Топоніміка Донецької області

Івчик Вікторія Анатоліївна, вчитель      географії ЗОШ № 10, м. Маріуполь

                                                                                 «Топоніми - мова землі, а земля є книга,

де історія людства записана

в географічній номенклатурі».

Н.І.Надеждін, вчений-топоніміст 19 ст.

Топоніміка (від грец. Слів «місце» і «ім’я»)  – наука, що вивчає географічні назви, їх походження, значення, розвиток, сучасний стан, написання й вимову. Топоніміка є науковою дисципліною, яка лежить на межі різних галузей знання: географії, історії, лінгвістики, етнології. А об'єкт вивчення топоніміки називається топонім.

 

• Впиши свої приклади в таблицю.

 

 

 

 

 

• Будь  який географічний об'єкт має свою назву. У минулому назви ніколи не давалися випадково. Вони досить точно відображали особливості місцевості, її природні багатства, економічні, історичні, культурні та побутові умови життя людей.

Природа Донецької області дуже різноманітна, що й відображено в географічних назвах. Перш за все, це відноситься до рельєфу, наприклад: Ясногірка, Красногорівка, Яма, урочище Сухий Яр, Долина, зелений Яр, Червона Поляна та ін.

Є назви, які вказують на наявність корисних копалин і господарську діяльність людини: Гранітне, Сіль, Соледар, Вуглегірськ, Вугледар, Кременівка, Гірник, Шахтарськ, Крейдяні гори, Залізне та ін.

Рослинність Донецької області, її видовий склад, який притаманний тій чи іншій місцевості, також відображені на мапі: Очеретине, Виноградне, Комишувате, Очеретянка; урочища: Ясинувата, Житній Яр, жування Ліс та ін.

Назви тварин зустрічаються серед річок і населених пунктів: річка Вовча, село Лисин, річка Бик, урочище Лисиче байрак та ін.

У соціальній топоніміці часто відображається поетична душа нашого народу, наприклад: Вільне, Заможне, Богатир, Чарівне, Желанне, Благодатне, Райське, Привільне, Відрадне, Добропілля, Хлібодарівка та ін.

Багато назв збереглося з історії  племен,які жили на території краю,  наприклад торки: Тор, Казенний Торець, Кривий Торець, Сухий Торець, Торські озера, село Торське, Краматорськ; греки назвали Ялту, Урзуф, Старий Крим, Карань, а також задунайські козаки назвали станиці: Микільська, Стародубовська, Новоспасовська, Петровська, Покровська.

Багато назв збереглося або дано за прізвищами відомих людей: Рутченково - поміщик Рутченко, Шевченко - великий український поет Т.Г. Шевченко, Юзівка ​​- промисловець Д. Юз, Артемівськ - революціонер Ф.А.Сергіїв (Артем), Іловайськ - поміщик Іловайський.

Дуже багато назв дісталося від імен, що дали початок формуванню поселень: Оленівка, Ольгинка, Володимирівка, Михайлівка, Ульянівка, Андріївка, Сергіївка, Миколаївка, Олександрівка, Степанівка, Дмитрівка та ін.

Знати топоніміку своєї країни, області, населеного пункту повинна кожна людина. Це його історія і коріння життєдіяльності.

• З даного переліку географічних назв випишіть топоніми, які можна віднести до омонімів, гідронімів, ойконімів.

 

•  З безладного набору букв збери назви: міста, гори, річки:

нцьеДко   (Донецьк)

амлиКьсу  (Кальмиус)

 оМигал  оГчанрахи (Могила Гончариха)

• Закончите цепочку: Юзовка – Сталино – …

• Кальміус.

