Презентація "Валерій Шевчук "Дім на горі""

В. Шевчук. Роман "Дім на горі"

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза; твори, що відображають сучасне життя; літературознавчі праці. 

Андріївська церква. Київ Барокова архітектура:

Маріїнський палац

Брама Заборовського

Барокове поєднання високого (духовного) й низького (буденного): дім на горі — це фортеця нашої духовності; підніжжя гори — це поле боротьби добра й зла, світла й темряви.

Роман-балада жанрові різновид роману, який містіть ознака балади.

Роман "Дім на горі", який письменник називає "обителлю свого духу", народжувався у 1966-1980 роки. «Дім на горі» (1983)

Роман – великий і складний за будовою епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. 

“Книжку "Дім на горі" я писав мовби з кінця, тобто з другої, фольклорно-фантастичної частини "Голос трави". Писалась вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік – хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш – не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. Мені забаглось видати її окремою книжкою, але, на щастя, ніхто не зважився її друкувати, і поки вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину".

Роман-балада «Дім на горі» складається з двох частин: У першій («Дім на горі. Повість-преамбула») розповідається про життя чотирьох поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 рр., але в долі кожного чомусь уперто простежується низка загадкових і дивовижних послідовностей. Друга частина роману, що має назву «Голос трави», складається з 13 новел, які об’єднуються підзаголовком «Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших».

Преамбула (від лат. praeambulare — «те, що передує» та середньо-лат. та середньо-латинське  praeambulum — «введення») — передмова, вступна частина як правило важливого нормативного акту.  Преамбулою також часто зветься ввідна частина великих наукових праць. Притча, як різновид оповідання, містить в іноказальній, алегоричній формі повчання.

Магічний реалізм — це художній метод, у якому магічні елементи включені в реалістичну картину світу. «Магічний реалізм» – це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого.

Тема: ствердження ідеї єдності усього живого, сущого на землі, яке передбачає необхідність для кожного нового покоління виборювати свій досвід пізнання себе і світу й так перевіряти досвід поколінь минулих задля майбутнього.  Головна ідея: розкрити людину через психо-iнтуїтивне пiзнання її долi, коли вона творилася не лише за логікою національної доцільності, а слідувала передусім за почуттями.  Пізнати сенс буття, побачити, відчути, естетично пережити добро і зло, світло і тінь, їх вічне протистояння, яке лежить в основі руху, динаміки поступу, допомагає оголити людську душу, художньо дослідити людську природу. 

Проблематика: сутнiсть добра i зла; протиборство між світлом і тінню; вiдповiдальнiсть кожного за свої вчинки на цiй землi; пошук сенсу свого буття, самого себе; прагнення розібратися у довколишньому світі; душевна роздвоєність людини; відповідальність кожного за свої вчинки; прагнення внутрішньої чистоти, гармонії.