Презентація "Українська література ренесансу і бароко"

Карачарова ОльгаВікторівна представляє навчально – методичний матеріал з української літератури для учнів 9 класу

 Методична скринька. Урок1 Полемічна література –література, яка відображала релігійну полеміку, що загострилася у зв»язку з насильницьким уведенням Брестської унії 1596 р. У ній точилася дискусія, суперечка, тобто полеміка між католицько –уніатськими і православними публіцистами.Полемісти: М. Смотрицький. «Тренос» («Плач»), І. Вишенський. «Послання до єпископів»». Поезія Латиномовна: Павло Русин. «Похвала поезії». Феофан Прокопович. «Похвала Дніпру». Україномовна: П.Беринда.«На Різдво Христове вірші». Польськомовна: М. Пашковський. «Дії турецькі і змагання козацькі з татара-ми».Лазар Баранович. «Час для всього…». Проза Козацькі літописи (Самійла Величка, Григорія Граб»янки, Самовидця). Історія Русів (анонім). Іван Вишенський – мислитель, богослов, полеміст. Г.С.Сковорода. Творча спадщина. Драматургія «Олексій, чоловік Божий» (анонім). Феофан Прокопович. «Володимир», «Милость Божа». Митрофан Довгалевський. Властотворний образ», «Вертеп». Ренесанс (або доба Відродження)напрямок у мистецтві, що виник в Італії в ХІV ст. і поширився в Англії, Франції, Німеччині. Ідеологічна основа – гуманізм та реформація ( рух за оновлення церкви). Основна риса: відображення у творах інтересу до практичних знань, до соціально – побутового життя людини. Основна проблема: звільнення людини від надмірного церковного контролю. Світогляд: змінюється з догматично – церковного на природничо – науковий. Бароко – напрям у мистецтві та літературі ХVІІ – ХVІІІ ст., який прийшов на зміну Ренесансу. Основна риса: світ відображається у протиставленні матеріального і духовного, природного і божественного. Основна проблема: пошук відповіді на питання «У чому полягає справжня свобода людини: у її громадянських правах чи матеріальній незалежності?» Світогляд: природа – шлях до Бога. Життя людини залежне від природи. Українська література ренесансу і бароко

Історико – мемуарна проза Розмовляти з письменниками інших віків – майже те саме, що подорожувати. Р. Декарт «Історія русів» є предтечею «Кобзаря». М. Драгоманов Автори – освічені люди, вихідці з козацької верхівки. Основні джерела: спогади самих авторів, свідчення сучасників подій, праці чужоземних історіографів, літературні пам»ятки, народні думи, історичні пісні, перекази. Жанрові форми: публіцистичні нариси, перекази та художні оповідання, розміщені у хронологічному порядку без зазначених дат. «Літопис Самовидця» «Літопис Григорія Граб»янки» «Літопис Самійла Величка» «Історія русів» А ми нашу козацькую славу збережемо! Історія авторства і назва твору. Тема, ідея, основна думка. Ідейний зміст твору. Композиція. Художні особливості. Методична скринька. Урок2

Фігурний (курйозний) вірш Поетичні твори давньої літератури Методична скринька. Урок3 Рядки різної довжини у різних формах “рак”: читалися зліва направо Й навпаки азбучний вірш: кожне слово з наступної літери Чеська силабіка Польська силабіка Усно- поетична ритміка 1.Однакова кіль- кість складів у рядках (8-20). 2.Наявність це- зури. 3.Постійний наго- лос на передоста- нньому складі. 4.Вільне розмі- щення наголосів у середині рядка. 5.Переважає жіно- ча рима. 6.Парне римуван- ня. Іоанн Величковський – віршописець к. ХVІІ – п. ХVІІІ ст. народився близько 1630 р.; вчився у Київському колегі- умі; пресвітер Успенської церк- ви; “Зегар з полузегарком” (1690). Семен Климовський – козак, поет, політик, філософ попередник Г.С.Сковороди; автор книги “Про правду і великодушність добро- дійників” (1724); “Їхав козак за Дунай”.

