Тема: Трагедія «Фауст» — вершина творчості й. В. Ґете й один із найвидатніших творів світової літератури.

Тема: Трагедія «Фауст» — вершина творчості й. В. Ґете й один із найвидатніших творів світової літератури.

Мета: поглибити знання учнів про ідеї Просвітництва; познайомити учнів із життям та творчістю Ґете; поглибити знання про драматичний жанр трагедії; розкрити головну тему трагедії; розвивати логічне мислення та монологічне мовлення; формувати етичні погляди на світ.

Цей твір є не що інше, як потаємна сутність нашого століття...

Шеллінг

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вершинним злетом письменницьких пошуків Гете стала філософська трагедія «Фауст», над якою він працював більшу частину свого життя і яка стала своєрідним підсумком його болючих роздумів над проблемами сенсу людського життя, його моральних цінностей і духовних запитів. Гетевський «Фауст» — це і своєрідний підсумок ідейних пошуків усієї доби Просвітництва, і водночас один з найвидатніших творів світової літератури, який, за словами Олександра Пушкіна, «є найвеличнішим творінням поетичного духу, представником новітньої поезії, як "Іліада" є пам'яткою класичної давнини».

ІІІ. робота над темою уроку

ВЧИТЕЛЬ.  Записуємо число, тему та епіграф у зошити.

Хто ж він творець трагедії «Фауст»? Давайте познайомимося з життям і творчістю письменника.

1. Повідомлення учнів про життя та творчість Йоганна Ґете (за випереджувальним завданням)
2. Ознайомлення з творчістю письменника.

У Страсбурзі Ґете був членом літературного гуртка «Буря і натиск», мріяв про нове німецьке мистецтво, вільне від іноземних впливів, про об’єднання держави. У 22 роки захистив дисертацію й отримав ступінь ліцензіата. Вірші почав писати ще в дитинстві, ліричні поезії, драми й особливо роман «Страждання юного Вертера» (1774) рано зробили ім’я Ґете відомим. В юнацькі роки розпочав працювати над трагедією «Фауст».

1775 року вісімнадцятирічний герцог Карл август Саксен-Веймарський запросив 26-річного поета до себе на службу. Ґете став таємним радником і членом державної ради, три роки очолював кабінет міністрів, керував військовими і державними справами. Згодом зосередився на заняттях природничими науками, видав наукові праці, написав художні твори. Велетенський літературний доробок поета складається із 143 томів.

Після 1788 року Ґете віддалився від громадського життя, вважаючи його дріб’язковим і суєтним, та цілком присвятив себе «вічному» — особистому творчому вдосконаленню. Смисл життя поет убачав у тому, щоб розвинути в собі творчі здібності, поділитися з людьми своєю духовністю. Творчість він вважав найвищою властивістю людини. Поет подружився з Шіллером. Ґете став директором Веймарського придворного театру і ставив на сцені п’єси Шекспіра, Лессінга, Шіллера, свої власні.

Ґете займався не лише літературою, багато часу приділяв природничим наукам: ботаніці, зоології, анатомії, геології, оптиці; коло його інтересів складали музика, малювання та вивчення мов — поет знав 6 мов. У людині поет цінував цілеспрямований характер. Він писав: «У людини насправді існує лише одна біда — це коли вона захоплюється ідеєю, що не має жодного відношення до справжнього життя або ж відволікає від праці».

Друга половина життя поета сповнена творчої активності. Він очолював єнський університет, грав на клавесині та флейті, малював, танцював, фехтував, їздив верхи. його будинок став місцем паломництва освічених шанувальників мистецтва та науки. 1827 року Ґете був обраний почесним членом ради Харківського університету. Зробив значний внесок у розвиток медицини, ботаніки, орнітології, мінералогії, педагогіки, історії, етнографії. Єдина таємниця світу, непідвладна ані розуму, ані уяві людини, на його думку,— це таємниця сонячного світла. Ґете оголосив себе віруючим сонцепоклонником.

Навесні 1832 року Ґете дуже застудився і 22 березня помер. Уже після того, як зник пульс, його права рука все ще рухалась, неначе намагалась щось написати. Похований й. В. Ґете у Веймарі в одному склепі із Шіллером.

Задум трагедії. Образ Фауста, подібно до образів Прометея, Дон Жуана, Дон Кіхота, Гамлета, належить до так званих «вічних» образів людства, тобто таких образів, які найбільш виразно і яскраво концентрують у собі сутність певних сторін людської природи, втілюють певний тип людської поведінки. Образ Фауста символізує передусім непереборну жагу людини до пізнання, до осягнення таємниць природи і всесвіту, до усвідомлення сенсу власного існування та місця людини в загальній картині світобудови. Водночас образ Фауста має й історичну основу. Справжній Фауст, ім'я якого — Йоганн Георг, народився наприкінці XV ст. в одному з провінційних німецьких містечок. Вчився в університеті, був знайомий з видатним німецьким гуманістом Ульріхом фон Гуттеном, деякий час учителював, а згодом мандрував Німеччиною, здобувши славу лікаря, алхіміка, астролога. Дивовижні знання та вміння Фауста спричинили чутки про його зв'язок з дияволом, а його трагічна смерть (він загинув близько 1540 р. від вибуху під час своїх нічних занять алхімією) породила легенду про те, що диявол буцімто задушив Фауста і забрав його душу, яка, згідно з угодою, була платнею за отримані від диявола знання.

В Німеччині легенда про Фауста була дуже популярною, її перший літературний запис зробив відомий книготорговець Йоганн Шпіс, видавши у 1578 р. у Франкфурті-на-Майні так звану народну книгу про Фауста — «Історію про доктора Фауста, славнозвісного чародія та чорнокнижника». Першу драматургічну обробку легенди про Фауста здійснив знаменитий сучасник Шекспіра, англійський драматург Крістофер Марло, створивши трагедію «Трагічна історія доктора Фауста» (видано в 1604 р.).

