Презентація Україна в Першій світовій війні

Росія: контроль над Східною Галичиною, Північною Буковиною і Закарпаттям. Австро-Угорщина: панування на Волині та Поділлі. Німеччина: Донбас, Придніпров’я, Крим. Для України – це братовбивча війна. Українці у складі російської та австро-угорської армій мусили воювати по обидва боки фронту. Плани країн-учасниць щодо України:

ГУР (Головна Українська Рада)СВУ (Союз визволення України)ЗУО (Загальна Українська Організація )1 серпня 1914 р. Львів4 серпня 1914 р. Львів5 травня 1915 р. Відень К. Левицький, М. Павлик, М. Ганкевич. А. Жук, Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський та ін. К. Левицький. Підтримка австрійського уряду у війні. Активне формування легіону Українських січових стрільців. Співпраця з Німеччиною та Австро-Угорщиною з метою визволення України. Утворення самостійної української держави у формі Конституційної Монархії. Заснування демократичного суспільства. Самостійність української церкви. Створення незалежної держави на території підросійської України. Поділ Галичини та створення в її східній частині широкої української автономії, в яку ввійдуть Буковина і Закарпаття. Політично активні українці в Західній Україні

Суспільний рух в НаддніпрянщиніНАЗВАПРОГРАМАТУП (Товариство українських поступовців)Підтримка Росії, сподівання на автономію (самоврядування), але пізніше перейшли до нейтральної позиції. УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія)Не було єдиного погляду на війну. Група на чолі з С. Петлюрою була на боці Росії. Група на чолі з В. Винниченко засудила війну та відстоювала ідею автономії. Карпато-руський визвольний комітет. Створений у Києві емігрантами з Галиччини. Підтримка Росії та обєднання всіх українських земель під ії владою. Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст. Підтримка Росії.

Основні битви на території України«У Галичині. Кавалерист» восени 1914 р.«Бій під Ярославом, Галицький фронт»восени 1914 р. Січові стрільці в окопах під Галичем. 1915 р.«Легіон Українських січових стрільців» 1914 р. Галицька битва (18 серпня – 21 вересня 1914 р.)Тривала 33 дні. У ній взяли участь близько 700 тис. чол. російських військ і понад 830 тис. чол. австро-угорської армії. Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли всю Східну Галичину, частину Західної і майже всю Буковину з м. Чернівці. Австрійська армія втратила 400 тис. чол., в тому числі 100 тис. полоненими, і 400 гармат. Плани німецького командування утримати Східний фронт лише зусиллями Австро-Угорщини зазнали краху. Було створено генерал-губернаторство «Галицько-Буковинське», на чолі граф Бобринський.

Австро-Німецький наступ на Галичині19 квітня 1915 р. німецько-австрійські війська в Галичині почали контрнаступ. Застосувавши на вузькій дільниці фронту масований артилерійський вогонь, вони прорвали фронт в районі Горлиці і змусили російську армію відступати. 21 травня вона залишила Перемишль і перейшла за Дністер. 9 червня російські війська залишили Львів, а на кінець червня — переважну частину Галичини. Контрнаступ було зупинено лише восени 1915 р. на лінії Кам’янець-Подільський–Тернопіль–Кременець–Дубно. «Австро-німецькі війська окупували Львів» 1915 р.«Російські війська у Львові та Бучачі» 1915 р.«Російський військовий патруль у Львові» 1915 р.