Драматургія Методична скринька. Урок 4 Учитися доброго во всяком не стидно єсть времени… Ф. Прокопович Ш К І Л Ь Н А Д Р А М А Час виникнення: 30 – 40–і рр. ХУІІ ст.у Києві. Православне духовенство мало на меті дати відсіч намаганням католицького духовенства поширювати на Україні вплив римської церкви і польську шляхетську культуру Авторами були учні та викладачі Києво-Могилянської академії. Теорія поетики базувалася на канонах класицизму. Виконавцями були хлопці-учні (“спудеї”). Ставилися шкільні драми під час релігійних свят, зокрема Різдва і Великодня. Жанрове розмаїття: містерії, міраклі, мораліте, історична драма. Додатки: інтермедії та інтерлюдії. Кращі традиції шкільної драми успадкували й розвинули і. Котляревський, Г. Квітка – Основ”яненко Вертеп-вид театрального дійства назва походить від ”печера”; виник в Західній Європі; вертепна скринька; на горішньому ярусі-духовна тема, на нижньому-світська; відмінність від шкільної драми- вертепна драма не мала усталеного тексту. Ф. Прокопович. “Владимир” (1705) Плани барокової драми: власне історичний сюжет; роздуми автора про світоглядну кризу епохи; авторська концепція її подолання.

За життя Сковороди ні один його твір не був надрукований … його твори забороня- ла цензура. Проте Сковороді не треба було самому шукати читачів-вони його шукали… С. Єфремов Стежками філософа, просвітителя і поета Г.С. Сковороди (03.12.1722-09.11.1794) Щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе… Самопізнання – це пізнання добра і зла. З усіх втрат втрата часу найтяжча… Зерно доброго Слова проростає в серці. Творча спадщина Трактати, діалоги, притчі: ”Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру”;”Асхань”, “Нарцис”; “Вступні двері до християнської доброчинності”, “Убогий жайворонок”. Поезії: “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного Писання” ( 30 творів); “De Libertate”( “Про свободу”). Байки у прозі: “Байки Харківські” ( 30 творів). Переклади та переспіви: поетичні твори Овідія, Горація, Муре; прозові твори Цицерона, Плутарха, Сидронія Гозія. Біблія-головне джерело творчості Г.С.Сковороди “філософія серця” “філософія розуму” Методична скринька. Урок 5

Ознаки байок Г. Сковороди”: писані прозовою мовою; побудовані на діалогах і контрастах; полемічна розмова дійових осіб; будова – фабула і синтенція; сатирична спрямованість; наявність моралі (“сили”) - народна приказка, прислів”я. Зерно істини в “Баснях харьковскіх” Г. Сковороди Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и смешной своїй шелухе не заключает зерно истины, похожа на орех свищ. Г. Сковорода Методична скринька. Урок 6 Бджола-це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Шершень-се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те, щоб тільки їсти, пити і т. ін.

“Сад божественных песней, прозябшій из зерн священнаго писанія” Людське життя, подібно до пісні, гарне не тривалістю, а чесністю. Г. Сковорода Методична скринька. Урок 7 Історія створення: переяславський період і пізніше (1753-1785) Особливості назви: за давньою поетичною традицією (“Сад страданій Христа…”) Характерні ознаки: поєднання особистих і громадських мотивів Назва твору Тема Основна думка Жанр Віршування Художні засоби “Всякому городу нрав и права” Сатиричне зображення дворянсько-бюрократичної системи управління Викриття й заперечення всього тогочасного ладу як антиморального Сатиричний вірш, песнь Десятискладо-вий розмір з цезурою після шостого рядка Повтори, порівняння, риторичний оклик, метафори, епітети “De Libertate” Вияв громадян-ської муж-ності в період посилення кріпацтва Тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою Громадянська лірика Силабічний твір, точні жіночі рими Риторичні запитання, риторичний оклик, порівняння, звертання

“Християнська добронравність” Г.С.Сковороди Людина: життєва основа; любов і щастя; наука і праця; моральні якості; краса, здоров”я і виховання. Праця: смисл життя; мудрість; радість і насолода; “веселість серця”; покликання; щастя; “життя за натурою”. Афоризми Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий. Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги! Надмір породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворіє на се, то не назвеш здоровим. Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні. Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити. Не любить серце, не бачачи краси. З усіх утрат утрата часу найтяжча.

Г. Сковорода, мов та Діва Божа – істина, хто в убогості творив промисел Божий – продовжував рід людський, примножував для власної вигоди чесною працею добро. М. Жулинський