Тематичне заняття до дня народження Лесі Українки «Поетична творчість доньки України»

Тематичне заняття до дня народження Лесі Українки

«Поетична творчість доньки України»

Програмовий зміст. Розвивати елементарну здатність творчо перевтілюватись, отримувати задоволення від художнього слова та власної творчості. Узагальнити набуті знання старших дошкільників про життєвий шлях (дитинство) та творчість Лесі Українки, спонукати до пошуку нової інформації про видатну людину та обміну досвідом між однолітками та старшими дітьми. Познайомити молодших дошкільнят з найкращими зразками поетичних літературних творів поетеси та виразного декламування, драматизації дітьми. Вчити передавати свої враження, почуття різними видами діяльності: музичної, театральної, літературної. . Підтримувати  інтерес до художньо-мовленнєвої діяльності, виховувати любов до рідного краю.

Матеріал: портрет Лесі Українки, копії фотокарток з життя родини Косачів, художні збірки для дітей з творами письменниці, запис музичного твору П. І. Чайковського «Хвороба ляльки», «Місяць яснесенький»

Попередня робота: на заняттях з художньої літератури педагог ознайомлює дітей з життєвим шляхом відомої письменниці (переважно дитячі та юнацькі роки) та відомими поетичними творами для дітей, казками «Біда навчить», вірш «Вишеньки - черешеньки» , «На зеленому горбочку» « Пісенька весняної води». «Стояла я і слухала весну» «Як дитиною бувало» та ін

Хід заняття

Діти під спокійну музику заходять до кімнати (зали), повільно проходять повз виставку фотокарток та книг, розглядають портрет письменниці Лесі Українки, сідають на стільчики. Виходить вихователь  і розповідає вірш «Хотіла б я піснею стати»

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світу літати,

Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі,

 Буяти над морем хибким.

Педагог : Такі слова поетичні говорила про себе Леся Українка. У цих рядках вона хотіла донести нам свої мрії. Я рада вітати вас у цій залі. І ви напевне здогадалися про кого ми сьогодні говоритимемо. Хто написав цей чудовий вірш

Діти: Леся Українка

Педагог: Вона дуже любала Україну, Житомирщину, де народилась. Про це вона писала у своїх віршах так:    ДЕ ЩЕ Є ТАКА КРАСА НА УКРАЇНІ, ЯК НА РІДНІЙ ВОЛИНІ

Де ще знайти таку красу, як в казці намальовано

Озера сині і ліси стоять, мов зачаровані.

Що це за край на Україні

Де Світязь котить хвилі сині,

Де манить ліс в свої тенета, із вітром виводячи сонети,

Де Мавка з Лукашем зустрілись

В красі весняної пори…

      Такі слова могла писати лише та людина, яка дуже любить свій край . Тому Волинь, де вона народилась називають Лесиним краєм

Педагог: Вірші відомої письменниці піснею долинули до нашого часу. Давайте їх послухаємо

КУШНІР РОМА розкаже вірш « На зеленому горбочку»

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.

 А ГУК ВІКА  повідає нам, яку ж пісеньку співає весняна вода «Пісенька весняної води»
З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди,—
бо весняна вода,
як воля, молода!

• Та давайте розповімо нашим слухачам все по
  порядку. Запрошую вас на кілька хвилин повернутися в минуле, до
  чудового волинського краю, де 147 років назад народилася дівчинка Лариса.
  Що ми про неї знаємо? 25 лютого 1871 року в сім*ї  дворян Косачів (Петра та Олени) народилася друга дитина, дівчинка. Вже в 5 років Леся вміла читати, писала перші римовані рядки. Вона росла дуже допитливою та розумною дівчинкою . Любила Леся слухати різні оповідки, які розповідали прості люди в селі Колодяжному де жила родина. ЇЇ дуже цікавили різні звичаї українського народу. Коли Лесі виповнилося 10 років вона пішла з старшим братом Михайликом  дивитися на свято Водохреща, яке відбувалося на річці. Там вона дуже замерзла і простудилася. Лесю довго лікували, але хвороба не відступала. Дівчинка не могла рухатись, кожен рух приносив нестерпний  біль.
• Закрийте, будь ласка очі, уявіть хвору дівчинку... (звучить запис «Хвороба ляльки»)
• Що ви відчуваєте?
• Як же вела себе дівчинка^?

