Презентація "Велике князівство Литовське за правління Ольгерда. Польське королівство за Казимира ІІІ"

Велике князівство Литовське за правління Ольгерда. Польське королівство за Казимира ІІІ

Велике князівство Литовське. У XIII столітті на узбережжі Балтійського моря в болотах та лісах, що на північний схід від Польщі, проживали литовські язичницькі племена. Князь Міндовґ, який помер у 1263 році, об'єднав їх разом з слов'янськими племенами, утворивши Литовське князівство. Становлення Литви було послідовною реакцією на агресію хрестоносців у Балтійському регіоні. Під керівництвом наступників Міндовґа, зокрема князя Ґедиміна (1275–1341), Литва розширила свої кордони, а значну територію приєднала мирним шляхом. Литовські князі визнавали та зберігали у силі соціально-політичний устрій білоруських та українських земель, залишаючи установи та порядки. Князь Ольґерд (1345–1377), спрямовуючи свою увагу на оборону Литви від німецьких лицарів, розширив володіння Литовського князівства за рахунок українських та руських князівств. Уявний портрет Ольгерда. Гравюра з "Опису Європейської Сарматії", 1578 р. Хто був об’єднувачем литовських племен?

Він зумів також заволодіти Київщиною, Сіверщиною та частинами Переяславщини після перемоги над татарами на Синіх Водах у 1362 році. Однак, розширення територій Литви призвело до конфліктів із Московією, яка претендувала на усю спадщину Русі-України, спричиняючи військові зіткнення. Ольґерд передав трон своєму синові Яґайлу, але це не завадило виникненню внутрішніх проблем та боротьбі за владу після його смерті. У 1385 році було укладено Кревську унію між Литвою та Польщею, що привело до хрещення Литви та приєднання її територій до Королівства Польського. Яґайло став коронованим польським королем, а це об'єднання дозволило перемогти Тевтонський орден у битві під Грюнвальдом у 1410 році.«Галицькі хоругви у Грюнвальдській битві 15 липня 1410 року». Худ. Артур Орльонов. Якими були наслідки битви на Синіх Водах?

У Польщі XV–XVI століть сформувався сейм як становий представницький орган. Його початок бере з народних вічей окремих земель та рад королівської ради. Регулярні вальні сейми почали збиратися з початку XV століття і стали важливим чинником у обмеженні королівської влади, включаючи шляхту, міста та духовенство у законодавчий процес. Зміцнення сейму було важливим етапом у становленні політичного ладу в Королівстві Польському.Історичні терміни і поняття. Шляхта — у більшості країн Центрально-Східної Європи так називали спадкових землевласників, які мали право носити зброю. За своїм суспільним положенням шляхта більш-менш відповідала західноєвропейському лицарству, тобто була привілейованим прошарком суспільства. Шляхтичі не працювали на землі, не займалися ремеслом і не сплачували жодних податків, крім «податку кров’ю» — зобов’язання збройно служити королю. Магнати — великі землевласники шляхетського походження. Земельні володіння однієї магнатської сім’ї могли дорівнювати площі цілого комітату. Магнати мали власні армії із дрібної та середньої шляхти.

Польське королівство. Серцем формування польського князівства, а пізніше королівства, стало об'єднання племен полян, що оселилися довкола Гнєзно. Першим відомим лідером Польщі був Мешко I (960–992) із династії П'ястів. У 966 році він прийняв християнство за західним обрядом від німецьких єпископів разом із своєю армією в 3000 чоловік, ставши союзником імператора Німеччини Оттона I. Мешко I розширив свою владу над племенами вздовж річки Вісли, заклавши основу Польської держави. Його син, Болеслав I Хоробрий (992–1025), значно розширив територію Польщі, об'єднавши польські землі, завоювавши Чехію та Моравію, а також провів успішний похід на Київ. Пам’яткою про цей похід стала щербина на лезі меча, яким він ударив по одній із київських брам. Так виникла легенда про королівський меч-щербець. Польський воїн-вершник, Х–ХІ ст. (сучасна реконструкція)Який польський король здійснив успішний військовий похід на Київ?

У 1000 році в Гнєзно було засновано архієпископство, що поклало початок незалежності польської церкви від архієпископа Священної Римської імперії. Болеслав I став королем у 1025 році, офіційно проголосивши створення Польського королівства. Розділ держави між синами Болеслава I призвів до довготривалого періоду феодальної роздробленості, значно послабивши країну перед нападами сусідніх племен, зокрема прусів з берегів Балтійського моря. У 1226 році, для боротьби з прусами, князь Мазовії запросив Тевтонський орден, який після підкорення прусів швидко перейшов від союзників Польщі до її загарбників. У 1241 році південні території королівства зазнали спустошення від монгольської навали. Бендзинський замок,збудований за правління Казимира ІІІ Великого (сучасний вигляд)

Відродження країни було пов'язане з діяльністю Казимира III Великого (1333–1370), який зміг знову об'єднати більшість польських земель, хоча й ціною втрати Сілезії та Помор'я. Використовуючи слабкість Галицько-Волинського князівства, він анексував Галичину, тим самим поклавши край існуванню Королівства Руського та додавши до свого титулу "король Русі". Казимир III також провів ряд внутрішніх реформ для зміцнення своєї держави. Портрет Казимира IIIХудожник Ян Матейко. Як утворилася перша Польська держава?

Висновки. У XIII столітті Міндовґ збирав племена і створив Литовське князівство, яке згодом розширилося під владою князя Ґедиміна і його сина Ольґерда, охопивши значну частину сучасної України. У 1385 році укладена Кревська унія, що об'єднала Польщу та Литву під спільним правлінням Яґайла. Це сприяло боротьбі проти Тевтонського ордену та зміцненню польсько-литовського союзу. У 1410 році польсько-литовська коаліція перемогла Тевтонський орден під час битви під Грюнвальдом. Ця поразка поклала початок занепаду Тевтонського ордену, який через деякий час став васалом Польщі. У XV-XVI століттях у Польському королівстві сформувався сейм як орган станового представництва, що став важливим інструментом обмеження королівської влади та участі шляхти у законодавчій діяльності. Ці події в історії Польщі та Литви свідчать про їхнє зростання як впливових держав у регіоні та про важливі зміни у політичному та соціальному житті цих країн у середньовіччі та ранньому Новому часі.