На північ від Донецька знаходяться витоки річки Кальміус. Її нинішня назва зустрічається лише в пам'ятниках з другої половини XVI століття, а до цього вона була відома під іменами «Калки і Калу». Останній варіант гідроніма (Кальміус) дає «Книга великого кресленням" (1627 г.) рукописне додаток до «кресленням, т. Е. До мапі Російської держави почала XVII століття. А т. К. Кальміус має широко розгалужену мережу приток, то всі вони в давнину називалися ще собирательно Калці або Калами. Крім того, в ряді пам'ятників XVI- XVII ст. (Міюс). Надалі обидва паралельно зустрічаються імен (Кала і Міус) зливаються в один - Кальміус, завдяки чому усувається плутанина у вживанні однакових назв Міус (він же Кала, Калка) і Міус - сучасний Міус, інший приплив азовського моря. Спочатку приєдналася ім'я Кала виступало в ролі додатка до однакового для обох річок назвою, і складний топонім Кал (а) Міус означав щось на зразок Каловий Міус, або «Міус він же Кала», але потім смислове взаємодія частин у назві Кальміус стирається, і воно перетворюється в неясне і нерозкладне на складові частини елементи ім'я.

• На контурній карті позначте річки, дайте короткий опис їх походження - 3 приклади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«

 

 

 

 

• Звідки походить назва міста Донецька?

Сучасне місто Донецьк виникло 1869 року як селище Юзівка, що виникло поблизу Овечого хутора навколо металургійного заводу, збудованого англійським промисловцем Джоном Джеймсом Юзом. 1924 року селище перейменували на Сталіно, а 1961 — на Донецьк. Сучасна назва міста походить від найменування річки Донець. Звідси і Донбас, Донеччина. Річка ж дістала свою назву від слова Дон — так давнє плем'я аланів, які є родичами осетинів Кавказу, називали будь-яку воду, зазвичай і річки.

• Дізнайтесь походження назви міста, де ви живете.

• Ще в давні часи, оселився в будь-якому місці людина, давав назви річках, горбах, горах, озерам, самим поселенням. У кожному з таких найменувань був укладений сенс. Назви річок, часто зв'язувалися з характером їх перебігу, глибини, кольору води. Назви селищ нерідко визначалися особливістю ландшафту, рослинності, фактами з життєдіяльності самих поселенців. Т.ч., і особливості ландшафту, рослинного і тваринного світу, назви древніх племен і народів, імена перших поселенців і власників земель, риси соціально-економічного та культурного життя, і багато інших фактів з історії послужили основою для утворення донецької топоніміки.

• Наведіть приклади

 

• Топоніми — географічні назви.
  - Топоніміка — наука, що вивчає географічні назви.
  - Етноніми — назви народів.
  - Етноніміка — наука, що вивчає назви народів.
   

• Запишите  запропоновані назви у відповідний стовпчик таблиці: Маріуполь,  українці, Кальчик,  Слабожанщина, половци,  Сіверський Донець.

(Робота з таблицею)

 

Топоніми	Етноніми

 

• АЗОВСЬКЕ МОРЕ - внутрішнє море в басейні Атлантичного океану, на півдні Східно - Європейської рівнини, з'єднується з Чорним морем. Сучасна назва з міста Азов (тюрк. Азак - «низький», що лежить а нижній течії Дону). В античні часи море називалося Меотида по Меотів - народу, який в давнину мешкав на його берегах, а також меотіс - Лімні (з грецької «озеро меотов»).

• Вживаючи перераховані на замках букви, складіть назви річок Донецького краю. Цифри показують, скільки разів можна використовувати букву.

 

 

(Бик, Міус, Берда, Бахмут)

• Знайди на мапі скарбів бухти, проливи, острова, гори, рівнини, пустелі. Поруч напиши назви для цих об’єктів, які вигадав ти сам. Чому ти вирішив дати саме ці назви?

 

 

Донецкий кряж (позднее Донецкий бассейн).

Историко-географическое название было предложено горным инженером Евграфом Ковалевским в 1827, 1829 гг. Тогда Е. Ковалевский выполнил первое научное (стратиграфическое и геологическое) исследование нашего края, составил первую геологическую карту Донбасса. За основу Е. Ковалевский взял название реки Северский Донец.

 

 

Северский Донец.

«Донец» является словом скифского происхождения («Дон» на скифском языке означает «вода»). Часть названия «Северский» река получила потому, что начинала течение с Северской земли (земли северян – одного из восточнославянских племен, вошедших в состав Киевской Руси).

