Презентація "У царстві тварин"

У царстві тварин. ПІДГОТУВАЛА ВЧИТЕЛЬЛИТОВСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ЛІЦЕЮ №1 ЛЮДМИЛА СИРОЇД

Ведмідь бурий. З жовтня-листопада по березень-травень бурих ведмедів не зустрінеш. Вони сплять у барлогах під корінням великих дерев, на островах мохових боліт, у печерах і розколинах скель, у виритих величезних ямах. Ведмідь вистилає барліг мохом, сухою травою, сіном, Гілками хвойних дерев. У період сплячки у ведмедів з’являються на світ малята. Маса новонароджених ведмежат – 450-500г, довжина тіла – 22-24см. Вони вкриті рідкою шерстю, очі в них закриті, вушні раковини затянуті шкірною плівкою. В Україні ведмеді залишилися лише в західній її частині – у гірській місцевості Карпатських лісів. Корм ведмедя дуже різноманітний. Це всеїдна тварина. За будовою зубів ведмедя вважають хижаком, але тваринна їжа в житті ведмедя не має першорядного значення, бо живиться він переважно рослинними продуктами. Ведмідь охоче поїдає різні ягоди: чорницю, брусницю, журавлину, малину тощо. Жолуді та горіхи теж мають велике значення для ведмедя, бо в них, особливо в горіхах, є багато жиру. Не нехтують ведмеді і комахами, їхніми личинками, червами, ящірками, жабами та мишоподібними гризунами. Це цікаво: старі самці найкрупніших видів, Що зустрічаються на північному заході Північної Америки і на далекому Сході, досягають у довжину 2,5 м. якщо такий гігант стає на задні лапи, Він сягає у висоту не менше 3м, Маса його 500-600кг.

Вовк сірий. Один з найбільших хижаків нашої фауни. Належить до родини собачих. Довжина тіла понад 120см. Формою, Розмірами тіла і забарвлення хутра він дуже схожий на вівчарку. Забарвлення хутра улітку рудувате, узимку – бурувато-сірого кольору. Лігво для виведення малят вони влаштовують у неглибокій норі, заглибині під корінням вивернутого дерева, в широкому кущі колючого чагарнику або в заглибині на землі серед густих очеретяних заростей, обов’язково поблизу водойми. У березні-квітні вовчиця народжує у підготовленому лігві 4-5 сліпих, глухих вовченят. Перші дні вовченята живляться виключно молоком. Через 10-13 днів у них відкриваються очі, з’являється слух і прорізуються зуби. У місячному віці вовченята починають їсти пережоване вовчицею м’ясо. Вовки поширені на території України нерівномірно. Це цікаво: у темряві вовки бачать значно краще, ніж інші звірі; у погоні за тваринами під час полювання вони можуть розвивати швидкість до 80км за годину; під час полювання вовки не мовчать, виття допомагає їм підтримувати контакт один з одним.

лисиця. Це хижак, який належить до родини собачих. І своїм зовнішнім виглядом нагадує собаку, але відрізняється від нього середнім розміром до 90см. У стрибках допомагає їй пухнастий хвіст, який перевищує половину довжини тіла. Тіло лисиці вкрите густою шерстю яскраво-рудого забарвлення, досить мінливого. Воно змінюється не тільки від пори року, а й від місцевості, у якій живе лисиця. Лисиця – один із звичайних хижих звірів України, широко розповсюджена по всій території. Це дуже обережний звір з прекрасно розвиненим нюхом і виключно гострим слухом. Живиться в основному різними ссавцями: від дрібних землерийок до молодих зайців і навіть телят, козуль. Також їдять ягоди: чорницю, брусницю тощо. У березні-квітні самка народжує у норі 5-6 малят, які після 16-19 днів прозрівають і швидко розвиваються. У травні виходять з нори, а в червні вже беруть участь у полюванні. В Україні лисиця належить до найчисленніших мисливських видів. Хутро її користується великим попитом. Як хижак, лисиця знищує багато шкідливих гризунів і тим самим зберігає врожай сільськогосподарських культур. Це цікаво: в роки масового розмноження гризунів лисиця загризає їх значно більше, ніж може з’їсти; відомі факти, коли лисиця знищувала за одну ніч близько 100 полівок; живлячись комахами-шкідниками, лисиці приносять користь лісовому господарству, оберігаючи молоді лісові насадження від пошкоджень.