Поряд з іншими літературними обробками фаустівський сюжет здобув надзвичайну популярність і в народному театрі, особливо в лялькових виставах, глядачем яких у дитинстві був і Гете. Так відбулось перше знайомство письменника з Фаустом.

3. Ознайомлення з трагедією «Фауст» історія створення.

 «Фауст» - головна поетична книга Гете. Перший задум твору про знаменитого чорнокнижника виник у Гете ще в юнацькі роки. Роботу над першим варіантом твору під назвою «Прафауст» не було завершено. Другий варіант, знову ж таки незакінчений, надруковано у 1790 р. — «Фауст. Фрагмент». І лише за два наступні етапи роботи над твором Гете завершує задум, який вилився у величну філософську трагедію «Фауст» (1797 р. — початок роботи над першою частиною «Фауста», 1808 р. — надруковано першу частину «Фауста», 1825 р. — робота над другою частиною «Фауста», 1832 р. — надруковано другу частину «Фауста»).

На початку 70-х рр. XVIII ст. до написання «Фауста» приступає і Й. В. Гете. Він ще в дитинстві в лялькових театрах та в студентські роки пізнав народного «Фауста».

Ставши лідером угруповання «Буря і натиск», Гете в 1774–1775 рр. створив свій перший варіант «Фауста», так званий «ПраФауст». У відповідності з загальним духом «Бурі і натиску» Фауст «ПраФауста» – бунтівник, який рветься до пізнання таємниць природи, але неодмінно приречений на поразку.

Над трагедією «Фауст» Й. В. Гете працював протягом 60 років (із 83 прожитих).

Існуючий у літературі сюжет про вченого-мага Ґете поєднав з іншим, досить поширеним сюжетом: палко закоханий юнак спокушає молоду, недосвідчену дівчину; вона чекає від нього дитину, а він малодушно кидає її напризволяще. Поет знайшов спосіб поєднання цих сюжетів: Мефістофель (чорт) омолоджує вченого. Персонажами твору Ґете стануть Бог, чорт, людина, нечиста сила. Образу Фауста драматург надав привабливі риси: ренесансну допитливість розуму, прагнення до осмислення життя.

Однак тема виявилась складною для молодого поета, і він припинив роботу над рукописом. Майже через двадцять п’ять років Ґете повертається до роботи над трагедією.

Запис у зошити. Джерела трагедії:

– народні легенди про доктора, чарівника, чорнокнижника;

– поширений сюжет: юнак спокушає юну дівчину та залишає її;

– Біблія, Книга Іова (легенда про праведника, якого спокушав сатана з дозволу Бога).

4.Наступним етапом нашого уроку є композиція твору.

Свою трагедію «Фауст» Гете побудував дуже своєрідно. Вона має дві композиції: зовнішню і внутрішню. Зовнішня композиція: два прологи (пролог в театрі і пролог на небі) і дві частини. Внутрішня композиція побудована на різкому контрасті верхів і низів суспільства.

Особливості композиції:

2 прологи (зав'язка);

1 частина – 25 сцен (1806) – не розбита на дії, як того вимагає форма драматичного жанру;

2 частина – 5 дій (1825 – 1831) – забагато для драматичного твору.

Висновок: несценічна п'єса.

У своєму завершеному вигляді твір складається з «Присвяти», «Театрального вступу», «Прологу на небі» та двох частин. Першу частину закінчено 1806 року, другу — 1831.

Трагедія розпочинається двома прологами. Перший із них — «Пролог у театрі» — бесіда поета, актора і директора. Троє співбесідників — це ніби три сторони особистості автора. Поет мріє про високу мету; актор закликає сміливіше черпати сюжети із самого життя, щоб оволодіти серцями людей; директор — діловий, практичний — тверезо оцінює дійсність, від розмов кличе до справи, до реального втілення на сцені високих поетичних задумів. Другий пролог — «Пролог на небі». У ньому беруть участь Бог, архангели рафаїл, Михаїл, Гавриїл, згодом — Мефістофель. цей пролог відкривається гімном могутній природі, вічному руху і вічній гармонії, гімном Сонцю і Землі, а завершується суперечкою Бога та Ме-фістофеля стосовно сутності людини.

У першій частині твору розкривається історія кохання Фауста і юної городянки Маргарити (Ґретхен). Закохані цілком покладаються на природу. Для Фауста природа, кохання, щастя, Бог — нероздільні. але природа не лише велична і прекрасна, вона суперечлива і таємнича. Щасливе і прекрасне кохання закінчується трагічно.

Друга частина твору схожа на мандри чудесними островами. Фауст, живучи вдруге, намагається осягнути нове й дивне для нього життя і взяти в ньому посильну участь. Проживши друге життя, Фауст підбиває його підсумок. Він пересвідчився в найвищій цінності реального буття і діяльності життя людини та розуміє, що мусить передати пізнану істину нащадкам, тобто втілити її, побудувавши місто. Фауст також зрозумів, що людину виправдовують висока мета, невтомна праця, активність душі й довічна боротьба за життя і волю. Фауст отримує на небі повне прощення.

Проблематика: життя і смерть, добро і зло, сутність буття, призначення людини у світі, людина і природа, людина і Всесвіт, пізнання світу, кохання , мистецтво і його роль у суспільстві.

Словничок.

Трагедія - драматичний твір, де зображуються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героя (героїв)

III. Рефлексія

Заверште речення:

«Сьогодні на уроці я дізнався (здивувався, відчув, уявив) …».

IV. Домашнє завдання

Характеризувати образ Фауста, Мефістофеля і Маргарити.