«Брусилівський прорив» (22 травня – початок червня 1916 р.)Брусиловський прорив (Лу́цький прори́в) — наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ під час Першої світової війни. Проведена чотирма російськими арміями під командуванням генерала від кавалерії Олексія Брусилова від 22 травня (4 червня за новим стилем) до 7 вересня (20 вересня) 1916 року на фронті від Луцька до Чернівців. У ході операції було завдано серйозної поразки австро-угорській армії та зайнято Галичину і Буковину. Генерал Олексій Брусилов (1853-1926)

Новий наступ російських військ (червень 1917 р.), поразка Росії, вона втратила Західні землі України, вийшла з війни. «Росіяни в Галичині» 1916 р.«У боях за Галичину» 1916 р.«Вихід Росії з війни»

Українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 року. Очолив отаман Теодор Рожанковський, пізніше поручник Михайло Галущинський. Наприкінці вересня 1914 р. стрілецькі сотні вступили в перші бої з російськими частинами в районі Верецького та Ужоцького перевалів. У жовтні 1914 р. січовики у складі 55-ї австрійської дивізії перейшли у контрнаступ, подолали перевали і відбили у противника Борислав, Дрогобич і Стрий. Тільки коли російське командування перекинуло з-під Перемишля резерви, «усусам» довелося відійти до Карпат. На початку березня 1915 р. січові стрільці зайняли позиції на схилах гори Маківка. Російська армія генерала М. Іванова в цей час розгорнула наступ через Карпати з метою прорватись до Угорщини. Штурм російськими підрозділами позицій ЛУСС розпочався в ніч з 28 на 29 квітня. Аж до 2 травня тривали запеклі бої, внаслідок яких російські війська були відкинуті за річку Головчанку. На Маківці загинули 42 січовики, 72 зазнали поранень, 35 потрапило в полон. Наприкінці серпня 1915 р. галицькі курені знову втягнулися в запеклі бої в подільських степах між Серетом і Стрипою.2 листопада 1915 р. зусиллями стрілецьких куренів було ліквідовано прорив росіян на Бережани. Зиму 1915–1916 рр. полк УСС перебував у тилу, займаючись військовою підготовкою і культурно-освітньою роботою. У ході Брусиловського прориву влітку 1916 р. австрійське командування знову прикрило січовими стрільцями найважливіший відрізок фронту — шлях із Підгаєць на Бережани. На горі Лисоні полк УСС втратив 150 чоловік убитими і декілька сотень стрільців потрапили у російський полон, до таборів Симбірська і Царицина. Отже, у ході воєнних дій 1914–1916 pp. легіон УСС значно скоротився через втрати. В 1916 р. полк УСС, що виконував бойове завдання під Тернополем, був оточений переважаючими силами противника. Лише 150 бійців вийшли з оточення, їх було виведено в тил і переформовано. Восени 1916 р. стрілецькі старшини на чолі з Д. Вітовським розпочали велику культурно-освітню місію на Волині. Створення Легіону Українських січових стрільців і його бойовий шлях

Основні напрямки політики російського царизму на західноукраїнських землях. Поділ Галицько–Буковинського генерал–губернаторства на губернії - Львівську, Перемишльську, Тернопільську, Чернівецьку;Призначення на посади в адміністрації російських чиновників;Припинення видання всіх українських газет і журналів, закриття українських товариств і шкіл;Насильницька русифікація, відкриття російських шкіл, повсюдне запровадження російської мови;Депортація українського населення вглиб Росії;Опора на москвофільські організації, які підтримували політику російського царизму

Наростання кризових явищ в Російській імперії в 1917 роціЕКОНОМІЧНІ: Значні людські жертви та матеріальні втрати;Руйнація народного господарства, що прискорило нестачу товарів та продуктів харчування;Занепад селянських господарств;Підвищення цін;Нестача кваліфікованої робочої сили;Безробіття;Голод. ПОЛІТИЧНІ: Царський уряд звинувачувався у некомпетентному керівництві;Часта зміна уряду, негативний вплив Г. Распутіна на царську сім’ю;Посилення опозиційних настроїв в Державній Думі;Висування вимог проведення демократичних реформ і припинити репресії проти українців;Розпуск Державної Думи;Наростання страйкового руху робітників, селянських виступів.

Назрівання революційної кризи в УкраїніЗростання недовіри до державної влади;Глибока економічна криза;Загострення становища народних мас;Посилення виступів робітників, селян, солдатів;Неспроможність влади контролювати ситуацію в країні.

Наслідки Першої Світової війни для України: