Літературна казка – це авторський художній твір у прозовій чи віршованій формі, заснований на фольклорних джерелах.Історія написання казки. Літературна казка «Мавка-Вербинка» Василя Королева-Старого (справжнє ім’я – Василь Костьович Королів) входить до його збірки казок «Нечиста сила». Сам Василь Королів-Старий у передмові до неї писав: «Дарма, що інтелігентні люди ставляться до «нечистої сили» з легкою та добродушною посмішкою. Дарма, що тепер не знайдеш освіченої людини, котра йняла б віри якомусь чортовинню. Однаково – найосвіченіша, найінтелігентніша людина нашого віку бодай для форми вислову згадує чорта, диявола, якогось «злого духа». Найчастіш ця згадка буває тільки словом лайки, тим завченим порожнім звуком, що не має в собі жодного змісту… Тим-то, коли вже ми не можемо вигнати чортовиння з нашого світу, то ж чи не краще буде розповідати про нього дітям, як про персоніфіковані сили природи, по змозі позбавляючи їх елементів зла та ворожості?! Я – не педагог і, можливо, помиляюсь. Отож, як результат моєї помилки, з’явиться оця книжка казок, у яких собі дозволяю боронити перед дітьми насамперед нашу, українську «нечисту силу», що, на мою думку, часто буває далеко менш небезпечною, ніж деякі інші «сили», яких, на жаль, не звуть «нечистими». Розповідаючи про створіння, які «невидимо живуть обіч з нами», Королів-Старий прагне розширити наші уявлення про навколишній світ природи й людини, покладає велику надію на те, що його твори спонукають читачів бути уважнішими, чуйнішими, добрішими, навчають відрізняти добро від зла не тільки у казках, а і в житті
Словничок до твору Мавка – істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Хухи – лісові добрі духи. За своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звіряток. Лісовик – лісовий дух, володар лісу. Водяник – дух, володар рік, озер, боліт, морів тощо. Русалки – істоти української міфології, первісно Діви-Богині природи: рік, озер, джерел, рослин, лісів, полів тощо у вигляді гарних дівчат з довгим волоссям. Вовча яма – глибока яма, на дно якої кладуть якусь приманку. Зверху яма маскується гіллям та листям. Звір, приваблений приманкою, провалюється у цю яму, а вискочити з неї не може.
5 цікавих фактів про Мавок, які ви не знали1 факт: багато людей розуміють, що мавка - це захисниця лісу, дівчина, яка померла нехрещеною, та постійно танцююча… Це досить відомий факт. Але ви знаєте, що мавка танцює лише під один-єдиний акомпанемент - під флейту. Інші музичні інструменти здатні розлютити мавку. Також слід зазначити, що Мавка дозволяє грати для себе лише осинавцю (в простонародді чорту). Ось і виходить, що ця красуня частенько вештається разом з чортом по лісах. Якщо випадково побачите гарну дівчину в довгій білій сорочині (або оголену, хтозна), то краще обходити її десятою дорогою, адже поруч, десь серед стовбурів дерев знаходиться і чорт, який ой як обожнює блукаючих людей.
2 факт: існує повір’я, що танець Мавки має надзвичайно негативний вплив на землю. Де міфічній дівчині захотілося потанцювати, там навряд буде рости щось, навіть трава не буде зеленіти в тому місці. Але це при умові того, що дівчина танцюватиме без музики, без акомпанементу чорта. Якщо ж чортик буде підігравати дівчині, то ефект зворотній - зелень ростиме набагато краще.3 факт: а ви знали, що мавками можуть бути і хлопчики? Це дійсно так! Вони виникають аналогічно дівчаткам-мавкам. Тут ці створіння ідентичні, але місце, де полюбляють блукати хлопчики-мавки суттєво відрізняється. В першу чергу, хлопчики-мавки обожнюють дороги та перехрестя, інколи прогулюються в полях. Зазвичай хлопчик-мавка блукав в тонкій довгій сорочці, мав руде коротке кучеряве волосся.
4 факт: Всі знають про вроду мавок-дівчаток! Але це до тих пір, доки ви не подивитеся на них ззаду. Спереду мавки мають ледь не янгольське обличчя, яскраву посмішку, білу або рожеву шкіру, але ззаду (спина, ззаду ніг так далі) не було шкіри. Можна з легкістю роздивитися нутрощі істоти. Також, мавки не мають тіней!5 факт: існує повір’я, якщо мавка попросить в подорожнього блукаючого лісом хлопа гребінець, і він не зможе його дати, то мавка лоскотатиме його до смерті. Якщо ж дівчина отримує гребінець, то просто розчісувалась та швидко поверталась до лісу.
Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології. В сучасних джерелах описуються як пухнасті різнобарвні істоти, тоді як у давніх народних віруваннях хухи невідомі. Хуха ― добрий дух природи. Хухи живуть переважно у лісах, але бувають і польові, степові й навіть печерні хухи. Це дуже милі пухнасті істоти, що змінюють забарвлення залежно від оточення. Лісова Хуха живе під корою або під коренями дерев. Вона захищає природу і допомагає людям, що потрапили в біду ― може вивести із лісу того, хто заблукав, або зігріти того, хто замерзає від холоду. Хуха завжди робить добро, а якщо хтось посягає на природу, то кличе на поміч лісовика чи польовика. Невидима для людей, її можуть бачити лише добрі чисті серцем люди. Саме тому Хуха уособлює в Чарівному світі архетип невинності.
