Презентація уроку "Правління Івана Виговського . Гадяцька угода. Московсько-українська війна. Конотопська битва."

Правління Івана Виговського . Гадяцька угода. Московсько-українська війна. Конотопська битва. Підготував ІВАН СОБОЛЄВЛіцей № 3 Охтирської міської ради Сумської області

16 вересня 1657 р – обрання гетьманом І. Виговського;1657-1659 рр – гетьманування І. Виговського;Травень 1658 р – анти гетьманське повстання, доба «Руїни»;16 вересня 1658 р – Гадяцький договір;8-9 липня 1659 р – Конотопська битва. Опорні дати

Гадяцький договір. Конотопська битва. Руїна. Громадянська війна. Опорні поняття. Польсько-литовсько-руська держава в 1658

Характеризувати політичне становище Гетьманщини після смерті Б. Хмельницького. Визначити основні засади внутрішньої і зовнішньої політики гетьмана Івана Виговського. Знати поняття і давати їм пояснення Пояснити причини і наслідки повстання Пушкаря-Барабаша, україно-московської війни 1658— 1659 рр. Вміти характеризувати договірні відносини на прикладі Гадяцької угоди Працювати з картою, аналізувати текстові та візуальні історичні джерела і на основі їх робити певні висновки та узагальнення давати характеристику історичним діячам. Знати та вміти

Характеристика РуїниІван Виговський. Повстання Пушкаря. Гадяцька угода. Конотопська битва. Останні роки життя. План. На рис. Козацькі булави XVII–XVIII ст

-Руїна. XVII століттяперіод історії України, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України.

Руїна. Зв'язки Гетьманів Руїни з ім'ям Хмельницького. Схема "Образ Б. Хмельницького в добу Руїни"Автор зображення Желіба О. В.

Визначення. Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687). На рис. Карта другої пол. XVII ст. (1650-і рр. -1690-і рр.),де можна побачити назву “Україна”Руїна

-Основні факти. Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою. Київську митрополію у 1686 році було анексовано Московським патріархатом. Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським перемир'ям (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Речі Посполитої. Руїна

-Іван Виговський1608 — 17 (27) березня 1664український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні, Великий гетьман Руський.

Портрет Івана ВиговськогоІван Виговський. Карʼєра. Працював у київському і луцькому судах, був намісником луцького старости. Згодом вступив до кварцяного війська Речі Посполитої, де потім став ротмістром. На початку Хмельниччини брав участь у битві під Жовтими водами (1648) на боці польських військ. У ході битви потрапив до татарського полону, але був викуплений гетьманом Богданом Хмельницьким.

Іван Виговський. Карʼєра. Після переходу на бік козаків-повстанців працював особистим писарем гетьмана, а в 1650 отримав посаду військового генерального писаря. Сформував і очолив козацький уряд пригетьмані — Генеральну військову канцелярію. У квітні 1657 року при тяжкохворому гетьманові та після смерті Хмельницького став регентом при його малолітньому синові — гетьманові Юрієві. 26 серпня того ж року обраний на Чигиринській раді новим гетьманом до часу повноліття Юрія, а 26 жовтня знову переобраний гетьманом на загальновійськовій раді в КорсуніЗверху зліва Герб Івана Виговського (1659)Знизу зліва Підпис Івана Виговського

Ситуація в Гетьманщиніпісля виборів. На козацькій раді в Корсуні його затверджено гетьманом; рада просила царя схвалити ці вибори й гарантувати козацькі вольності. Московські воєводи та гарнізони мали розташуватися в козацьких полках, одначе гетьман і старшина боялися за автономію України. Після виборів старшина посіла своє керівне становище в Україні. Прибічниками Виговського стали його родичі: генеральний суддя Богданович-Зарудний, обозний Т. Носач, подільський полковник І. Богун, переяславський – П. Тетеря, прилуцький – П. Дорошенко та інші. Найавторитетнішим з них був Юрій Немирич. Герб Івана Виговського (1659)

