) під командою сина коронного гетьмана Стефана Потоцького, якому було 20 років, просувалися у бік Запоріжжя суходолом. Другий загін, що складався з чотирьох полків українських реєстрових козаків і кількох сотень німецьких драгунів (загалом понад 4 тис. чол.) на чолі з полковником Стефаном Кричевським спускалися вниз по Дніпру на човнах. Б. Хмельницький вирішив не очікувати приходу на Запоріжжя польської армії, а вийти їй на зустріч.22 квітня 1648 р. Б. Хмельницький вирушив з Січі на зустріч ворогові. На той час у його розпорядженні було не більше 3 – 5 тисяч повстанців та 5 – 6 тисяч татар. На чолі цього війська Б. Хмельницький рушив уздовж Дніпра вглиб України. Перша військова сутичка козаків з польським військом відбулася на берегах річки Жовті Води у травні 1648 р.
Добившись блискучої перемоги, Б. Хмельницький вирішив завдати удару по польському війську на чолі з коронним гетьманом Миколою Потоцьким, що було сконцентроване у Корсуні. М. Потоцький прийняв рішення про відступ до Білої Церкви, де знаходилася потужна польська фортеця. На рейді польське військо у травні 1648 р. було атаковане козаками та кримськими татарами. Наслідки битви під Коруснем: Польська армія припинила своє існування: лише незначній частині жовнірів вдалося врятуватися, решта потрапили до полону чи полягли. Польські воєначальники – М. Потоцький та М. Калиновський також потрапили у полон. Їх Б. Хмельницький передав кримським татарам. Військо Хмельницького переможно вступило в Білу Церкву. По всій Україні гетьман розслав універсали із закликами іти до козацького війська. Б. Хмельницький розгорнув активну дипломатичну діяльність. Він зміцнював зв’язок з Кримським ханством і Туреччиною, вів переговори з Молдовою, велику увагу приділяв відносинам з Росією та Швецією.
Значення перемог козаків на Жотних Водах та під Корсунем. Перемоги козацького війська на Жовтих Водах і під Корсунем сприяв розгортанню визвольного руху по всій Україні. Антипольське повстання охопило Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Воно перекинулося на Волинь і Поділля. У повстання втягувалися всі стани українського суспільства. Протягом літа 1648 р. все Лівобережжя, а також Київське, Брацлавське воєводства, Подільське воєводство (за винятком Кам’янця), південь і схід Волинського воєводства опинилися під контролем Б. Хмельницького. Це фактично 2/3 тодішньої етнічної української території.
На визволених від поляків землях починається процес державотворення. Для вирішення важливих питань скликається Генеральна рада, яка виконує функції законодавчого органу влади. Формується Генеральний уряд. Запроваджується козацьке самоврядування. Формуються нові адміністративно-територіальні одиниці – полки та сотні.
За умовами перемир'я під Замостям армія Б. Хмельницького повинна була повернутися на Середнє Подніпров’я. Вивід козацької армії з Західної України був великою помилкою, одним із найбільших політичних прорахунків гетьмана Б. Хмельницького. Уперше не лише в історії визвольної війни, а й в історії України виникли сприятливі умови для об’єднання усіх земель, де проживали українці, у межах єдиної незалежної держави. І цією можливістю Б. Хмельницький не скористався.
У лютому 1649 р. у Переяславі відбулися українсько-польські переговори. На них Б. Хмельницький заначив про остаточну мету своєї боротьби. Заявив про право українського народу на створення власної держави. Ця держава має бути незалежною. Держава має бути соборною, охопити усі землі в етнічних межах проживання українців (аж до Вісли).
Умови Зборівського миру 1649 р. Король визнавав самоврядність Війська Запорозького в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Але ці землі залишалися у складі Речі Посполитої по суті на правах автономї. На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині. У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї. Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40000 осіб. Шляхті відновлювалися права на її маєтності. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру (випищики), мали повернутися до панів і виконувати усі старі повинності.
Значення Зборівського мирного договору. Уперше в історії українсько-польських взаємин у XIV – XVII ст. польський уряд офіційно (на юридичному рівні) визнав українську автономію. Цей мир не розв’язував тих глибинних проблем, що були між Україною та Річчю Посполитою. Він лише засвідчив рівновагу сил, що склалася літом 1649 р.
Зборівський договір став важливим етапом у творенні української державності. Він дозволив Б. Хмельницькому активно зайнятися державним будівництвом. На початок 1650 р. було сформовано 16 полків, які становили територіальне ядро держави. У цілому завершується також утворення державних інституцій козацької України.