Русалка — один із найколоритніших образів українського фольклору. Деякі дослідники вважають, що русалка — язичницьке божество, яке сприяє плодючості, урожайності житньої ниви. На думку інших, русалки — це уособлення небезпечної водяної стихії. За поширеними уявленнями, русалками ставали молоді дівчата, які втопилися, та померлі до хрещення маленькі діти. Русалка, за традиційними уявленнями українців, — це молода водяна красуня, котра живе на дні ріки в чудових кришталевих палатах. Уночі, коли сходить місяць, виходять русалки на берег озера чи річки, розплітають коси і танцюють. Своїм співом вони заманюють дівчат чи юнаків. Затягують у воду і залоскочують. Оберегом від русалки слугував хрест та полин. Побутували повір’я, що русалки можуть жити в полях та лісах, де люблять гойдатися на гілках дерев.
Водяни́к — у слов'янській міфології злий дух, втілення водної стихії як негативного й небезпечного явища. Водяник уявлявся в подобі діда, покритого мулом та лускою, що має бороду і волосся з водоростей, іноді з хвостом і крилами. Часом вважався схожим на людину з зеленим або чорним волоссям. Був здатний перетворюватися на сома, козла, собаку, качура тощо. Йому приписувалася влада над рибами та іншими водними тваринами й русалками. За різними переказами, місце проживання водяника — або корчі та вири, або кришталевий палац, схований на дні. Водяник міг розливати річки, ламати греблі й водяні млини, топити худобу та людей, перевертати човни, гасити розпалені на берегах вогнища. Особливо небезпечним вважався час після заходу сонця та на Івана Купала, коли цей дух затягує людей під воду. Крім того, його жертвами ставали п'яниці. Втонулі у воді хлопці, згідно з народними віруваннями, ставали слугами водяника, а дівчата — русалками. Подібні персонажі — фараонки, котрі уявлялися як напівлюди, напівриби. Згідно з переказами, це колишнє військо фараона, що переслідувало Мойсея та було поглинуте водами, котрі той розвів, щоби вивести з Єгипту євреїв. Рибалки задобрювали водяника, кидаючи у воду частування — хліб, варену рибу, сіль, горілку, тютюн. Часто йому віддавали частину першого влову. Вважалося, що коли людина тоне, то її небезпечно рятувати, бо водяник обрав її собі за жертву й може забрати й інших. На Микиту (16 квітня) йому віддавали в жертву кобилу, а на Микиту-гусаря (28 вересня) жертвували гусака. Також ушановували на Петрів день (12 квітня). Мельники захищалися від водяника, носячи шкуру чорного козла, що нібито відлякує його.
іЛісовик — Бог лісу, можливо, первісно Бог-пастух, який випасає лісову худобу: оленів, ведмедів, вовків, зайців. Тому люди-пастухи укладають із Лісовиком угоду, приносячи йому в жертву яйце або печиво із житнього борошна, які кладуть на лісовому перехресті чи на галявині. Тоді дикі лісові звірі не будуть забирати в людей їхню худобу. Цілком імовірно, що первісно це були жертви Богові Лісу, пам’ять про якого була викорінена християнством. Фольклористи зібрали лише пізніші уявлення про Лісовика: його можна пізнати з того, що він, при всій схожості з людиною, не має тіні; любить пожартувати з людиною, завівши далеко в ліс і сплутавши дорогу. Щоб вибратися, треба вивернути навиворіт сорочку або вдягнути черевики не на ту ногу — тоді повернеться пам’ять. Проте значної шкоди людині він не робить, навпаки, під опікою Лісовика її не вчепить жоден дикий звір у лісі.
Характеристика героїв. Мавка-Вербинка – казкова лісова істота. Вона добра, лагідна, дбайлива, товаристська, небайдужа, смілива та турботлива. Це гарна дівчина, у якої довге темно-синє волосся. Її голос схожий на дзвін синіх дзвіночків. Мавка Вербинка вперше об’явилася перед людиною, захищаючи Кізоньку. Портрет Мавки: «Незвичайно гарна дівчина з темними очима, як фіалки; довге темно-синє волосся, що виблискувало, як гайвороняче крило, довгі світло-зелені шати, ніжні, білі, як лілеї, руки і голос, неначе задзвонили навколо сині дзвіночки». Лісник – добрий та турботливий чоловік, який любив ліс та тварин, він ніколи не ображав та не кривдив тварин та лісових істот. Мавку він любив, іноді навіть молочну кашку лишав для неї на пеньку. Лісник був людиною слова: «Коли даєш якусь обітницю, то мусиш її додержати».
Реальне та фантастичне у казці “Мавка Вербинка”Реальне: лісник та мисливці, тварини, полювання людей на тварин, кізонька у колючому кущі. Фантастичне: мавки, Лісовик, тварини, які розмовляють, лікування тварин мавками, Мавка збирає лісових істот на допомогу, Лісовик валить дерево, звірі допомагають лісникові.
Елементи сюжету Експозиція – заєць попереджає про появу мисливців у лісі. Зав’язка – Мавка спішить на допомогу пораненим тваринам. Розвиток дії – Мавка з’являється перед лісником і просить його допомогти врятувати кізоньку. Кульмінація — поява вовків у лісі. Лісник потрапляє у вовчу яму. Розв’язка — Лісовик допомагає врятувати лісника.