Презентація "В.Підмогильний. "Місто".

Валер’ян Підмогильний –“ходяча енциклопедія”, “універсистет на дому” Підготувалаучитель української мови і літератури. Лікарського НВКСумського району Сумської областіКалантай Євгенія Анатоліївна

Роман “Місто”Літературний напрям: модернізм  Рід літератури: епос Жанр: урбаністичний роман. Твір має 2 епіграфи (Талмуд; Анатоль Франс "Таїс") Композиція: 2 частини по 14 розділів Місце подій: Київ 

Максим — син Тамари Василівни (Мусіньки) та Луки, бухгалтер. Це розумний та начитаний хлопець, він був прихильним до Степана. За віком він був старшим за Степана, "був лагідний на вдачу, мрійливий, спокійний, мав тихий голос і якусь глибоку сердечну усмішку". Максим був близький з матір'ю, тому сильно був ображений на Радченка, коли дізнався про його стосунки з мамою. А в кінці твору Максим став — пияком, розпусником, циніком. Борис — студент, товариш Степана. Письменницький талант Радченка найпершим підтримав саме Борис Задорожній. Веселий і талановитий хлопець, який любив читати. Після завершення навчання він влаштувався на роботу інструктором кооперативного буряківництва на Київщині й сильно змінився: "не тільки одежею, а й поводженням та тоном голосу, і той перший вигук, що зійшов йому на вуста в привітанні, був тільки відгомоном студентських часів. А далі в мові його почувалась зверхність людини ділової, що не звикла слів своїх марнувати й свідома ціни їх". Чоловік став меркантильним міщанином. Михайло Світозаров — літературний критик, якому Степан хотів показати своє перше оповідання. Світозаров виявив свою зверхність та байдужість до нікому невідомого Степана, а коли Радченко уже став популярним, критик написав про нього схвальні рецензії. Прототипом героя був Микола Зеров. "З його вуст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, півфакти та анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня".

. Теорія літератури. Екзистенціалі́зм або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору. Маргінальність — характеристика образу чи героя, що пере­буває «на межі» між двома станами. Герой-маргінал зазвичай — виходець з нижчого класу, який намагається завоювати вищі сфери суспільства, піднятися по драбині успіху. В українській літературі типовим маргінальним героєм є Степан Радченко з роману В. Підмогиль­ного «Місто» — уже не селянин, але ще не інтелігент, що хоче «підкорити» місто, стати відомим письменником.

Теорія літератури. Психологізм — заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологіч­ний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій.Іронія — засіб художньої виразності, прихована насмішка, коли за зовні позитивним висловлюванням ховається висмію­вання. Найчастіше використовується в сатирі.

Теорія літератури. Урбаністичний роман – це великий за обсягом епічний твір,у якому порушується урбаністична  проблематика , зображується місто, життя його мешканців.

Аналіз твору. Тема: підкорення людиною міста. Ідея: утвердження філософії вітаїзму, аналіз вічних цінностей буття, взаємин людини й урбаністичного простору. Мотиви: "людина-митець", "романтики й прагматики", "місто й село", "українізація", "місто", "кохання", "душа й тіло", "гроші".

Проблематикасенс людського життя;добро і зло;біологічне й духовне;маргінальне суспільство;кохання;людина і природа.

Герої роману. Степан Радченко — головний герой твору Валер’яна Підмогильного. Він змальований як особистість з перевагою біологічного інстинкту. Надійка — дівчина з села;Левко — студент;Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;Лука Гнідий — хазяїн квартири, де жив Радченко;Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;Зоська — міська дівчина, кохана Степана;Рита —балерина;Вигорський — поет, товариш Степана. Він підтримував Радченка. Прототипом героя був Євген Плужник.

Герої роману. Максим — син Тамари Василівни (Мусіньки) та Луки, бухгалтер. Це розумний та начитаний хлопець, він був прихильним до Степана. За віком він був старшим за Степана, "був лагідний на вдачу, мрійливий, спокійний, мав тихий голос і якусь глибоку сердечну усмішку". Максим був близький з матір'ю, тому сильно був ображений на Радченка, коли дізнався про його стосунки з мамою. А в кінці твору Максим став — пияком, розпусником, циніком. Борис — студент, товариш Степана. Письменницький талант Радченка найпершим підтримав саме Борис Задорожній. Веселий і талановитий хлопець, який любив читати. Після завершення навчання він влаштувався на роботу інструктором кооперативного буряківництва на Київщині й сильно змінився: "не тільки одежею, а й поводженням та тоном голосу, і той перший вигук, що зійшов йому на вуста в привітанні, був тільки відгомоном студентських часів. А далі в мові його почувалась зверхність людини ділової, що не звикла слів своїх марнувати й свідома ціни їх". Чоловік став меркантильним міщанином. Михайло Світозаров — літературний критик, якому Степан хотів показати своє перше оповідання. Світозаров виявив свою зверхність та байдужість до нікому невідомого Степана, а коли Радченко уже став популярним, критик написав про нього схвальні рецензії. Прототипом героя був Микола Зеров. "З його вуст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, півфакти та анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня".

Акровірш. СТЕПАН

Акросполучення. НАДІЙКА

Біопоема Біопоема— простий вірш - автопортрет усталеної форми.

Шаблон біопоеми– Ім’я– Стосунки та зв’язки у житті героя: «Родич (кого) …» або «друг (кого) …»– Три риси характеру– Три речі, які він любить, наприклад, «любить шоколад, прогулянки вітряним пляжем, театр»– Три важливі спогади– Три групи, до яких ви належить, наприклад, «футболісти, гітаристи та бігуни»– Три досягнення– Три мрії або бажання– Дім (місцеперебування): «Мешкає у …» або «відвідує … школу»– Прізвище.