Презентація "Українські Карпати. Фізико-географічна характеристика."

Українські Карпати

Фізико-географічне положення Українські Карпати – фізико-географічна провінція Карпатської гірської країни. Простягаються з північного заходу на південний схід. Довжина – 280 км. Ширина – 100-120 км. Площа – 24 тис. кв. км. Області: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька. Гора Петрос у тумані

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Особливості рельєфу Українських Карпат

Особливості рельєфу Українських Карпат. На найвищих гірських масивах – Рахівському, Чорногірському та Полонинському збереглись і донині – сліди впливу льодовика. Поширені льодовикові форми рельєфу: кари – льодовикові форми рельєфу, що мають форму ніші з високими урвистими схилами з трьох боків. цирки – заглиблення на крутому схилі у вигляді амфітеатру. морени – осадові відклади, утворенні безпосередньою дією льодовика, що рухався. На фото: льодовикові озера Бребенескул (вгорі) і Марічейка (внизу)

Особливості рельєфу Українських Карпат. Карстовий міст- 8 ОО м над рівнем моря. Це унікальна природна арка, яка утворилася внаслідок карстових процесів, як вважає наука, ще на морському дні. Її оригінальність привертала увагу людей з давніх-давен. Цей витвір природи з мармуризованого вапняку зверху вкритий розрідженим буковим насадженням, а відкриті ділянки цієї величезної брили зайняті мохами та накипним лишайниками.

Особливості рельєфу Українських Карпат. Найбільша карстова печера Карпат – «Дружба» або «Романія». Глибина становить 46 м, загальна довжина — 900 м. У печері є кілька залів, привабливі натьоки, зокрема сталактити до 1,5 м завдовжки й рідкісні геліктити.  Шахта провального типу. Утворення стовбура розпочалося, очевидно, знизу. Процес корозії, тобто хімічний розчин вапняку, який просочувався зверху по тріщинах у породі, сприяв утворенню на певній глибині купола, що поступово збільшувався доверху.

Геологічна будова Альпійське горотворення ( неоген-четвертинний період) Вулканічні Карпати:гнейси, кварцити, вапняки,доломіти,базальти,туфи. Головна роль у будові Карпат належить – флішу. Фліш – ритмічне чергування тонких шарів піщано-глинистих порід (пісковики, аргіліти, вапняки, мергелі). Карпатський фліш

Карпатський фліш

Карпатський фліш

Клімат Українських Карпат. Розташовані у помірному кліматичному поясі помірно-континентальній області. Зима м’яка, триває від 2,5 до 4 місяців, багато снігу, з тривалими відлигами. Літо нежарке, дощове. Кліматичні райони Карпат: Дуже теплий (Закарпаття)Теплий (Передкарпаття і передгір’я Вулканічного хребта). Прохолодний (висоти 750-950 м.). Помірно холодний (1000-1500 м.). Холодний (понад 1500 м.).

Клімат Українських Карпат Спостерігається інверсія повітря – гірсько-долинна циркуляція повітря. На території діють західні і південно-західні циклони. Розподіл опадів: Передкарпаття – 600-800 мм/рік;Гори – 1600-1800 мм/рік;Закарпаття – 800-900 мм/рік.

Клімат Українських Карпат

Клімат Українських Карпат. Лавини – великі маси снігу, що падають або зісковзують із схилів гір.

Клімат Українських Карпат. Паводок – короткочасне раптове підвищення рівня води в річці внаслідок злив або інтенсивного танення снігу.

Клімат Українських Карпат. Селі – грязе-кам’яні потоки, які виникають в руслах гірських річок внаслідок злив або інтенсивного танення снігу і швидко рухаються, набуваючи катастрофічного характеру, спричиняючи руйнування.

Гідрографічна сітка Українських Карпат. Річка Прут

Річки Карпат належать до басейнів Дністра, Дунаю, Вісли. Карпатах налічується біля 28,2 тисяч річок. Густота гідрографічної сітки – 1-1,2 км/км². Ріка Черемош. Гідрографічна сітка Українських Карпат

Гідрографічна сітка Українських Карпат. Живлення річок Карпат – змішане. Переважаючий режим – паводковий. Найменш маловодна пора року – осінь. (спостерігається межень). Ріка Латориця

Гідрографічна сітка Українських Карпат. В горах переважають озера льодовикового походження – Бребенескул, Несамовите, Марічейка. Найбільше озеро за площею в Українських Карпатах – Синевир. Воно лежить на висоті майже 990 м, має глибину 24 м. Синевир - загатного походження.

Озеро Бребенескул – найвисокогірніше озеро Карпат(1801 м)

Озеро Несамовите – одне з льодовикових (карових) озер Українських Карпат.