Пізніше Леся написала про себе вірш, про свої болі, радощі, тривоги «Як дитиною бувало», який нам розкаже Мартусь Ілона

Як дитиною, бувало,
упаду, собі на лихо,
то хоч в серце біль доходив,
я собі вставала тихо.

«Що болить?» — мене питали,
але я не признавалась —
я була малою горда,—
щоб не плакать, я сміялась.

Дівчинка не здавалась, боролась з хворобою, перемагаючи біль навчалась, грала на фортепіано, малювала, писала вірші.Вона не ходила до школи. Ця страшна хвороба називалася туберкульоз. Вона дуже любила гратися із своїм братиком Михайлом. Вони настільки були нерозлучні, що їх називали одним словом МИШОЛОСІЄ. Але Леся далі росла доброю і чуйною дівчинкою, любила природу, оберігала її мешканців. В саду  навколо двору в Колодяжному всі діти родини Косачів мали свої грядочки. , їх змалку привчали до праці. На грядочках росли квіти, які дуже любила дівчинка. Вона плела з них віночки, а кожне деревце чи кущик вважала своїми братиками чи сестричками. Всі її поетичні твори свідчать про велику любов до землі, до свого народу, до природи, про свої мрії .Давайте послухаємо вірш «Стояла я і слухала весну», який нам розкаже Міроненко Злата

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Вірші Лесі Українки прості, легкі, милозвучні, їх можна проспівати, обіграти. Леся із своїми братиками та сестричками посадила біля дому садочок. В ньому росли яблуні, груші, сливки, вишеньки. Тому , мабуть, згадкою про милування садком і став вірш «Вишеньки-черешеньки», який нам розкажуть Конопля Тимофій та Книга Злата

Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп'яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з'їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!
«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»
«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, –
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»

Леся росла в сім*ї людей освідчених добрих, розумних, які вболівали за долю рідного краю любили і поважали простих трудових людей.. До цього привчали вони і своїх дітей. Через слабке здоров*я Леся до школи не пішла. ЇЇ навчала мама. Леся захоплювалася творами Т.Г.Шевченка, а в17 років знала аж 12 мов.

Але найбільше юна поетеса любила слухати розповіді простих людей, казки про польових та водяних русалок, водяних мавок, лісовиків та інших казкових істот, які нібито існують в природі. В подальшому це налихає Лесю Українку до написання чудової віршованої казки про лісову Мавку, яка любила все живе.

Сценка з «Лісової пісні». Мавка спить на пеньочку, виходить Лукаш і грає на сопілці. Вона просинається потягується , прислухається до мелодії сопілки, ходить між дерев.

Мавка: ой, як довго я спала. А хто ж мене розбудив. Либонь весна… Але вона ще так ніколи гарно не співала. (бачить хлопця) Ти хто?

Лукаш: Я Лукаш, я хлопець молодий. Єдина моя втіха- сопілка калинова. І коли на ній заграю, всяке лихо забуваю. А ти хто?

Мавка: Я Мавка донька волинського краю, я казка поліська, що довго блукала. Я знаю, що коси мої, як в  берізки , я знаю, що очі мої, як озера, я знаю, що серце моє, як поліські ліси. Заграй, звесели мене

Лукаш: Я сопілку гарну маю, нею тугу розганяю. Хочу всім я розказати, що ти Мавко, вмієш гарно танцювати.

 (Діти виконують танець квітів) Біжать по колу з квіточками в руках,присіли разом, по черзі встають , змахують квітами, стають всі на коліна і разом змахують квітами, разом змахують квітами вліво та вправо, біжать по залу, вистоїлися всі в шеренгу , один за одним підіймають квіти тоді в зворотньому напрямку опускають, збігаються в купочку і махають  квітами)

До нас приходили герої з твору «Лісова пісня»

Творча спадщина Лесі Українки дуже велика. Вона написала багато творів для дітей і для дорослих.

