Презентація уроку "Передумови, причини і перебіг «Руїни». Внутрішня боротьба за владу та впливи. Розкол козацької держави"

Передумови, причини і перебіг «Руїни». Внутрішня боротьба за владу та впливи. Розкол козацької держави. Ліцей № 3 Охтирської міської ради Сумської областіПідготував Іван СОБОЛЄВ

Доба руїни - її причини, ознаки та політичні наслідки для України

Опорні поняття. Руїна. Гетьманщина. Трактат

Знати та вміти. Знати причини та ознаки Руїни;Характеризувати Переяславські статті та порівнювати їх з Березневими статтями Б. Хмельницького. Давати оцінку історичній постаті, Руїні

План. Доба руїни - її причини, ознаки. Юрій Хмельницький. Переяславські статтіСлободищенський трактат

Доба руїни - її причини, ознаки та політичні наслідки для України. Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б. Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Хронологічні межі датують 60–80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.

Причинами Руїни були: розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства; посилення антагонізму між різними станами українського населення;слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.

Думка експерта«Небажання поступитися своїми вигодами заради блага України, заради збереження козацької держави, непримиренність позиції різноманітних угруповань та окремих осіб ще більш ускладнювали внутріполітичну ситуацію, провокували виступи «покозачених», створювали хаос і плутанину, робили неможливою хоча б короткочасну стабілізацію»Дослідниця проблеми Т. Яковлєва

Ознаки Руїни: Загострення соціальних конфліктів як наслідки соціального егоїзму старшини, її зловживань, намагання реанімувати старі шляхетські порядки, ігнорування соціально-економічних інтересів не лише селян, а й простих козаків; Початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою;Зміцнення у свідомості політичної еліти небезпечної тенденції до відмови від національної державної ідеї й висунення на перший план регіональних, а то й приватних політичних інтересів; згасання державної ідеї, повернення до ідеї автономізму;Звертання до урядів іноземних країн при розв’язанні внутрішньополітичних проблем України, які вміло грали на суперечностях, використовуючи їх у власних цілях;

Ознаки Руїни: Жорстока боротьба за владу, зокрема за гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть до знищення суперників (Чорна Рада, 1663 р. тощо). Одночасно Україна мала два, а то й три-чотири гетьмани (згадаймо 1668 р.: П. Дорошенко, П. Суховій, М. Ханенко, Д. Многогрішний), які ворогували між собою і у своїй політиці орієнтувалися на різні країни;Поступове зменшення конструктивності і все більш деструктивний характер дій Запорозької Січі (небажання підпорядковуватися гетьманській владі, ігнорування загальноукраїнських інтересів, віддання переваги лише власним інтересам тощо). Як це не гірко, але доводиться визнати слушність оцінки А. Потоцьким тодішньої ситуації в Україні, яку він дав у листі до короля. Прислухаймось: “…тепер там самі себе поїдають, містечко проти містечка воює, син батька, батько сина грабує”.

Висновки. В добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними у селі Андрусів у 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. Правда, на Лівобережжі в складі Російської держави ще зберігалась обмежена внутрішня автономія. Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. В основі цих договорів лежали так звані “Статті Б. Хмельницького”, але з кожним наступним договором вводились все нові обмеження української автономії. Досить проаналізувати Переяславські Статті 1659 р. – Ю. Хмельницького, Московські Статті 1665 р. – І. Брюховецького, Глухівські Статті 1669 р. – Д. Многогрішного (певний виняток, бо були трохи кращими, ніж попередні), Конотопські Статті 1672 р. – І. Самойловича тощо.

Юрій Хмельницький. Ю́рій Хмельни́цький (у чернецтві — Гедео́н; бл. 1641, Чигирин, нині Черкаська область, Україна — 1685 (?)) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманщини (1659—1663). Князь України-Русі під протекторатом Османської імперії (1677—1681). Представник козацького роду Хмельницьких. Другий син Богдана Хмельницького. У 1676 році почав титулуватися як «гетьман Війська Запорозького, князь України».

Юрій Хмельницький:молоді роки. Юрій Богданович Хмельницький народився близько 1641 року в Чигирині . Мав добрі здібності, з юності володів українською, польською, грецькою та латинською мовами.. Певний час навчався в Києво-Могилянському колегіумі,Хворів на епілепсію, що робило його малопридатним для військово-політичної кар'єри. Тим не менш після загибелі свого старшого брата Тимоша він розглядався батьком як спадкоємець гетьманської булави. У 15 років Богдан Хмельницький призначив Юрія наказним гетьманом, доручаючи йому підготовку війська до битви під Ташликом. У квітні 1657 року на раді в Чигирині Богдан Хмельницький домігся передачі влади сину Юрію.