Гідрографічна сітка Українських Карпат. В поздовжніх міжгірних улоговинах і поперечних розломах хребтів на річках нерідко утворюються водоспади – окраса місцевих краєвидів.

Гідрографічна сітка Українських Карпат. Водоспад Воєводин. Водоспад Кам’янка .

Рослинний світ Українських Карпат

Рослинний світ Українських Карпат«Доли́на нарци́ciв» — заповідний масив, що розташований в урочищі Кіреші, за 4 км від м. Хуста Закарпатської області. З 1992 р. у складі Карпатського біосферного заповідника входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Розташування. Заповідник розташований на висоті 180—200 м. над рівнем моря, в північно-західній частині Хустсько-Солотвинської улоговини, на стародавній тераci Тиси. Заповідна територія площею 257 га займає рівнинну ділянку в заплаві річки Хустець. Поряд з природніми водотоками на території масиву розташовані i штучні — канали меліоративноі системи.

Історія заповідника. Поява закарпатської реліктової Долини нарцисів пов'язана з льодовиковим періодом на землі. Деякі вчені вважають, що тоді сталися певні геологічні катаклізми і з гір сповз величезний шмат землі разом з унікальними рослинами. Після сходу льоду з гір стікало багато води, що сприяло акліматизації, цвітінню і розповсюдженню нарциса вузьколистого. З часом в низовині від сучасного Мукачева до Хуста, де росли нарциси, з'явилися дубові ліси. Після того, як на цих землях стали здійснювати господарську діяльність, площа зростання нарцисів зменшувалася.

«Долина нарциciв» — унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється найбільший у Середній Європі осередок нарцису вузьколистого (Narcissus angustifolius). Цей середньоєвропейський високогірний вид поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100—2060 м. Популяція в цьому рівнинному локалітеті збереглася з післяльодовикового періоду i має реліктовий характер. У 1980 р. нарцис вузьколистий занесено до Червоної книги України.

Рослинний світ Українських Карпат. ЖЕРЕП - зарості гірської напівсланкої сосни та ялівця на схилах Українських Карпат

Рослинний світ Українських Карпат. Едельвейс карпатський або білотка альпійська

Тваринний світ Українських Карпат

Тваринний світ Українських Карпат

Жук-олень (Lucanus cervus) - найвідоміший вид з родини рогачів (Lucanidae), він є найбільшим з твердокрилих фауни України. Живе в дуплах старих та мертвих дерев в лісах та лісопосадках.

Тваринний світ Українських Карпат. САЛАМАНДРА ПЛЯМИСТАзустрічається у листяних, мішаних, рідше хвойних лісах Карпат Закарпатської області, та деяких районах прикарпатських областей (Львівській, Чернівецькій, Івано-Франківській).

ТРИТОН КАРПАТСЬКИЙ

"Зубри знову прописалися у Карпатах"

НАЙБІЛЬШІ КРИЛА має беркут, розмах їхній сягає З метри. Зустрічається в Карпатах.

Глухар - характерний мешканець хвойних лісів, причому все його життя дуже тісно зв'язане із хвойними. Хвоя служить йому основним джерелом корму в зимовий час, ягідники, що ростуть під покривом хвойних, особливо - чорничники відіграють велику роль у харчуванні влітку.

Мал. Національний природний парк "Сколівські Бескиди"

Рекорди України. Найвищими вершинами в Україні крім Говерли (2 061 м), є вершини у масиві Чорногора заввишки  понад 2 000 м – Бребенскул (2 035 м), Піп Іван Чорногорський (2 022 м), Петрос (2 020 м), Гутин-Томнатик (2 016 м) і Ребра (2 010 м).

Висотна поясність Карпат

Внаслідок значних перепадів висот у Карпатах спостерігається вертикальна зміна природних умов. На передкарпатських схилах розрізняють п’ять висотних поясів: 1) передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до висоти 600 м), де на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялиці, які чергуються з луками, часто розораними; 2) нижній гірсько-лісовий пояс (приблизно до 1100 м), який складається з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів; 3) верхній гірсько-лісовий пояс (до 1 500 м), представлений смерековими та ялицево-смерековими лісами. В обох гірських лісових поясах переважають бурі гірсько-лісові ґрунти; 4) субальпійський пояс (1500 – 1800 м), де поширені криволісся та рідколісся з низькорослих сосни, вільхи, ялівцю, а також злаково-різнотравні луки; 5) альпійський пояс (вище 1800 м) з низьких чагарників і трав’яних лук.

Автор презентації – Горин Андрій Петрович. Вчитель географії ЗОШ І-ІІ ступенів с. Дунів. Заліщицького району Тернопільської області.