Ой , що це таке. Це клубочок чарівний. А куди він нас приведе, зараз побачимо

Педагог: Коли хвороба відступала на деякий час, Леся, як і всі діти, любила веселитись та гратись. А ви любите гратись ? Які ви ігри любите? Які народні знаєте? Чи могла хвора дівчинка гратись у дуже швидку гру?  Є гарна народна гра «Гуси та бабуся» отже, добре її знаєте і вона не дуже швидка, напевне також подобалась Лесі? Давайте пограємо всі разом. В цю гру можуть грати діти  і більшенькі і менші) (заходять маленькі діти в масках). Ми зараз пограємося в гру, яку дуже любила грати дівчинка Леся разом із селянськими дітьми.

     Під мелодію «Веселі гуси» виходить шумовий оркестр

      ГА-ГА-ГА, ГА-ГА-ГА (іду з дітьми по колу)

Жили у бабусі  три веселі гусі Один сірий, другий білий, третій в капелюсі    ГА-ГА-ГА, ГА-ГА-ГА (іду з дітьми по колу)

Мили гусі лапки  десь біля канавки Один сірий, другий білий, третій в капелюсі      ГА-ГА-ГА, ГА-ГА-ГА (іду з дітьми по колу)

Плакала бабуся, «Десь поділись гшусі, один сірий, другий білий, третій в капелюсі» ГА-ГА-ГА, ГА-ГА-ГА (іду з дітьми по колу)

Вийшли, вийшли гусі, кланялись бабусі   Один сірий, другий білий, третій в капелюсі    ГА-ГА-ГА, ГА-ГА-ГА (іду з дітьми по колу)

Педагог: У Лесі була добра і ніжна мама-Олена Пчілка, яка писала вірші та казки для дітей Дівчинка дуже любила слухати мамині вірші, особливо про пробудження природи , про весну.Давайте і ми з вами заведемо хоровод «Весняні квіти» Хоровод

Педагог: Олена Пчілка завжди співала своїм дітям колискові пісні. А Леся була першою дівчинкою і сім*ї Косачів , тому вона часто залишалася в сім*ї за старшу. Вона залюбки турбувалася про меншеньких, розповідала на ніч їм казки, співала колискові, а коли виросла написала сама свою колискову «Місяць яснесенький». Давайте ми покажемо всім, як це було.

(Вихователь з дітьми колише ляльку в колисці, співає)

Педагог: Хто ця дівчинка білява запитаю я у вас. Про її велику славу чули ,певно, ви не раз. Звалась Леся Українка (разом кажуть) добре це запам*ятай, що палкі  вірші писала , що любила рідний крайПроходить час, Леся дорослішає, її вірші стають серйозними глибокими, але вони знову ж про людей, про природу рідного краю. В Лесі назбиралося вже чимало віршів, вона думає, як видати першу книгу. Постало питання , як назватися авторці. Вона порадилася з мамою і вирішила ім.*я залишити своє-Леся, а прізвище взяти Українка.. Вона себе УКРАЇНКОЮ звала

Як ви думаєте, чому саме таке прізвище взяла письменниця?

Відповіді дітей, їх роздуми.

Як би ви писали вірші, яким би псевдонімом підписалися?

Відповіді дітей

Леся Українка була відданою донькою свого народу, прославляла нашу рідну Україну. Вона прожила коротке життя, але дуже цікаве, все за один раз не розкажеш. Тому про доросле життя письменниці вам ще потрібно буде дізнатись.

Лесю люблять і знають у всьому світі. До садиби в Колодяжному приходять і дорослі і малі діти. А я вам хочу побажати, щоб ви вчились любити свій край, свою Україну так, як любила її Леся Українка.

А на закінчення давайте послухаємо казочку «Біда навчить».

 А зараз можете розглянули фотокартки родини Косачів,  я проведу вам маленьку екскурсію.