-Повстання Пушкарята Барабаша1658 рік

Передумови. Проголошення гетьманом І. Виговського було негативно сприйнято представниками опозиційних йому сил, чільними представниками яких були полтавський полковник М. Пушкар, кошовий отаман Я. Барабаш, І. Я.Іскра, М. Стринджа. Опозиція швидко зростала, особливо серед козаківлівобережних полків (Полтавськийполк, Лубенський полк, Миргородський полк),демагогічні заклики вождів опозиції привернули доних певну частину сел. бідноти, невдоволеноїпогіршенням свого економічного становища. У відповідь на підготовку опозиції і налагодження нею інтенсивних контактів зцарським урядом гетьман І. Виговський заручивсяпідтримкою Кримського ханату, зумів перекритишляхи з Гетьманщини на Чортомлицьку Січ,таким чином блокувавши її. Повстання Пушкаря та Барабаша

Повстання. У січні–квітні 1658 справа дійшла до збройних сутичок, спроби І. Виговського малими силами пригасити конфлікт не вдалися. Зокрема, в лютому 1658 під Полтавою М. Пушкар розбив посланий І. Виговським загін полк. І. Богуна. Спираючись на потужну підтримку моск. уряду, М. Пушкар і Я. Барабаш розв'язали громадян. війну в Україні, яка особливо болісно вдарила по Лівобережній Україні, котра до того часу ще не зазнавала таких страшних воєнних спустошень, як Правобережна Україна. Панно з Полтавського земства. С.І. Васильківський.1901 р. Повстання Пушкаря та Барабаша

У відповідь гетьман І. Виговський та вірна йому старшина (Г. Гуляницький, Г. Лісницький, Т. Носач, Ф. Лобода та ін.) зі своїми військами, насамперед із таких полків, як Іркліївський полк, Київський полк, Переяславський полк, Уманський полк, Черкаський полк, перейшли Дніпро і рушили на пд. сх., їхні війська активно діяли під Говтвою, Гадячем, Решетилівкою40-тис. татар. військо Карач-бея брало активну участь у воєнних діях, але водночас завдавало значних шкод мирному населенню своїми грабунками. Повстання24 травня 1658 І. Виговський виступив на Полтаву. М. Пушкар, тверезо оцінивши свої сили, хотів відсидітися в обороні, але під тиском "черні" мусив прийняти бій у чистому полі. Битва під Полтавою йшла з перемінним успіхом, але І. Виговський, ввів у бій військо Карач-бея, узяв гору. Збройні сили опозиції зазнали потужної поразки, сам М. Пушкар загинув у бою, а Я. Барабаш врятувався втечею на Чортомлицьку Січ. За деякими даними, під час бою була змова проти І. Виговського, в якій взяв участь полковник Ф. Джалалій. Але замах був невдалим, і Ф. Джалалія було вбито за це самими ж змовниками. Повстання Пушкаря та Барабаша

Наслідки. Після перемоги І. Виговський вступив у Полтаву і поставив тут полковником І. Богуна. Приблизно в цей же час Г. Гуляницький змусив до капітуляції Гадяч. Перемога під Полтавою зміцнила авторитет гетьмана І. ВиговськогоІван Богун. Я. Мадеєвський. Літографія. 1884 р. Повстання Пушкаря та Барабаша

Наступного, 1659 року невдало закінчився й виступдругого претендента на булаву Іскри, якого вбили. Третього претендента, маловідомого Безпалого,підтримували росіяни. Ще одним ставлеником московитів був Цацюра. Виговський, не довіряючи козакам, усе частіше вдавався до найманих полків, які часто грабувалинаселення. Громадянська війна. Козацька рада, що відбулася під Германівкою, позбавила Виговського булави й передала її Юрію Хмельницькому. Російські посли хотіли, щоб до Москви на затвердження та поклін царю їхав гетьман. Найбільше невдоволення русинів викликав прихід в Україну російських воєвод та гарнізонів.

-Гадяцький договір16 вересня 1658 рокуугода, укладена під містом Гадяч за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною

Гадяцький договір. Передумови. Виговський, усупереч Переяславській угоді, зав’язує стосунки з чужоземними державами. Відправляє послів до поляків і татар, сам приймає дипломатів-чужинців. У стосунках із Московією він веде очікувальну політику зближуючись із Польщею. Дипломатією щодо укладення Гадяцького договору з польського боку керував Бенєвський, а з українського — Немирич

Гадяцький договір. Гадяцький договір. Гадяцький договір — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви. В основу примирення України та Польщі було покладено реалізований на Люблінському сеймі 1569 р. принцип — федеративного устрою Речі Посполитої. Герб Речі Посполитої Трьох Народів

