Закінчила Луганський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «учитель української мови, літератури, зарубіжної літератури та народознавства». Сертифікований дитячий психолог. Член робочих груп МОН України з розвантаження та осучаснення програм «Літературне читання» та «Українська література».
Зрештою дивна парочка добігла до жаданої мети. Цією метою, як виявилося, була невеличка калюжа, що лишилася після нещодавнього дощу. І то була не просто калюжа, а маленьке болітце з багнюкою! Даринка власноруч, чи то пак — власноніж, перевіряла це минулого тижня, за що дідусь назвав її «брудною пацею».— А що там того бруду? — спитала тоді його Дарця, дивлячись на шкарубкі сіро-бурі «панчішки», що вгризлися в шкіру ніг. Стор.38 – читаємо уривок…
І ось тепер такі «панчішки» мали з’явитися у Жеки. Чи й цілий комбінезон, адже поросяче пузце діставало багна... Дарця занепокоїлася. Поросятко затято стало посередині калюжі, як укопане. Дівчинка могла лише ходити навколо й умовляти:— Жеко, ну, Жеко, вилазь із калюжі! Чуєш, я до тебе звертаюся! Я тобі цукерок винесу. Шоколадних. Тільки вилазь мерщій!— Із ким ти там розмовляєш, Даринко? — почувся з-за дерев Микитин голос. — До тебе хтось приїхав і сів у калюжі?І ось уже перед очима Микити, що саме проїздив на велосипеді, постала драматична картина.
Я хотіла свинку пасти, а воно... — мало не плакала Дарця. Микита ж ледве стримував регіт, взявшись руками за живіт.— Так свиней же не пасуть!.. Зараз щось придумаємо, чекай... — нарешті побачив він Дарчин розпач, відклав велик і став закочувати штани. — Зараз я його звідти витягну. Тетяна Стус-Щербаченко. Як пасує краватка, або Чому не всі поросята брудні. Оповідання з книги Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала. Ілюстрації Анни Сарвіри. Щойно Микита став у багно й наблизився до Жеки, як звір із підстрибом чкурнув в інший бік. І так хутко, що Дарця не встигла зауважити: вже Микита замість Жеки розгублено стоїть посеред калюжі, весь у дрібних цятках багна та в «панчішках»…
Знайди уривок і прочитай…Що далі робила свинка?А Жека біг... прямісінько у відчинені ворота сусідів, прикрашені барвистими стрічками, повіт ряними кульками й квітами. Що у цю мить відчувала Даринка?Дарця почувала себе в пастці. Це був шах і мат у її бороть бі за рівноправність міста й села.
Що робили гості та наречені?Як бабуся врятувала ситуацію? Ошелешені гості, які потроху оговтувалися й починали реготати... Розгублені наречені, які не знали, що їм спершу слід приймати — хліб-сіль чи свинку.. Бабуся весело глянула на Жеку, на всіх присутніх і урочисто мовила:— Це, дорогі молодята, наш подарунок вам на весілля прийшов своїми ногами.