Презентація "Українські дороги зарубіжних письменників"

Українські дороги зарубіжних письменників. Вчитель Мончак М. С.

Україна здавна приваблювала до себе митців світового письменництва. Нашій Батьківщині присвячували найкращі свої рядки поети різних країн та епох. І всі вони зливаються у дзвінку пісню – пісню любові до нашої землі.

Українські міста перебування зарубіжних письменників: Бердичів – О. де Бальзак. Вінниця – Шолом – Алейхем. Київ – А. Міцкевич, Р. Рільке, Шолом-Алейхем. Кременчук – Р. Рільке. Крим – А. Міцкевич. Сорочинці – М. Гоголь. Суми – Шолом-Алейхем. Харків – Шолом – Алейхем, А. Міцкевич, Р. Рільке. Чернівці – П. Целан. Лубни – Шолом-Алейхем. Львів – О.де Бальзак, Г. Белль. Одеса – А. Міцкевич, Марк Твен. Полтава – М. Гоголь

Пам’ятник А. Міцкевичу у ЛьвовіАдам Міцкевич (1798-1855рр.) Один із найвидатніших польських поетів, засновник романтизму у польській літературі, діяч національно-визвольного руху. Засновник польської романтичної драми. За участь у польському повстанні Міцкевича було заслано до Одеси, а згодом. Він побував і в Криму, наслідком чого стала збірка «Кримські сонати». У творчості А. Міцкевича має місце українська тематика – «Рибка». В Одесі виник задум поеми «Конрад Валленрод», балади «Чати». У 1825 р. В Харкові познайомився з відомим українським письменником П. Гулаком-Артемовським , після чого з’явився переспів балади “Пан Твардовський”."Країна розкоші прослалась наді мною, вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні", - писав про Україну Адам Міцкевич, якого Іван Франко назвав " найбільшим поетом польської нації і одним із найгеніальніших людей, яких видало людство".

Оноре де Бальзак (1799-1850) Бальзак двічі відвідував Україну: у 1847- 1848 р. і 1849- 1850 року. Був одружений з нашою землячкою Евеліною Ганською. Він кілька разів був у Бердичеві, двічі зупинявся у Львові у готелі “де ля Рус” (сучасний готель “Жорж”). Україна вразила його своїми полями і родючою землею.«…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера, — захоплено зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного грунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»Разом з Ганською Бальзак відвідав Київ і так описав його красу і велич у листі до Лори де Сюрвіль:«…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…» . Садиба Ганських у Верхівні

Пам’ятник Гоголю в ЯготиніМикола Васильович Гоголь (1809-1852рр.)Російський прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист українського походження. Народився та виріс у Василівці, невеликому маєтку Гоголів-Яновських, що знаходився в Миргородському повіті Полтавської губернії. Літературними шедеврами про Україну стала збірка оповідань “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, повість “Тарас Бульба”. “Степ що далі ставав прекрасніший. Тоді увесь південь, увесь простір, що становить теперішню Новоросію, до самого Чорного моря, був зеленою, незайманою пустинею. Ніколи плуг не ходив по незмірних хвилях диких рослин. Самі тільки коні, ховаючись у них, як у лісі, толочили їх. Нічого в природі не могло бути кращого за них. Вся поверхня землі являла собою зелено-золотавий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів.” (Уривок із повісті М. Гоголя “Тарас Бульба”)

Шолом-Алейхем (Соломон Наумович (Шолом Нохумович) Рабинович)(1859-1916) – український єврейський письменник. Народився у м. Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.). До 1905 р. жив в Україні ( в 1880-1882рр. – у Лубнах, у 1887-1890рр , 1893-1905 рр – у Києві). Після пережитого єврейськогопогрому емігрував за кордон. Пам’ятник Шолом-Алейхему в Києві Музей Шолом-Алейхема в Переяславі«Львів, бачте, вже зовсім не те, що Броди. По-перше, само по собі місто — чистота, ширина, краса! Не намилуєшся. … Вільна країна! …А які люди! Чисте золото! » - писав письменник про Львів

Райнер Марія Рільке (1875-1926)Австрійський поет-символіст. Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, у тому числі й на українську. Враження Рільке з відвідин України 1899- і 1900 років позначилися на циклі «Книга життя чернечого», збірці ”Книга годин”, а також на книжці коротких оповідань «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики — «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»). Враженнями цієї подорожі навіяні вірші Рільке з ««Книги прощ» (нім. Das Buch von der Pilgerschaft) (зокрема, вірш ”Карл ХІІ, шведський король, їде степами України»). Зацікавившися тоді ”Слово о полку Ігоревім” Рільке переклав його у 1902–1904 роках (опубліковано 1930 року). Побачивши нашу країну, полюбив її назавжди: Земля без меж,вітри, рівнини, Лісів там тіні старовинні Й незмірна неба височінь. Пливуть тобі назустріч села І знов зникають в далині, Немов прожиті щойно дні Чи пісня дзвонів невесела.

Генріх Белль (1917-1985рр.)Німецький прозаїк і публіцист, лауреат Нобелівської премії. Особливе місце в житті і творчості письменника посідає Україна. Як солдат Східного фронту влітку 1943 року Белль перебував на території України. У його пам’яті назавжди залишилися назви географічних місцевостей України: Галичина, Волинь, Львів, Одеса, Херсон, Коломия, Стрий та багато інших. Трагізм долі героїв Белля багато в чому визначає їх ставлення до місць, де відбувається дія творів: "Галичина, темне слово, страшне слово і водночас воно вабить до себе. Щось в ньому є від ножа, який поволі ріже... Галичина". Набагато кращим, навіть дещо ліричним є враження героя від Львова: "Львів гарний. Львів він може собі уявити. Гарні, похмурі і важкі ці міста, криваве їх минуле, а тепер їхні провулки тихі, тихі й занедбані... Вулиці тут такі, як у всіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими, а на вулицях повно людей".

Пам'ятник П. Целану на Головній вулиці  Чернівців. Пауль Целан ( справжнє ім’я – Пауль Анчель (1920-1970рр.)Єврейський німецькомовний поет і перекладач. Маєукраїнське коріння: народився в Чернівцях (Буковина) німецькомовним євреєм румунського підданства. Пауль навчався у Франції на лікаря, а з початком війни мусив повернутися у рідні Чернівці. Тут він навчався в університеті. В 1941р. Батьки Целана потрапили в концтабір, де й загинули. Ці трагічні події відбилися у більшості віршів поета. Сам Пауль потрапив у трудовий табір у Румунії, але йому вдалося вижити. Побачене у фашистських катівнях наклало відбиток на вразливу душу поета. Вірші “Фуга смерті” про страту євреїв у таборі вважаються одними з кращих у поетичній спадщині Целана. Після війни опинився в Парижі. В Україну він більше не поертався, надто тяжкими були його спогади, але у віршах він часто згадує рідні місця: Чи знає ще хвиля Південного Бугу,Яку тобі, мамі, чинили наругу?Чи відають ще вітряки серед поля,Як серце твоє знемагало від болю?Чи ж осокір, ні верба не спроможніРозвіять твій сум, твої думи тривожні?Чи з посохом квітучим ходить ще Бог. Між пагорбів світлих і темних відрог?Чи стерпиш, матусю, як в давні роки,Ці тихі, німецькі, болючі рядки?

Люблю, Вкраїно, я тебе, як матір син. Ти вічно в пам’яті моїй,В житті моїм. Нестимеш пісні чарівної весноплин. П. Целан