Гадяцький договір. Велике Князівство Руське (ВКР) охоплювало територію Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств і входило на рівних правах із Польщею і Литвою до складу Речі Посполитої. Виконавчу владу і командування військом здійснював гетьман, який обирався довічно й затверджувався королем. Обирали гетьмана козацтво, шляхта та духовенство. ВКР мало право створити монетний двір для карбування власної монети. Умови угоди. Вища законодавча влада належала Національним зборам. У ВКР запроваджувалися посади канцлера (прем’єр), маршалка (спікер), підскарбія (віце-прем’єр і міністр фінансів) і вищий судовий трибунал. Усе діловодство мало вестися руською (староукраїнською) мовою. Збройні сили ВКР: 30 тис. реєстрових козаків і 10 тис. постійного найманого війська. Польським військам заборонялося перебувати на території ВКР. У разі воєнних дій, перебуваючи на територіях ВКР, вони переходили під командування гетьмана.

Гадяцький договір. Умови угоди. Гарантувалися права та привілеї козацтва. На подання гетьмана щороку до ста козаків із кожного полку мали приймати до шляхетського стану. Православні зрівнювались у правах із католиками. Греко-католицька (уніатська) церква зберігалася лише поза межами ВКР. У сенаті Речі Посполитої мали надати місце православному митрополитові київському і п’ятьом православним єпископам. ВКР мало право на два університети (Києво-Могилянська колегія отримувала такі ж права, як і Краківський університет, а другий вуз мали заснувати в іншому місті), а також відкривати гімназії, колегії (середні навчальні заклади) та друкарні ”скільки буде потрібно”. Землі шляхти, конфісковані після 1648 року, поверталися попереднім власникам. Питання селян та козаків, що вже мешкали на цих ґрунтах, не врегульовувалося. Обумовлювалося лише, що шляхтичам заборонено тримати приватні збройні загони.

Гадяцький договір. Наслідки. Угода не було прийнята українським суспільством за багатьма причинами. Найважливіші з них це — залишення у складі Польщі Волинського, Белзького і Подільського воєводств, повернення прав на маєтності шляхті, яка була змушена покинути свої володіння у попередні роки, а також висока вірогідність війни з православним Московським Царством

-Конотопська битва27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 р)битва між військами гетьмана Івана Виговського та Кримського ханату з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа

Передумови. Протиріччя з московським урядом, через його втручання у внутрішні справи Гетьманщини, територіальні суперечки щодо завойованих Військом Запорозьким теренів південно-східної Білорусі та недотримання царатом Переяславських статей і далі загострювалися. З'єднавшись із ворогами Виговського — Іваном Безпалим, осавулом Вороньком та запорожцями Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст, зокрема Миргород, Лубни та Пирятин, і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але й грабувала мирне населення. Така поведінка московського війська схиляла на бік Виговського все більше цивільного населення. Тим часом велика Московська армія (< 150 000 чол.)на чолі з Олексієм Трубецьким почала вторгнення в Україну на допомогу Ромодановському навесні 1659 року. До московського війська приєдналися деякі козаки — вороги Виговського в громадянській війні — на чолі з новопризначеним московитами «гетьманом» Безпалим. Загін Ніжинського полковника Гуляницького напав на обоз армії Трубецького та, відступаючи, захопив м. Конотоп. Попри погрози зрадити Виговського, Гуляницький відмовлявся та з чотирьохтисячним загоном козаків боронив Конотопську фортецю. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп і далі просуватися далі вглиб України. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року. Конотопська битва

Конотопська битва. Облога Конотопу. Перший штурм був невдалим. Укріплення Конотопа не були досить міцними, та й узагалі за військово-інженерними мірками того часу місто не було фортецею; єдині укріплення — земляний вал та палісад з ровом. Втім, в багатьох місцях, містечко оточували болота, тож природний ландшафт дещо сприяв обороні. О п'ятій годині ранку 21 квітня, після молебню, князь Трубецькой почав приступ; місто обстріляли з гармат, почався бій. Деяким московським загонам вдалося вдертися в фортецю, але козаки Г. Гуляницького мужньо боронилися та вибили загарбників з міста з великими втратами. На рис. Картина художника В. Г. Шерстюка “Конотопське укріплення XVII ст”

