Презентація уроку "Модель і структура козацької держави: територія, устрій , військо, судочинство"

Модель і структура козацької держави: територія, устрій , військо, судочинство. Ліцей № 3 Охтирської міської ради Сумської областіВчитель - Іван СОБОЛЄВ

Опорні поняття229.07.20 XX

ПЛАН329.07.20 XX

Гетьманщина. Гетьма́нщинa (офіційна назва — Ві́йсько Запорізьке, інші поширені назви — Україна, Русь, Малоросія — українська козацька держава, яка виникла на теренах українських воєводств внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. У 1667 році за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі в 1699 році далі існувала лише на теренах Лівобережжя. Протягом XVIII століття поступово втратила політичну й економічну автономію. 1764 року наказом російської імператриці Катерини ІІ титул гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.4

Символіка529.07.20 XX

Військо Запорізьке. Гетьманщина. Андрусівське перемир'я. Бахчисарайський мир. В кінці XVIII ст.6

Гетьманські столиціЧигирин. Столиця: 1648 - 1676 рр. Гадяч. Столиця: 1669 - 1668 рр;. Глухів. Столиця: 1708 - 1722 рр; 1727 - 1734 рр. Немирів7 Гетьмани: Богдан та Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Павло Тетеря, Петро Дорошенко. Гетьмани: Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик,Кирило Розумовський. Гетьмани: Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол. Гетьман: Юрій Хмельницький. Батурин. Столиця: 1669 - 1708 рр; 1751 - 1764 рр. Гетьман: Іван Брюховецький

8

Генеральна (військова, козацька) радаколективний військово-демократичний козацький орган Гетьманщини, що виконував адміністративні, законодавчі, управлінські та судові функціїУ Генеральній раді брали участь: козацьке військо, знатне військове товариство, козацька старшина, вище православне духівництво та представники міської адміністраціїЛише Генеральній раді належало виняткове право обирати гетьмана, генеральну старшину, інколи полковниківІніціатива скликання Генеральної ради належала гетьманові. Він відкривав засідання та головував на ньому

Гетьманглава Української держави10 Обирався спочатку на довічний термін. Після укладення Березневих статей 1654 р. з Московським царством, розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на Генеральній раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом. У ХVІІІ ст. новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі, укладаючи водночас з Російською імперією спеціальний договір (статті). На початку 1660‑х років посада гетьмана утверджувалася окремо на Правобережжі та Лівобережжі, як наслідок поділу України, до якого призвели її окупація польськими та московськими військами, соціальні конфлікти та чвари між політичними групами

Правобережні гетьмани29.07.20 XXПрофесійна орієнтація працівника11 П. Тетеря, П. Дорошенко, С. Опара, Ю. Хмельницький, М. Ханенко, О. Гоголь, С. Куницький, А. Могила, Г. Гришко

Лівобережні гетьмани29.07.20 XXПрофесійна орієнтація працівника12 Я. Сомко, І. Брюховецький, П. Дорошенко, Д. Многогрішний, І. Самойлович, І. Мазепа, І. Скоропадський, П. Полуботок, Д. Апостол, К. Розумовський

Повноваження гетьмана. Гетьман очолював вищу державну адміністрацію – генеральну старшину, до якої входило найближче оточення гетьмана. Генеральна старшина разом з полковниками утворювала Генеральну раду. Остання мала значний вплив на державні справи. Як главі держави гетьману належала вища законодавча, виконавча і судова влада. Законодавчі акти гетьман затверджував після ухвалення їх Генеральною радою. Він видавав універсали – нормативні акти

Повноваження гетьмана14 Очолював збройні сили країни. У разі обставин, що заважали гетьманові керувати військом, призначався наказний гетьман, який виконував тимчасові функції головнокомандувача на час воєнного походу. Гетьман організовував діяльність центральних органів управління, здійснював нагляд за органами місцевої влади. Мав право надавати земельні ділянки з державного фонду. За гетьманом закріплювалося право налагодження дипломатичних зв’язків з іноземними країнами

Старшинська рада (Рада старшини) Один з органів центральної ради 1648 – 1781 pp., який спочатку функціонував нарівні з владою гетьмана та Генеральною радою, як інструмент вирішення нагальних поточних справ до складу яких входили передовсім полковники та генеральна старшина. Старшинські ради виконували функції дорадчого органу. Складалися з двох палат. Верхня палата – колегія генеральної старшини – була постійною установою, нижня – старшинські з’їзди, що скликалися двічі на рік: на Різдво Христове та Покрову. Засідання проводилось у гетьманській резиденції. На них головував сам гетьман. Рішення зборів ухвалювалися гетьманом разом зі старшинською радою за традиційною письмовою формулою: «прирадили гетьман та старшина» Чіткого розмежування повноважень старшинської ради з компетенцією гетьмана та Генеральної ради не було15