Обрання гетьманом Після смерті батька Юрій Хмельницький зрікся від булави і продовжив навчання в Київському колегіумі. На старшинській раді, яка відбулася 23 серпня1657 року, гетьманом було обрано Івана Виговського, який був при ньому регентом. Незадоволена політикою Виговського козацька старшина на чолі з Іваном Богуном об'єдналася навколо Юрія Хмельницького й висунула його на гетьманство. За ініціативою свояка Богдана Хмельницького Якима Сомка, котрий від переслідувань гетьмана втік на Дон, 11 вересня 1659 року у Германівці під Києвом була скликана козацька рада, яка позбавила Виговського булави й обрала гетьманом, всупереч сподіванням Сомка, 18-річного Юрія Хмельницького 

Переяславські статті Статті передбачали: Заборону козакам самостійно переобирати гетьмана без дозволу царя. Обов'язкове затвердження кандидатури гетьмана московським урядом. Заборону гетьману здійснювати дипломатичні відносини з іноземними державами. Заборону козакам самостійно вступати у війну або надавати третій стороні військову допомогу. Обов'язок гетьмана посилати військо на перший виклик царя. Заборону гетьману призначати й усувати полковників без згоди царя. Правове врегулювання категорій осіб, котрі могли займати полковницький уряд. Розквартирування московських гарнізонів і воєвод в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані за кошти українського населення. Підпорядкування Київської митрополії  Московському патріарху; заборона приймати посвяту від Константинопольського патріарха. Крім цього статті передбачали видачу Москві усієї родини Виговського, котрого царський уряд вважав зрадником. На скликаній 17 жовтня у Переяславі Генеральній військовій раді, де більшість мала старшина промосковської орієнтації з Лівобережжя на чолі з переяславським полковником Тимішем Цецюрою, а саме місто було оточене царськими полками, воєвода Трубецкой підтвердив гетьманські повноваження Юрія Хмельницького.

Слободищенська битва. Юрій Хмельницький та його найближче оточення вирішили здійснити новий похід на Західну Україну проти ПольщіУ липні 1660 року були створені дві групи військ, які мали визволити Львів і навіть, за сприятливої ситуації, дійти до Кракова. Пізніше з Києва на захід вирушіла московська армія (40-60 тисяч вояків) на чолі з боярином Василем Шереметєвим. Під Фастовим до них приєдналося 11 козацьких полків під орудою наказного гетьмана Тимоша Цицюри. Юрій Хмельницький зібрав основні сили козацького війська на Ташлику (до 40 тисяч) і мав наздоганяти В. Шереметєва на Волині. Тим часом армія Речі Посполитої об'єдналася з військами Кримського ханства. Їхні спільні сили склали понад 100 тисяч осіб. Головне командування цього війська (С. Потоцький, Ю. Любомирський, Ян Собєський, Амурат-султан) вирішило перехопити ініціативу і розбити українсько-московські війська поодинці. Водночас було зроблено все, щоб використати незадоволення козаків Переяславським договором 1659 року і перетягти їх на свій бік. Це також спрацювало. Під час битви під Любаром спільний табір козацько-московських військ перерізав земляний вал, яким Шереметєв поспішив відгородитися від корпусу Цицюри. Не витримавши тиску противника, Шереметєв відступив до Чуднова, куди поспішив і Ю. Хмельницький. У цей час частина польсько-татарського війська на чолі із С. Потоцьким залишилася під Чудновим, а інша, більша, на чолі з Ю. Любомирським, була кинута напереріз Ю. Хмельницькому і раптово вдарила на козацькі війська під Слободищами. У цей час полковник Г. Лісницький переконав Ю. Хмельницького розпочати перемовини.17-18 жовтня 1660 року укладена угода із представниками Речі Посполитої про поразку під Слободищами, про що було повідомлено Т. Цицюрі та підлеглим йому військам, після чого вони перейшли на бік Польщі. В. Шереметєв капітулював.

Слободищенський трактат. Основні пункти:1) Підтверджено Гадяцьку угоду за винятком пунктів, які стосуються князівства Руського;2) Юрій Хмельницький з Військом Запорозьким відступає від московського царя ніж короля Речі Посполитої3) Гетьман з Військом Запорозьким повертається в Україну, щоб вибити московитів;4) У випадку бунту на Запорожжі чи в інших місцевостях гетьман має його придушити;7) Володіння кримського хана не повинні зазнавати нападу з боку козаків8) Присягнути королю має не лише гетьман, але й простолюд перед присланими комісарами.

