Презентація Травлення людини

ТРАВЛЕННЯлюдини. Біологія 8 клас

Будова і функції травної системи. Травна система забезпечує наш організм необхідними речовинами. Поживні речовини ми отримуємо з їжею. Харчові продукти не можуть засвоюватися клітинами у незмінному вигляді. Білки, жири і вуглеводи, що поступають з їжею спочатку розщеплюються до простих речовин: крохмаль розпадається до глюкози, білки — до амінокислот, жири — до гліцеролу і жирних кислот. Продукти розщеплення всмоктуються у кров і доставляються до тканин. Потім у клітинах відбувається утворення вуглеводів, білків і жирів, необхідних людському організму. Травлення — сукупність процесів механічної обробки їжі, розщеплення поживних речовин (білків, жирів і вуглеводів) на прості, всмоктування продуктів, що утворилися.

Процес травлення поділяють на порожнинне, яке відбувається у шлунково-кишковому тракті і пристінкове (мембранне), яке відбувається у клітинах. Порожнинне травлення складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі. Відбуваються ці процеси в органах травлення. Система органів травлення складається з травного каналу (травного тракту) і травних залоз. У травному каналі їжа переміщується, перетравлюється, а поживні продукти перетравлювання всмоктуються у кров і лімфу. До органів травлення належать: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, пряма кишка, анальний отвір.

123456789 Будова травної системи людини1 – ротова порожнина2 – стравохід3 – печінка4 – шлунок5 – жовчний міхур6 – підшлуноква залоза7 – товстий кишечник8 – тонкий кишечний9 – пряма кишка з анальним отвором

У травному тракті відбувається:поступове розщеплення білків, жирів і вуглеводів, що містяться у харчових продуктах;всмоктування протуктів, що утворилися у кров;видалення залишків, що не перетравилися з організму. Функції системи органів травлення:рухова: жування, ковтання, переміщення їжі вздовж травного каналу та виділення неперетравлених решток;секреторна: виділення ферментів та інших речовин у складі травних соків;всмоктування поживних речовин у кров;видільна: виведення з організму продуктів обміну;регуляторна: виділення гормонів;захисна: знешкодження печінкою отруйних речовин

Будова ротової порожнини. Ротова порожнина — початок травної системи, якою починається травний канал. Ротова порожнина обмежена:спереду — губами;з боків — щоками;зверху — піднебінням, яке переходить у м'яке піднебіння;дно утворене діафрагмою, яка побудована м'язами.Їжа у ротовій порожнині аналізується на смак, змочується слиною, зазнає механічної та хімічної обробки. Тут формується харчова грудка для подальшого просування у травній системі.

Ротова порожнина, глотка, стравохід. Ротова порожнина — початок травної травної системи. Її утворюють зуби, язик, внутрішні поверхні щік, тверде і м'яке піднебіння. У ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар великих (привушних, під'язикових і підщелепних) і великої кількості дрібних слинних залоз. Залози виділяють у ротову порожнину слину. Кількість слини залежить від якості вжитої їжі. За добу слинні залози виробляють 0,5 — 2 л слини. У ротовій порожнині містяться зуби. У дорослої людини в нормі 32 зуба: 8 різців, 4 ікла, 8 малих кутніх і 12 великих кутніх. У дітей спочатку з'являються 20 молочних зубів, які поступово замінюються постійними. Зуби подрібнюють і перетирають їжу та беруть участь у формуванні мови.

Зуб складається з кореня, шийки і коронки. Зовні коронка покрита міцною емаллю. Під нею міститься дентин — особливий вид кісткової тканини. Внутрішня частина зуба заповнена пульпою — пухкою сполучною тканиною, у якій розташовані кровоносні судини і нерви. Шийка і корінь зуба покриті цементом (різновид кісткової тканини). Язик являє собою м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою. У ній розташовані смакові рецептори, за допомогою яких ми сприймаємо смак їжі. Язик пересуває їжу, формує харчової грудку і сприяє проковтуванню. Язик відіграє важливу роль у формуванні мови. З ротової порожнини грудка їжі надходить в глотку — м'язовий орган, який сполучається зі стравоходом і гортанню. При ковтанні вхід до органів дихання перекривається надгортанним хрящом, і харчова грудка вільно рухається до стравоходу. Стравохід — м'язова трубка завдовжки близько 25 см та діаметром 2 см, по якій їжа просувається у шлунок. Відбувається це завдяки перистальтиці (хвилеподібному скороченню м'язових стінок).

Типи зубів людини. У людини поступово розвиваються два типи зубів:молочні — 20 зубів;постійні — 32 зуби.

Типи зубів людини: Різці — мають один корінь, ними відкушують їжу.Ікла — мають один корінь, ними відкушують їжу. Малі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу. Великі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу. Молочні зуби представлені тільки різцями, іклами і малими кутніми зубами. Найпоширенішим захворюванням зубів є карієс.