Генеральний уряд 16 Гетьман разом з генеральною старшиною утворював генеральний уряд – центральний державний орган, що очолював усю систему управління держави і був постійно діючою структурою. Генеральний уряд обирався Військовою радою. Генеральний уряд був вищим розпорядчим, виконавчим і судовим органом держави. Окрім гетьмана, до Генерального уряду входили генеральні старшини, які очолювали окремі галузі управління

Генеральна старшина. Генеральний писар. Він керував зовнішніми відносинами та канцелярією, через яку проходили всі документи як до гетьмана, так і від нього. Генеральний обозний. Керував військовою артилерією, відав постачанням гетьманського війська, виконував дипломатичні доручення гетьмана. Генеральний осавул. Був найближчим помічником гетьмана у військових питаннях, розслідував тяжкі злочини, брав участь у переговорах з іноземними послами, виконував обов'язки наказного гетьмана, здійснював інспектування війська, вів козацькі списки. Генеральний хорунжий охороняв головну хоругву козацького війська займався військовими справами, Генеральний бунчужний охороняв знаки гідності гетьмана та Війська Запорозького, а також виконував окремі доручення гетьмана. Генеральний суддя був вищою апеляційною інстанцією відносно полкових і сотенних судів. Генеральний підскарбій очолював фінансову систему держави. 17

Полковий уряд. Полковий уряд складався з полковника та полкової ради, яка обирала полкову та сотенну старшину. Часто полковники узурпували в своїх руках всю владу на місцях і ігнорували полкові ради, а іноді, навпаки, полкові ради рішуче впливали на діяльність полковників, перешкоджали їхньому свавіллю і навіть усували їх з посади. До полкової ради входили обозний, писар, суддя, осавул і хорунжий. 18

Сотенний уряд19 На такому ж принципі будувалась і сотенна адміністрація. Сотенний уряд очолював сотник. Йому допомагала сотенна адміністрація: осавул, писар і хорунжий. Судові функції в сотні виконував городовий отаман.

Місцеве самоврядування. Міста мали свою адміністрацію, її влада не поширювалася на козаків. У селах війти управляли селянами, а отамани — козаками. Не збереглося жодних законодавчих актів, за якими можна було б установити функції цих органів управління. В основу їх діяльності, треба гадати, були покладені традиції та звичаєве право20

Генеральна військова канцелярія21 Вищий державний військово-адміністративний орган у Гетьманщині. За посередництвом Генеральної канцелярії гетьман здійснював адміністративне, судове, військове, фінансове управління. Її очолював генеральний писар. Канцелярія поділялася на дві частини: колегіальну і розпорядчу («присутствіє»). «Розпорядче присутствіє» канцелярії складалося з кількох генеральних старшин, інколи виконувало функції політичного та судового контролю. Генеральна канцелярія вирішувала важливі питання поточного державного управління, видала нормативно-правові акти нарівні з гетьманом, надання старшині чинів тощо У Генеральній канцелярії складалися гетьманські універсали, вирішувалися спори про належність до козацького стану, аналізувалися звіти полковників і сотників, розглядалися апеляції на вироки Генерального суду

У козацькій державі сформувалась полково-сотенна система управління. Територія, що відносилася до кожного полку, охоплювала містечка і села, де жили козаки. Кількість полків та їх територія зазнавали істотних змін. У свою чергу, полк поділявся на сотні. До кожної сотні входило кілька містечок і багато сіл. Сотні підпорядковувалися полковому уряду. Управління ними здійснювали сотники, сотенна старшина (писар, хорунжий, осавул) і канцелярія. Влада сотника була майже необмеженою на території сотні. Козаки – мешканці сіл – входили до куреня, на чолі якого був отаман, який призначався сотенним правлінням.22

Судова система та судочинство23 Суди, що діяли в Українській гетьманській державі поділити на такі:суди сільських отаманів. Головував сільський отаман. Вирішували дрібні цивільні та кримінальні справи місцевих жителів і осіб, які вчинили злочини на території села. сотенні суди. Суд розглядав цивільні та тяжкі кримінальні справи, Оскарження направлялося до суду третьої інстанції;полкові суди діяли як суди першої інстанції для козацької, сотенної та полкової старшини. Розглядали апеляції від сільського і сотенного судів. Суд очолював полковник, у його засіданні брали участь полковий суддя, старшини. Провадили судочинство у кримінальних справах, за які передбачалася смертна кара. Найвищим судом був Генеральний військовий суд о до нього входили генеральний суддя та писар