Конотопська битва. Облога Конотопу. Аж до 29 червня, цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти багатотисячного війська Трубецького, що надало Виговському змогу організувати свою власну армію, отримати допомогу від Речі Посполитої і Криму і навіть залучити найманців. До козаків Виговського приєдналися польські добровольчі кінні загони Потоцького, Яблоновського та піхота Лончинського, також для охорони ставки гетьмана залучили загони сербських та молдавських найманців загальною кількістю близько 3800 чоловік. Було досягнуто домовленостей з Кримським Ханом Мухамедом-Ґіреєм IV про допомогу; хан з'явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська. На рис. Кримськотатарський лучник

Конотопська битва. Битва. Під селом Шаповалівкою був розбитий невеликий передовий загін московитів, і від полонених дізналися, що Трубецькой знаходиться вже не біля Конотопа. На основі цих відомостей вироблено план дій, за яким кримські татари сховалися в засідці в урочищі Торговиця на схід від села Соснівки . Сам Виговський вирушив на чолі маленького загону під Конотоп.24 червня1659 Козаки напали на військо Трубецького і, скориставшись несподіванкою, захопили велику кількість московських коней та вигнали їх у степ. Але, оговтавшись, кіннота Трубецького контратакувала козацький загін і Виговський відступив за річку в напрямку свого табору.27 червня28 червня. Трубецькой відіслав 30 000 відбірної московської кінноти на чолі з боярином Семеном Пожарським наздогнати Виговського. Пожарський переправився через річку Соснівку й отаборився на іншому її боці.

Конотопська битва. Битва. Решта 30 000 війська на чолі з Трубецьким залишилися в таборі. Тим часом п'ятитисячний загін Степана Гуляницького зайшов у тил Пожарському і, непомічений, захопив міст через Соснівку, зруйнував його і, загативши вночі річку, затопив низину навколо неї. Загін Виговського атакував табір Пожарського і після короткої сутички почав відступати, вдаючи втечу. Війська Пожарського залишили табір і почали його переслідувати. Коли московські війська вступили в село Соснівку, козаки трьома пострілами з гармати та трьома вогневими стрілами дали знак рушати орді та полякам, а самі всією армією розпочали контрнаступ на Пожарського.29 червня. Побачивши пастку, Пожарський спробував відступити, але важка московська кіннота та артилерія загрузли у вогкому ґрунті біля річки. В цей час з флангу вдарили кримці — московська армія опинилася в оточенні; почалася різанина. Впродовж решти дня були знищені майже всі з 30 000 війська Пожарського, а сам він захоплений у полон разом з князями Львовим, Ляпуновим та іншими.

Конотопська битва. Битва. Полонених за звичаєм віддали кримськими татарам, які майже всіх немилосердно вирізали. Поставши зв'язаним перед ханом, Пожарський, за переказами літописців, плюнув йому в обличчя та обматюкав. За це кримські татари миттєво відтяли йому голову і відіслали її з полоненим до табору Трубецького. Загиблих козаків з обох сторін поховали в одній братській могилі, а на її місці поставили церкву на честь 40-ка мучеників Севастійських. Сам Трубецькой, почувши про розгром Пожарського, відкликав Ромодановського з облоги Конотопа та пізно ввечері почав відступ з України. Побачивши розвиток подій, Григорій Гуляницький вийшов з Конотопа і вдарив по армії Трубецького, що відступала, захопивши багато артилерії; сам Трубецькой ледве не загинув, був двічі поранений і втратив частину артилерії бойові знамена, скарбницю й майже увесь обоз. Покінчивши із залишками військ, козаки й кримці продовжували переслідувати ворога у його відступі ще протягом трьох днів аж до московського кордону.29 червня1659

Конотопська битва. Наслідки та значення. Конотопська битва засвідчила цивілізаційний вибір України — на Захід. Україна відстояла своє право на власний національний шлях. Конотопська битва в самому зародку знищила ідею «багатостотлітнього прагнення українського народу об'єднатися з російськими братами»Зруйнувала міф про природний анархізм українців, їх нездатності до власного державного будівництва. В Конотопській битві українці зруйнували російський міф про те, що «в історії росіяни ніколи не воювали з українцями».

Конотопська битва. Наслідки. Гадяцький договір швидко спричинив народне повстання проти Виговського. Союз із державою, довготривале панування якої в Україні було кілька років тому повалено, вважався народом неможливим. Та й сама Річ Посполита не мала наміру дотримуватися угоди, хоча Гадяцький договір був ратифікований сеймом Речі Посполитої. Ця битва не призвела до перемоги у війні, а в Україні піднялася нова хвиля виступів опозиції, яка зробила своїм лідером молодшого сина Богдана Хмельницького — Юрія. Хоча останній був ще зовсім молодим, але за його спиною стояли досвідчені полковники І. Богун, І. Сірко, Я. Сомко та ін. Юрій Хмельницький Портрет з музею Івана Гончара, 1840 рр.