Заходи профілактики карієсу:прополіскуйте ротову порожнину після їжі теплою водою;не вживайте види їжі з контрастними температурами один за одним;не розкушуйте дуже тверду їжу (горіхи, кістки, тощо);двічі на день (уранці й увечері) чистіть зуби;щорічно проходьте обстеження у стоматолога;своєчасно лікуйте хворі зуби.

Будова шлунку. Шлунок — розширена частина травного тракту. Стінка шлунку складається з чотирьох оболонок:внутрішня слизова, де розташовані залози, які виділяють шлунковий сік та слиз. Один вид залоз виробляє травний фермент пепсин, під дією якого білки розщепляються до амінокислот. Інші залози утворюють хлоридну кислоту, необхідну для активації пепсину і для знищення мікроорганізмів. Частина залоз виробляє слиз, який захищає стінки шлунку від самоперетравлювання;підслизової основи, яка дає можливість слизовій оболонці збиратися в складки і розширювати об'єм шлунку;середньої м'язової, яка виконує функцію перемішування та пересування їжі;зовнішньої сполучнотканинної, яка містить судини і нервові волокна.

У шлунку їжа затримується 2 - 8 годин, а потім надходить у тонкий кишечник.

Кишечник і травні залози. У шлунку їжа затримується 2 - 8 годин, а потім надходить у тонкий кишечник, довжина якого становить 5 - 6 метрів, а діаметр — 3 - 5 см. У перший відділ тонкого кишечника — дванадцятипалу кишку, довжина якої є 18 - 22 см, тобто дванадцять пальців людини, відкриваються протоки печінки і підшлункової залози.

Печінка — найбільша залоза в організмі людини, маса якої становить 1,5 - 2 кг. Печінка розташована у черевній порожнині праворуч під діафрагмою. Складається з двох доль. У спеціальних клітинах — гепатоцитах — утворюється жовч, яка зберігається у жовчному міхурі. За добу виділяється 500 - 700 мл жовчі. Крім утворення жовчі печінка має захисну функцію. Шкідливі речовини і отрути, які потрапили в організм, затримуються у ній, знешкоджуються і разом із жовчі виводяться у дванадцятипалу кишку, а потім — назовні.

Печінка не утворює травних ферментів, але виконує ряд важливих функцій:виділяє в порожнину кишечника жовч, необхідну для емульгування і розщеплення жирів;створює в кишечнику лужне середовище і стимулює роботу підшлункової залози;служить бар'єром для отруйних речовин, що утворюються в результаті перетравлення їжі;перетворює глюкозу в глікоген, а при зниженні рівня цукру в крові розщеплює глікоген і вивільнює глюкозу.

Підшлункова залоза розташована зліва під шлунком, між селезінкою та дванадцятипалою кишкою. Вона має довжину 12 - 15 см. Це залоза змішаної секреції. Її функція полягає у виділенні підшлункового (панкреатичного) соку, багатого травними ферментами. Під дією ферментів панкреатичного соку в тонкому кишечнику відбувається остаточне розщеплення білків до амінокислот, вуглеводів — до глюкози, а жирів — до жирних кислот і гліцеролу.

Найважливіша функція тонкого кишечника — всмоктування продуктів травлення. Слизова тонкого кишечника має особливу будову. Вона утворює численні ворсинки, які багаторазово збільшують всмоктувальну поверхню. Ворсинки — вирости циліндричної форми, заввишки 0,2 - 1,2 мм. На 1мм2 їх може бути 30 - 40, а всього — 4 млн.

Товстий кишечник має довжину 1,5 - 2 метри. Він має вигляд букви «П». У ньому виділяють сліпу кишку з апендиксом, ободову і пряму кишки. У товстій кишці відбувається всмоктування води, продуктів перетравлення клітковини і формування калових мас.

Етапи травлення. Травлення в ротовій порожниніПережовуючи їжу, людина пересуває її в порожнині рота за допомогою язика (за допомогою рецепторів якого ми відчуваємо смак, механічні властивості та температуру їжі). У ротовій порожнині містяться зуби, необхідні для механічного подрібнення їжі у процесі пережовування. Чим ретельніше подрібнена їжа в роті, тим краще вона підготовлена ​​до обробки травними ферментами. У роті їжа змочується слиною, яка виділяється слинними залозами. Слина на 98 - 99 % складається з води.Іл. 36. Ротова порожнина людини: 1 - губа; 2 - піднебіння; 3 - піднебінний язичок; 4 - глотка; 5 - мигдалик; 6 - язик; 7 - великі кутні зуби; 8 - малі кутні зуби; 9 - ікло; 10 - різці

Їжа, що погано пережована ускладнює роботу травних залоз і сприяє розвитку захворювань шлунку. З ротової порожнини харчова грудка проходить у глотку, а потім проштовхується у стравохід.Їжа пересувається по стравоходу завдяки його перистальтиці — хвилеподібним скорочень м'язів стінок стравоходу. Слиз, який виробляється залозами стравоходу, полегшує просування їжі.