 

 

 

 

Саур-Могила. Название возвышенности Саур-Могила отдельными некомпетентными в топонимике краеведами толкуется в духе народных преданий. Оно сводится непосредственно к имени казака Савура (от украинского Сава), якобы погибшего на ее склонах в неравном бою с татарами. В основе этого названия лежит тюркский (возможно, половецкий) народно-географический термин сауыр (в упрощенной фонетической передаче в речи славян - саур, савур), что обозначает степные возвышенности со сглаженными вершинами округлой формы. Исконное значение этого слова - "круп лошади". Тюрки-скотоводы часто метафорически использовали названия частей тела животных для для обозначения элементов рельефа земной поверхности. Сравним еще в казахском языке: эркеш - "горб верблюда" и "вершина горы". Географические названия, образованные от этих терминов, встречаются в топонимии Казахстана (например, хребет Саур и др.). Украинцы заимствовали это географическое название у тюрков, но распространили его собственным географическим термином могила, имеющим близкое значение.

В топонимии Северного Приазовья, безусловно, было несколько названий степных возвышенностей с этим именем. Искаженную передачу одного из них, очевидно, мы имеем в названии приазовской речки "Сюурлий" ("Саурлы", т.е. "имеющая отношение к возвышенности с названием Сауыр, находящаяся неподалеку от нее"), неоднократно упоминающейся в тексте Киевской летописи, где рассказывается о битве князя Игоря с половцами в 1185 г. Другая Саур-Могила находится в Токмакском районе Запорожской области, восточнее села Новопрокофьевки.

Белосарайская коса. Самым древним из известных нам названий Белосарайской косы было Парисара (родственно индоарийскому "обтекание, обход"). В нем отразилась такая особенность северной береговой линии Азовского моря, как обтекание морским течением оконечности этой косы. Несколько веков назад, очевидно в 15-16 вв, произошло первое "народно-этимологическое" переосмысление этого раннего ИЕ названия - на основе сходства с тюркскими словами бал, балы "мед, медовый" и сарай "ханский дворец". В 1577 г. в этом месте крымским ханом Алды-Гиреем было основано селение Болы-сарай, буквально "медовый город". В одном из дошедших до нас документов 1638 г. содержится упоминание об урочище Болысараи (мн.ч.): "Да на Бердах, да на Балысараех". Позднее, уже на почве украинского и русского языков, возникло второе "народно-этимологическое" переосмысление уже этого тюркизированного имени - теперь на базе словосочетания белый сарай. Местное население дает сейчас именно такое толкование топониму.

 

 

Название Доброполье произошло из словосочетания доброе поле, хотя земли в окрестностях города особым плодородием не отличались. Таких нарочито «хвалебных», предзнаменовательных имен в топонимии Донбасса немало. В Донецкой области это Прелестное, Райгородок, рай-Александровка, Веселое. В 30-е годы возле города Енакиево был хутор Неунывай и Веселая Долина в Луганской – Счастье, Веселая Гора, Веселая Тарасовка. Придуманы они были первыми поселенцами в надежде на то, что их жизнь на новом месте будет такой же счастливой и радостной как и названия их сел.

Загадочно происхождение названия города Краматорска. Во второй половине XIX в. здесь была железнодорожная станция Краматоровка, возникшая на месте более раннего поселения в связи со строительством Курско-Харьково-Азовской железной дороги. Есть основания полагать, что его название сложилось на основе более ранней формы Крома Торова (или Торская). Тором в древности именовался Казенный Торец. Старинное слово крома означало «граница» (сравните современное русское слово кромка и название села Кромы в Орловской области России). Населенный пункт находился в районе, где в середине XVIII в. проходила граница между владениями запорожцев и землями Изюмского слободского полка. Вообще на территории к северу от Донецка зарегистрировано немало названий мелких географических объектов – урочищ, балок, речушек и т. д., служивших когда-то ориентирами при разграничении земель запорожских, донских и слободских казаков (например, целый ряд Граничных и Рубежных балок, урочище Горелый Пень и т. д.).

Город Ровеньки свое имя получил от названия небольшой речушки Ровенек, на берегу которой он возник в конце XVIII века. Сначала оно точно повторяло форму гидронима – «городок Ровенек». Само же слово «ровенек» представляет собой разновидность народного географического термина ровен – «ровное место».