Покарання24 Процес мав змагальний характер. Основними різновидами доказів у суді вважалося особисте зізнання однієї зі сторін, публічні та приватні письмові документи, свідчення свідків, присяга, огляд місця події (злочину), речові докази, зізнання під час тортур, висновки експертів. Після перевірки наданих доказів суд упродовж трьох днів мав винести вирок. До смертної кари особа засуджувалась тільки після ухвалення вироку гетьманом. Це покарання не застосовувалося до вагітних жінок, неповнолітніх хлопців віком до 16, дівчат – до 13 років. Якщо засудженого до смерті неодружена дівчина обирала собі за чоловіка, він залишався живим. Страта проводилась публічно, у місцях найбільшого скупчення людей, зазвичай біля ганебного стовпа. Тут виконувалися також калічні покарання: відрізання вуха, носа, ноги, руки, побиття батогом.

Економіка. Гетьманщина мала свій бюджет, свою фінансову систему і грошовий обіг. Існувала широка система податків у «Скарбницю Військову». Одним з найбільших джерел надходжень були податки на млини та броварні. Доходи з млинів («військову мірочку») збирали спеціальні «дозорці». Існували відкупи на горілку, дьоготь і тютюн. Значний збі надходив у Військову Скарбницю від пасік. Стягувалися проїзні, транзитні та внутрішні митні збори. У Гетьманщині існувала система прямого оподаткування населення. Також одним із найефективніших джерел прибутку була плата за оренду землі. Фінансами Гетьманщини завідував генеральний підскарбій, який очолював Військову скарбницю, перейменовану на Генеральну скарбову канцелярію. В часи головування Хмельницького фінансові справи гетьман контролював особисто. Скарбниця поповнювалася за рахунок прикордонного торгового мита на товари експорту й імпорту. Населення платило також натуральну данину на військо, поземельний чинш, податки за виробництво алкогольних напоїв, за користування млинами, оренду, рудні і дігтярні, продаж тютюну. Ймовірно Хмельницький намагався карбувати в Чигирині власну монету, згадки про яку датуються 1649 і 1652 роками.25

Українське військо26 До козацького війська входили реєстрові та запорозькі козаки, селянство та міщанство. Формально гетьману підлягало також і Військо Запороз. Низове. Згідно з Переяславським договором 1654 реєстр козац. війська становив 60 тис. Упродовж 17–18 ст. осн. тактично-стройовим з'єднанням реєстрових К.в. був полк. Для формування війська існувала полково-сотенний устрій держави. У різні періоди існування Гетьманщини кількість полків у не була сталою. Від 1688 до 1782 у Лівобережній Україні існувало 10 полків – це: Київський пол, Ніжинський пол, Чернігівський полк, Стародубський полк, Гадяцький полк, Переяслав. полк Прилуцький полк, Полтавський полк, Миргородський полк, Лубенський полк.

Українське військо27 У козаків було кілька родів військ – піхота, кіннота, артилерія, човновий флот. У кінноті служили козаки, які могли забезпечити себе парою бойових коней. У піхоті та на човнах флотилії служили незаможні козаки або молодики. Козац. кіннота в разі необхідності, зокрема при штурмі укріплень, спішувалася і діяла як піхота. Піхотинець, який під час військ. походу "справляв" собі коней, міг переходити в кінноту. І навпаки, козак, який втрачав коней, переходив у піхоту. Артилеристи були найбільш привілейованим прошарком серед козаків, вони повинні були мати особливий вишкіл і досвід, їхній штат був сталим і всі вони проходили регулярне навчання.

Городові та охотницькі полки28 Від 1667 К.в. Гетьманщини складалися з двох частин – городових полків і охотницьких полків. Городовий козац. полк становив собою 8–20 сотень, налічував 3000–9000 козаків. Відповідно до полкового компуту до кожної сотні та куреня входили кінні і піші козаки. Кінні козаки, як правило, складали дві третини чисельності полку. Кожен рядовий кавалерист городового полку мав виступати в похід, маючи при собі двох коней, власне озброєння, боєприпаси, провіант на кілька місяців і фуражні гроші. Піхотинці призначалися для служби в обозі, на човнах флотилії або залишалися на тер. полку для гарнізонної служб. Охотницькі полки поділялися на охочекомонні кінні компанійські й піші сердюцькі. Охотницькі полки виконували поліцейські функції, а також брали участь у воєн. походах городових-Охотницькі полки, на відміну від городових, мали регулярне грошове жалування і повне утримання

Висновки29

Узагальнення знань30

Домашня робота. Опрацювати § 26 сторінки 102-107 та зміст презентації31

Щупак І. Я. Історія України: підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти/І. М. Щупак, Б. В. Черкас, О. В. Бурлака, Н. С. Власова та інші – Київ: УОВЦ «Оріон». 2021 Вікіпедія. Використана література