Травлення в шлунку. У шлунку починають перетравлюватися білки і деякі жири (наприклад, жир молока). Деякий час у харчовій грудці продовжують діяти ферменти слини, що перетравлюють сахариди, а потім харчова грудка просочується шлунковим соком, і в ньому відбувається перетравлення білків під дією шлункового соку. Важливою особливістю і умовою ефективного травлення у шлунку є кисле середовище (оскільки ферменти шлункового соку діють на білки лише за температури тіла і в кислому середовищі). Шлунковий сік має кислу реакцію. Хлоридна кислота, яка входить до його складу, активує фермент шлункового соку — пепсин, викликає набухання і денатурацію (руйнування) білків і сприяє подальшому їх розщепленню до амінокислот. У процесі травлення їжі стінки шлунка повільно скорочуються (перистальтика шлунка), перемішуючи їжу зі шлунковим соком.

Залежно від складу і об'єму з'їденої їжі її перебування в шлунку триває від 3 до 10 годин. Після обробки ферментами шлункового соку харчові маси порціями проходять від шлунку до дванадцятипалої кишки (початковий відділ тонкого кишечника) через отвір, оточений сфінктерами.

Травлення в тонкому кишечнику. Найважливіші процеси травлення їжі відбуваються в дванадцятипалій кишці. Травлення відбувається як у порожнині кишки (порожнинне), так і на клітинних мембранах (пристінкове), які утворюють величезну кількість ворсинок, що вистилають тонкий кишечник. У дванадцятипалій кишці на їжу діють:ферменти соку стінок кишечника (кишковий сік);ферменти підшлункової залози (панкреатичний сік);жовч (виробляється печінкою).

У тонкому кишечнику продовжується розщеплення поживних речовин до простих сполук (білків — до амінокислот, жирів — до гліцеролу і жирних кислот, вуглеводів — до глюкози) і всмоктування їх в кров і лімфу. У лімфу надходять продукти переробки жирів, а у кров — амінокислоти і прості вуглеводи.

Товста кишка. Під час прийомів їжі (коли в шлунок надходить нова порція їжі, і потрібно звільнити місце у товстому кишечнику) стінки ободової кишки посилено скорочуються, проштовхуючи вміст у пряму кишку. Калові маси, що надходять у пряму кишку на 70 % складаються з води, а все інше — залишки неперетравленої їжі (головним чином клітковини). У товстому кишечнику всмоктуються вода, продукти розщеплення клітковини. Бактерії - симбіонти, що мешкають у товстому кишечнику людини, виконують ряд функцій — бродіння клітковини, синтез вітамінів К і В. Пересування харчових залишків по товстому кишечнику здійснюється приблизно 12 годин. За цей час відбувається часткове всмоктування з них води і розчинених речовин. Залози товстої кишки виробляють сік, який не містить ферментів, але містить слиз, необхідний для формування калу. Калові маси накопичуються в прямій кишці і видаляються через анальний отвір.

Хвороби системи травлення та їх попередження. Методи вивчення травлення. Основні методи вивчення процесів травлення у людини орієнтовані на їх безболісність і нешкідливість. Широко застосовуються в діагностиці захворювань органів травлення ультразвукові дослідження (УЗД), засновані на принципах ехолокації — випромінювання зондуючого імпульсу ультразвуку та прийомі і комп'ютерній обробці отриманих відбитих сигналів.

Часто застосовується метод ендоскопії (гастроскопії): введення еластичною трубки — ендоскопа (зонда) у порожнину шлунку і дванадцятипалої кишки. Цей метод дозволяє оглядати порожнину травного каналу, протоки залоз і навіть робити невеликі операції завдяки введеню у зонд інструментів.

Часто застосовується також рентгенографічний метод. Пацієнту дають випити речовину, непроникну для рентгенівських променів. Потім при просвічуванні на рентген-апараті визначають контури різних відділів травного тракту.

Нові можливості для вивчення органів травлення з'явилися з розвитком радіоелектроніки. Пацієнт ковтає спеціальну капсулу, оснащену мініатюрною камерою, яка вільно проходить по травному тракту і робить знімки в різних його відділах. За допомогою цих методів лікарі можуть своєчасно виявляти різні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Захворювання органів травлення та їх профілактикаІнфекційні захворювання травної системи. Одним з найнебезпечніших захворювань, що передаються через травну систему, є ботулізм. Хвороба проявляється через декілька годин після потрапляння в організм ботуліновой бактерії і починається з блювоти, головного болю і болю у животі, проте температура, зазвичай, не піднімається. Хвороба швидко розвивається і вже через добу може привести до розладу зору, паралічу м'язів та смерті. Ботулінова бактерія живе у ґрунті і розмножується у безкисневому середовищі (спори бактерій дуже стійкі до різних факторів середовища). Бактерія ботулізму потрапляє в організм людини з овочам, грибами, недоброякісними консервами.