Конотопська битва. Наслідки. Війни на два фронти, та ще й громадянської, Виговський не витримав і, не бажаючи подальшого кровопролиття, після однієї з Чорних рад, що відбулася 11 вересня 1659 у містечку Германівка, склав булаву. На його місце обрали Юрія Хмельницького, котрий під тиском Москви підписав Переяславський договір 17 жовтня 1659, що перетворював Україну в автономну одиницю у складі Московського царства, причому ця автономія постійно скорочувалася. Пам'ятник івану Виговському у селі Вигові

Конотопська битва. Колишній гетьман переїхав на Волинь, що перебувала тоді під контролем короля, й дістав з волі останнього Барське староство, був сенатором Речі Посполитої та Київським воєводою. Він осів у Барі на Поділлі, куди згодом вирвалася з Чигирина також дружина з малолітнім сином Остапом. Виговський побував у Львові, вступив до Львівського православного братства, не полишив і політику. Також отримав Любомльське староство У цей час починається Руїна: Гетьманщина розколюється на дві частини — Правобережну та Лівобережну. Юрій Хмельницький змушений був піти у відставку й постригся у ченці, а новим гетьманом (уже тільки Правобережної України) став Павло Тетеря. Останній у цей період виступив як активний прихильник Речі Посполитої, причому дуже вороже настроєний проти Виговського. Наслідки

Конотопська битва. Наслідки. На Правобережжі розгорталося могутнє антипольське повстання, котре було спрямоване й проти гетьмана Тетері. Коли було схоплено вождя повстання на Правобережжі Дмитра Сулимку, то деякі сліди привели до Виговського. Його було заарештовано й позбавлено всіх прав та привілеїв, котрі він мав у зв'язку з сенаторським титулом. Без всякого суду і слідства, навіть без королівського відома, колишнього гетьмана було засуджено до розстрілу. Могила Виговського в монастирі біля Руди-Гніздичівської

Микола Костомаров оцінював Виговського як борця за незалежність своєї батьківщини від московського панування. На його думку гетьман початково був вірний союзу із Москвою, але згодом перейшов на антимосковські позиції через відмову царського уряду допомогти приборкати опозицію. На думку історика Валерія Степанкова Виговський був талановитим адміністратором, воєначальником і дипломатом. Він став першим гетьманом української козацької держави, що був страчений за участь у боротьбі за її незалежність. ВисновкиІсторик Наталя Яковенко ставить Виговському в заслугу створення Генеральної військової канцелярії — адміністративного і дипломатичного штабу Хмельницького, мозкового центру козацької революціїСеред критичних зауважень на його адресу лунали прорахунки у внутрішній політиці — визнання верховенства старшинської ради, що призвело до послаблення центральної влади та посилення самовладдя старшин; нехтування «Вольностями Війська Запорозького», поширення практики оренд, усунення від боротьби зі збільшенням оподаткування, спроби відновлення шляхетського землеволодіння;

УзагальненняІз листа гетьмана І. Виговського «Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, неспішно чекаючи на хана, і тільки-но той прибув, ми поквапилися і спекотного дня липня ставши біля Соснівської переправи, застали там 15 тисяч Москви, котра боронила одну переправу».1) Про яку подію йдеться? (Українсько- московська війна)2) Чим вона закінчилась? (Перемогою Виговського)3) Які мала наслідки? (Зростав рух проти влади Виговського)На заяву московського посла, що Україна — це «гілка, відламана від природного кореня Великоросії», Іван Виговський відповів так: «Нехай Великоросія буде Великоросією, а Україна — Україною».1) Якого ставлення до України з боку Москви домагався І. Виговський?

Домашня робота. Опрацьовуємо §30 та зміст презентації

Використана література. ЩУПАК І. Я. ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ: ПІДРУЧНИК ДЛЯ 8 КЛАСУ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ/І. М. ЩУПАК, Б. В. ЧЕРКАС, О. В. БУРЛАКА, Н. С. ВЛАСОВА ТА ІНШІ – КИЇВ: УОВЦ «ОРІОН». 2021 ВІКІПЕДІЯ