Презентація «Учив, як жити, і сам жив так, як учив» (філософські засади в літературній творчості Г.С.Сковороди)

«Учив, як жити, і сам жив так, як учив» (філософські засади в літературній творчості Г. С. Сковороди)

«Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди» М. Рильський

Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя;Але щасливіший, хто вміє користуватися ним. Не досить знайти здорову їжу й напій,Якщо смак тебе зіпсований хворобою;Не досить сяяти світлові денного сонця,Якщо світло голови затьмарене. Діяльна бездіяльність збільшує наші сили;На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя. Але те, чого прагнеш, з тобою: Воно, друже, – всередині тебе,Якщо ти задоволений долею, будеш спокійний. Не той щасливий, хто бажає кращого,А той, хто задоволений тим, чим володіє.

Григорій Савич Сковорода – батько української байки. Він - перший український байкар, який зробив байку самостійним жанром. Великий філософ вважав, що вона у «смішній своїй шкаралупі» містить зерно істини.

Цикл “Байки Харківські” створювався у 60-70-х роках XVIII століття під час перебування Скороводи у с. Бабаях на Харківщині. Збірка укладена 1774 р.

У збірку ввійшло 30 невеликих за обсягом, але глибоких за суттю байок. Байка, на думку Сковороди, сверху «ничто», «ложь» а всередині - «чтось», «істина»

Тематика байок: ідея “ сродної праці ”; розкриття моральних чеснот і вад особистості; розкриття ролі Святого Письма та праці в житті людини.

написані прозою; побудовані на діалогах і контрастах; мають полемічний характер; стислі та динамічні; мають ситаричну спрямованість; перевага надається другій частині - моралі. Ознаки байок Г. Скороводи:

Г. Сковорода підніс вимогу самовдосконалення в ідеї «сродної праці» тобто такої праці, яка відповідає нахилам і здібностям людини.Ідею «сродної праці» розвинув байкар в одній з найцікавіших своїх байок «Бджола та Шершень»

Багатою є мова алегоричних творів письменника. Вона пересипана оригінальними авторськими афоризмами, народними прислів'ями та приказками, влучними художніми засобами.

Часто байки Сковороди нагадують народні казки. Та секрет успіху цих творів письменника не тільки в тому, що вони, за висловом Івана Франка, «написані гарною, подекуди граціозною мовою», а й у позачасовій актуальності їх змісту та філософській проникливості автора.

Головний зміст байок Г. С. Сковороди полягає в проповіді високих етичних істин, осуді моральних аномалій, викритті негативних явищ у соціальному житті тієї епохи.

Своїми байками автор продовжив кращі світові традиції цього жанру.“Байки Харівські” відбили філософські погляди Г. С. Скороводи і створили ґрунт для сатири майбутнього

ГОЛОВА І ТУЛУБТулуб, одягнутий у розкішну франтовиту дорогими прикрасами одіж, величався перед Головою і дорікав їй тим, що на неї й десятої частини не припадає того багатства, яке має він.— Слухай-но, дурню! Коли може поміститися твій розум у череві, то затям, що так робиться не через велику твою вартість, а тому, що годі тобі обійтися таким малим, як це можу я, — відказала Голова. Фабулка ця для тих, хто честь свою на самій пишноті поклали

Афоризми Сковороди про науку, освіту, пізнання: Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя. Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце. Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише її тіло. Більше думай і тоді вирішуй. Розум завжди любить до чого братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого. Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!З видимого пізнавай невидиме. Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Ревнитель істини й духовного буття,Він мудрий словом, розумом, життям, Прихильник простоти й найвищої свободи,Він щирий друг, йому убогість не біда. Досяг верхів наук, пізнавши дух свободи. Достойний приклад всім серцям – Сковорода.

ЗОЗУЛЯ ТА КОСИК Зозуля спитала чорного Дроздика, чому він не нудьгує співаючи. Сама вона співає навіть частіше за нього, але це не позбавляє її від нудьги. Дроздик відповів так: Зозулі тільки й роботи, щоб, підкинувши свої яйця в чуже гніздо, з місця на місце, співати та їсти. Він же сам годує, береже і навчає своїх дітей, а співом лише полегшує собі працю. Сила [ мораль]. Безліч людей, нехтуючи своїм покликанням, тільки їдять, п'ють та співають. Та через своє неробство вони нудьгують більше від тих, що працюють «без ослаби» [відпочинку]. Бо всі ці заняття — не справа, а «хвостик» справи. Ті ж, хто їсть, п'є та співає, аби потім охочіше взятися до роботи, не знають і нудьги. Саме про них говориться в прислів'ї: «Добрій людині всякий день свято». Отже, не може бути щасливою людина, яка не полюбляє своєї справи. Найбільше ж задоволення дає поєднання власної праці із загальною роботою суспільства. Саме це є «істинне життя». Тепер можна зрозуміти вислів давньогрецького філософа Сократа: «Дехто для того живе, щоб їсти й пити, а я п'ю та їм для того, щоб жити». літератури