Дизентерія — інфекційне захворювання, яке викликається одноклітинними паразитами (амебами) або бактеріями (дизентерійна паличка). Дизентерійна амеба, потрапивши в організм з водою або їжею, вражає слизові оболонки товстого кишечника. Дизентерійна паличка часто переноситься мухами. Захворювання протікає з явищами загальної інтоксикації (отруєння). При дизентерії різко підвищується температура тіла, з'являються болі у лівій половині живота. Спостерігається діарея, можливо з кров'ю.

Ще одним небезпечним захворюванням є сальмонельоз (викликає його бактерія — сальмонела). Зараження на сальмонельоз відбувається через продукти — яйця, молоко, м'ясо. При цьому захворюванні спостерігається частий стілець (діарея), хворий швидко слабшає і може померти. Хвороба починається з високої температури, блювоти, болю в животі.

Дуже небезпечним є ще одне інфекційне захворювання — холера, викликається бактерією — холерним вібріоном. Зараження холерою відбувається при питті або ковтанні води під час купання у забруднених водоймах, а також при митті посуду зараженою водою. Зараження може відбуватися при вживанні їжі, інфікованої під час її зберігання або миття, а також через забруднені руки. Крім того, холерні вібріони можуть переноситися мухами.

Глистові захворювання (гельмінтози)Причинами глистових захворювань є недотримання правил гігієни і вживання їжі, зараженої яйцями глистів. Глисти, або гельмінти — паразитичні черви (що належать до Типу Плоских або Круглих червів), що мешкають у шлунково-кишковому тракті людини і тварин. Глисти можуть пошкоджувати кишечник і виділяти речовини, отруйні для організму хазяїна. Найбільш поширеними видами є аскарида і солітери (бичачий і свинячий ціп'яки). Аскарида — належить до круглих червів, мешкає у кишечнику людини, його довжина досягає 35 см. Личинки аскарид розвиваються у кишечнику і через печінкову вену потрапляють у печінку, серце, трахею, гортань, глотку, а потім вони повертаються у кишечник, де перетворюються на дорослих особин. Аскариди можуть викликати біль у животі, блювоту і навіть апендицит. Личинки аскариди, потрапляючи у легені можуть викликати їх запалення.

Личинки плоского черва — свинячого ціп'яка (а також бичачого ціп'яка) — можуть розвиватися у м'язах людини, викликаючи важкі захворювання. Глисти мають дуже високу плодючість (наприклад, одна самка аскариди може відкладати до 200 000 яєць на добу, які, виходячи з калом у зовнішнє середовище, можуть зберігатися в ґрунті декілька років).

Захворювання шлунку і дванадцятипалої кишки. Гастрит — запалення слизової оболонки шлунку, яка в силу різних причин (бактерії, психічна травма, неправильний прийом ліків, тощо) не справляється з впливом хлоридної кислоти і пепсину, що містяться у шлунку.

Якщо гастрит не почати вчасно лікувати, то може виникнути виразка шлунку (пошкодження слизової оболонки, яке у найважчих випадках може привести до прориву — наскрізного отвору в стінці шлунку). Часто зустрічається також виразка дванадцятипалої кишки (причому у тій її частині, яка прилягає до шлунку).

Захворювання печінки та жовчного міхура. Від недотримання гігієни харчування часто страждає печінка. Однією з причин загибелі її клітин може бути запалення печінки — гепатит (це загальна назва запальних захворювань печінки, що виникають від різних причин і вимагають різного лікування). Однією з ознак гепатиту є жовтяниця — пожовтіння шкірних покривів хворого, викликане порушенням бар'єрної функції печінки. Часто гепатит має вірусну природу. Збудником захворювання є стійкий в умовах зовнішнього середовища вірус, патогенний лише для людини. Якщо вчасно усунути причину руйнування печінки, то частина органу, що залишилася неушкодженою, може регенерувати.

При певних умовах з речовин, що складають жовч, у жовчному міхурі утворюються жовчні камені. Камені дратують стінки жовчного міхура, приводячи до їх запалення — гострого холециститу. Якщо камені перекривають вивідний проток підшлункової залози, то в ній розвивається запалення — панкреатит. Якщо камені у жовчному міхурі викликають систематичні больові напади, то їх видаляють (іноді видаляють весь жовчний міхур).

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!