Похід на Лівобережжя. Хмельницький ходив на лівобережну Україну з військом з метою об'єднання України. Але був розбитий військами Григорія Ромадановського, що переважали за кількістю, і після цього він не міг згуртувати достатньо війська. За підтримкою Москви у 1660 році наказним гетьманом Лівобережжя, яке перебувало під контролем Московського царства гетьманом обрано Якима Сомка, який гетьманував до 1663 року. В 1663 році московити видали гетьмана Якима Сомка новому гетьману Івану Брюховецькому, який його стратив. За рішенням Сейму Речі Посполитої 1661 року Юрієві Хмельницькому було надане у власність Гадяцьке староство, хоча практично його територію контролювало Московське царство.

Постриг в ченці та польський полон1663 року склав булаву й постригся в ченці Трахтемирівського (Зарубинецького) монастиря, взяв ім'я Гедеон. У 1664 році військо Речі Посполитої ввійшло на Лівобережжя захопили Київського митрополиат та Юрія Хмельницького були відіслані в Мальборський замок. Там вони знаходилися до 1667 року Після звільнення (1667) жив в Уманському монастирі. Після підписання Андрусівського договору (перемир'я) 1667 року групу українських в'язнів, в тому числі Юрія Хмельницького та київського митрополита Йосифа, було переведено у Варшаву, звідки їм вдалося втекти в Україну. 1669 року Хмельницький полишив монастирські справи й поринув у політичну боротьбу, підтримавши противника гетьмана П. Дорошенка, Петра Суховієнка, а також уманського полковника Михайла Ханенка.

Турецький ставленик1669 року під Уманню потрапив у полон до білгородських татар, за рішенням гетьмана Петра Дорошенка в Константинополь, 1677 року був звільнений султаном з в'язниці та прибув в Україну весною того ж року разом з османською армією під командуванням Ібрагіма-паші для агітації серед козаків, людності. Його універсали не виконувались, османський напад на Чигирин був невдалим. Лише у 1678 році турецько-козацьким військам під командуванням великого візира вдалось взяти місто, після чого вони зруйнували його. Відходячи, візир наказав «пацифікувати» Україну;Юрій Хмельницький вирушив вздовж Дніпра на північ, зруйнував Канів, Черкаси, Корсунь, Стеблів та інші міста.

Турецький ставленик. У зверненні до народу титулував себе «Князем сарматським і вождем Війська Запорозького» — «званням», наданим султаном; його столицею був Немирі; його сторожу становили татари та представники кількох інших народів. Війська під проводом Юрія Хмельницького в 1678 році зруйнували Богуслав, населення міста віддали в ясир його союзникам — османам. У 1678—1679 роках хотів за допомогою османського і татарського війська приєднати Лівобережжя, однак йому не вдалося1681 року його заслали в один із грецьких монастирів на острові, що в Егейському морі.

Висновки. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. Україна перетворилася на безпорадну жертву внутрішніх чвар, чужоземних вторгнень і поділів. На кінець 1686 р. Україна виявилася поділеною між сусідніми державами на частини, надзвичайно спустошеною. Лише на Лівобережній Україні зберігся значно обмежений царизмом автономний устрій. Доба Руїни – період міжусобної боротьби старшинських угрупувань за владу, громадянської війни, гострої кризи і руйнації Української держави, що тривав до 80-х років і закінчився окупацією її території сусідніми державами, занепадом економіки, величезними матеріальними і людськими втратами.

Узагальнення знань. Канадський історик Орест Субтельний зазначав: «Окупована польськими і російськими військами, розірвана на шматки соціальними конфліктами і чварами між політичними фракціями, Козацька Україна розділилася на дві окремі частини, кожна на чолі з власним гетьманом. Доба Руїни тепер сягнула свого апогею». Чому саме поділ козацької України на дві частини дослідник вважав апогеєм Руїни?

Джерелаhttps://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/doba-ruini-ii-prichini-oznaki-ta-politichni-naslidki-dlya-ukraini. Вікіпедія. Щупак І. Я. Історія України: підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти/І. М. Щупак, Б. В. Черкас, О. В. Бурлака, Н. С. Власова та інші – Київ: УОВЦ «Оріон». 2021

Домашня робота. Опрацювати § 31 та зміст презентаціїПисьмово порівняти Переяславські статті Ю. Хмельницького і Березневі статті Б. Хмельницького