заєць. Найпопулярніший звір нашої фауни, ссавець. Вуха довгі, більші, ніж голова. Загострені на кінцях, завжди насторожені. Очі опуклі, містяться по боках голови так, що зайці мають можливість одночасно бачити небезпеку майже з усіх боків. Кінцівки зайців пристосовані до швидкого бігу: задні ноги міцні, майже вдвічі довші від передніх. Завдяки такій будові кінцівок зайці пересуваються легкими невеликими стрибками, але у разі потреби негайно переходять до стрімкого бігу, максимальна швидкість якого понад 60км за годину. Тулуб тварин закінчується куцим хвостом. Живиться виключно рослинним кормом, улітку травою, в тому числі і сільськогосподарськими культурами, а взимку – корою і гілками дерев і чагарників, а також насінням бур’янів. Кубел для виведення малят зайці не будують. Найчастіше народжують їх у звичайних денних лігвищах. З березня і до кінця вересня самки дають два і навіть три приплоди по 3-4 малят у кожному. Відразу після народження зайченята ссуть матір, яка нагодувавши, покидає їх і тримається десь неподалік. У 10-денному віці зайченята переходять до самостійного життя і не залишають матір. Це цікаво: наївшись, високоякісного молока, що має багато жиру, малята можуть бути без їжі до чотирьох днів; самка-годувальниця зустрівши приплід чужих зайченят, годує їх своїм молоком.

Білка Дуже спритний гризун. Територією України населяють кілька форм, які помітно різняться між собою забарвленням. Білки живляться різноманітним рослинним кормом: насінням і плодами дерев та кущів, бруньками, ягодами, грибами тощо. Зрідка білка споживає тваринну їжу: яйця птахів і навіть пташенят, комах і їхні личинки, мурашині яйця. На зиму робить запаси жолудів, горіхів, грибів. У зимову сплячку тварини не залягають, хоч у люті морози та хуртовину кілька днів сплять і не виходять з кубла. Білка щороку дає два приплоди: у кінці квітня і в кінці липня або в серпні. Самка народжує 3-7 сліпих і голих малят, які прозрівають лише на 32-37 день. Малята після цього швидко ростуть і вже через 15 днів починають самостійно добувати собі їжу, а на п’ятому місяці життя досягають повного розвитку. Живуть білки у верховітті дерев, де на висоті від 3 до 20 і більше метрів роблять з тонких гілочок зеленого моху і лишайників кулястої форми кубла. Цікава інформація: хвіст для білки служить кермом – під час стрибків вона за його допомогою керує своїм польотом; білки спілкуються одна з одною за допомогою рухів хвоста.

Їжак Це комахоїдна тварина. Довжина його тіла – близько 30см. Найголовніша особливість – міцний голчастий панцир замість волосяного покриву, який вкриває верхню частину тіла. Голова, шия і черево вкриті жорстким, грубим хутром. У їжаків велика кількість гострих зубів, якими вони легко розгризають черепашки молюсків.Їжаки – нічні тварини. Спеціальних кубел не будують. Більшу частину дня вони сплять у будь-яких затишних місцях, вистелених сухим листям. Після заходу сонця покидають схованки і до самого ранку розшукують їжу. Тварини живляться переважно комахами, їхніми личинками, слизняками, молюсками, черв’яками. Зрідка поїдають жаб, ящірок, дрібних мишоподібних гризунів. Кубло для малят їжак готує у кущах, під оголеним сплетеним корінням дерев або в дереві з дуплом біля землі, чи серед опалого листя. У середині літа, в червні-липні, самка народжує у кублі 4-6 їжаченят. Малюки голі, сліпі, розміром не більше 6,5см, дуже немічні, з яскраво-рожевою шкірою. Вони дуже швидко розвиваються. Уже через кілька годин після народження малята прозрівають, вкриваються м’якенькими голками, а через тиждень починають лазити. У місячному віці вони уже здатні вести самостійне життя. Через два місяці досягають розміру дорослих. Пізно восени, зарившись в опале листя і загорнувшись у неміцний клубок, їжаки впадають у зимову сплячку аж до березня. Цікава інформація: іноді їжаки полюють на гадюк, чутливість їжаків до слабких укусів гадюк менша у 40 разів, ніж в усіх інших ссавців.

