Наївне мистецтво. Наї́вне мисте́цтво — один з напрямків примітивізму XVIII–XXI ст., що включає як самодіяльне мистецтво (живопис, графіку, декоративне мистецтво, скульптуру, архітектуру), так і образотворчі роботи художників-самоучок, які світоглядно входять до загальної народної творчості.
Вона мала парадоксальну долю народитися на межі століть у 1900 році 27 листопада серед селян: отримала потужний талант там, де реалізувати його було практично неможливо. Катерина Білокур народилась в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Яготинського району Київської області). Писати й читати навчилася самотужки. "На цьому моя освіта початкова, середня й вища закінчилася", - згадувала Катерина Білокур.
Малювати почала з ранніх років, однак батьки не схвалювали це заняття і забороняли ним займатися як таким, що відвертає увагу від роботи по господарству і зашкодить заміжжю. Про свої перші кроки у мистецтві художниця згадувала:“Обідно мені на природу, що так жорстоко зі мною обійшлася, наділивши мене такою великою любов’ю до того святого малювання, а тоді відібрала всі можливості, щоб я творила тую чудову працю во всю шир мого таланту!”
Заборона батьків малювати спровокувала спробу самогубства. У 1934 році Катерина намагається втопитися у крижаній воді річки Чумгак, в наслідок чого застуджує ноги. Причиною такого відчайдушного кроку можна вважати й відмову двох технікумів у навчанні Катерині, через відсутність хоч би семи класів школи. Після невдалої спроби самогубства батько все ж змирився із захопленням доньки.
Не здобувши освіти та базових технічних умінь живопису, Катерина продовжує створювати свої яскраві полотна з квітів. Однією з характерних особливостей стає те, що Катерина ніколи не зривала квітів для натури, а змальовувала картини з живих рослин. Взимку ж продовжувала працювати по пам’яті.
Її коханням стали квіти. Вона втілила невмирущу красу мальовничої української природи, її неосяжні степові далі і щедрі дарунки родючої землі. У листах Катерина Білокур писала, що квіти розмовляли з нею, просили малювати: "Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?"То я все на світі забуду та й знов малюю квіти".І що б я не робила, куди б не йшла,а думи про малювання завжди,як вірний друг, зі мною. К. Білокур
Якось Катерина почула пісню Оксани Петрусенко про зламану калину і надіслала співачці листа із малюнком. З тим понівеченим деревцем художниця порівнювала себе. І саме цей лист і малюнок відкрили Катерині Білокур шлях до успіху. Петрусенко звернулася до своїх друзів, аби ті знайшли невідому, але талановиту художницю. Про художницю Катерину Білокур заговорили 1939 року. Відкрилися її виставки у Полтаві та Києві.
«Катери́на Білоку́р» — ювілейна монета номіналом 2 гривні, яку випустив Національний банк України. Присвячена 100-річчю від дня народження народної художниці України. Марка України "народний художник", 2000 Ювілейна ваза до 90-річчя Катерини Білокур. Скульптор — Укадер Ю. А., Яготинська картинна галерея