4 вересня Тимчасовий уряд проголосив росію республікою АЛЕ усіма засобами намагався відтермінувати розгляд національного питання. Зрозумівши марність очікувань, діячі ЦР взяли на себе ініціативу проведення з’їзду. МЕТА: засвідчити прагнення перетворити “тюрму народів” – як тоді називали росію – на цивілізовану федеративну державу.
Чому з’їзд був законним?присутні представники Тимчасового уряду і командування Київського військового округу;93 делегати від політичних організацій різних народівпрагнули незалежностіросія - федеративна республіка; рівноправ’я усіх народів.“Хай живе Російська федеративно-демократична республіка, нехай живуть федеративні держави Росії, нехай живуть свобідні народи, що трудяться для добра всесвітньої цивілізації!”.
Позиція Українських делегатів щодо майбутнього облаштування росіїМихайло Грушевський, почесний голова з’їзду народів, чітко визначив позицію української сторони і свою концепцію федералізму:«Україна не йде через федералізм до самостійності, бо державна незалежність лежить не перед нами, а за нами. Ми вже раніше об'єднались з Росією як незалежна держава і своїх прав ніколи не зрікалися. … Ми не будемо казати, що ми любимо російську республіку, бо до сеї пори ми від неї нічого доброго для себе не бачили. … Наші симпатії може придбати той „палац народів“, який ми хочемо зробити з Росії».
Рішення з’їзду:росія має стати федеративною демократичною республікою; кожен з народів росії має право на національно-персональну автономію;Утворено координаційний орган – Раду народів, де засідали по 4 делегати від кожного народу, що мав представництво на з’їзді. Місце перебування Ради народів - Київ.
Як саме «облаштувати» автономію кожного народу?постанова «Про федеративний устрій Російської держави»,засуджувалася надмірна централізація законодавчої та виконавчої влади, це гальмувало розвиток держави. поряд з Всеросійськими Установчими зборами будуть скликані крайові Установчі збори для встановлення форм відносин з центральними органами, а також форм внутрішнього устрою автономної одиниці. Постанова «Про загальнодержавну та крайові мови» надавала рівноправного статусу національним мовам. Загальнодержавною визнавалася російська, в окремих державах, частинах федерації — одна або кілька крайових мов. Щодо школи, церкви і суду загальнодержавна мова не повинна була мати жодної переваги над іншими крайовими мовами.