Ласка. Найменший звірок серед хижих ссавців нашої фауни. Довжина її тіла з головою становить 15-23см. Період розмноження у ласок починається з кінця весни і триває до середини літа, а то і до осені. Самка народжує 4-9 малят, які на 20-25 день прозрівають, а у місячному віці вилазять з нори. Живляться ласки переважно гризунами та комахоїдними тваринами. До полювання пристосована будова тіла: тоненький тулуб вільно проникає в досить вузькі щілини, швидкий біг допомагає легко наздогнати здобич, а гострі зуби – спритно загризти дрібних гризунів. Споживає ласка також жаб і комах, дощових черв’яків тощо. Полюють ці тварини вночі, хоч нерідко бувають діяльними й удень. У ласки своєрідне забарвлення, яке змінюється за порами року: влітку рудий або каштановий верх і біле черево та шия, а взимку – чисто біле. Хвіст має те саме забарвлення, як і спина. Поширені по всій території України, уникають лише суцільних лісових вершин Карпат. У Криму і Закарпатті ласка взимку не біліє. Це цікаво: свою назву ласка дістала від слова «лазити», до чого вона велика майстриня; насправді – це найкровожерливіші неласкаві звірки: повідомляється, що біля нори ласки було виявлено 456 загризених нею мишей-полівок.

Річковий бобер. Належить до найбільших гризунів нашої фауни. Довжина його тіла сягає 1м, а маса понад 30 кг. На верхній і нижній щелепах є по парі масивних зубів-різців, якими бобер може відгризти від стовбурів стружку завтовшки понад пів сантиметра. Найхарактерніша ознака бобра – плескатися, лопатоподібний, потовщений у середній частині хвіст, вкритий великими роговими лусками, між якими рідко ростуть жорсткі волосини. Довжина хвоста до 25см. Бобри використовують хвіст як кермо під час пірнання. Передні лапки у бобрів короткі і значно слабші, ніж задні. Пальці на передніх лапках в основі з’єднані плавальними перетинками. На задніх – шкірясті перетинки, які добре розвинені і є основним плавальним органом. Кіготь на другому пальці задніх лап розділений на дві рухомі половинки, які щільно складаються. Цим кігтем бобер вичісує з хутра паразитів. Усе тіло звіра вкрите густим, ніжним і непроникним для води підшерстям, прикритим грубим покривом шерсті рудувато-коричневого кольору. Живуть бобри у спеціально збудованих спорудах – бобрових хатках, які влаштовують на купинах, вербових корчах тощо. За формою ця хатка нагадує копичку сіна. Це нагромадження гілок дерев і корневищ водяних рослин, скріплених між собою мулом. Хатка може сягати 3м у діаметрі й до 1,5м висоти. Складається з кількох поверхів. Під час повені, коли вода заливає нижні поверхи, бобри переселяються вище. Живляться бобри тільки рослинним кормом. Використовуючи відповідно до пори року як трав’янисті, так і деревні рослини. У травні або в першій половині червня самиці-бобри народжують 3-4 сліпих, вкритих густою м’якою бурою шерстю бобренят. Через кілька годин після народження бобренята починають бачити, а через кілька днів у них прорізуються зуби. Самиця годує їх молоком близько 6-8 тижнів, після чого вони починають їсти листя, молоді паростки, корінці. Це цікаво: спеціальні залози в тілі борів виробляють пахучу рідину, яку застосовують у парфумерії.