«Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить… Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти… Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: “Дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас»КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА
Навчання в університеті Закінчивши навчання у школі, Роальд вирішив не вступати в університет. У червні 1919 року Сент-Екзюпері провалився на усному вступному іспиті до морської школи «Еколь Наваль». У жовтні 1919 року він записався вільним слухачем в Національну вищу школу витончених мистецтв на відділення архітектури. У 1921 році він був покликаний в армію. Не навчався в університеті.
Друга світова війна. Авіація«Я зобов'язаний брати участь в цій війні. Все, що я люблю, - під загрозою. У Провансі, коли горить ліс, все, кому не все одно, хапають відра і лопати. Я хочу битися, мене змушують до цього любов і моя внутрішня релігія. Я не можу залишатися осторонь і спокійно дивитися на це» Антуан де Сент-Єкзюпері
Спільне: кохані жінки-художниці, що були поруч… Фелісіті Д’Абро, друга жінка Роальда Дала, працювала художником по декораціям у рекламі кофе Maxim. Консуело Сунсін, жінка Сент- Екзюпері, – сальвадорська письменниця, журналістка і художниця. Чудово розумілася на живописі, непогано ліпила, дружила зі Сальвадором Далі та Максом Ернстом.
Письменники – поети Куди менш Дал відомий як поет. Його вірші з'являлися в основному в книгах («Джеймс і гігантський персик», «Чарлі і шоколадна фабрика», «Чарлі і великий скляний ліфт» і пов'язані з сюжетом). Він випустив також кілька окремих збірок віршів. Один з талантів Сент-Екзюпері – талант поета.
Красені, улюбленці жінок Високий, двометровий француз подобався жінкам і сам любив жінок. Красень майже двометрового зросту, пілот-ас королівських ВПС Великобританії і співробітник британської розвідки в США під час Другої світової, любитель і улюбленець жінок, він міг би стати для свого друга Яна Флемінга прототипом Джеймса Бонда (в 1964 році він написав сценарій для п'ятого фільму Бондіани «You live only twice»).
Письменники пішли в останню путь з улюбленими речами У Паризького Пантеоні - усипальниці багатьох великих французів – є меморіальна дошка: «Антуан де Сент-Екзюпері. 31 липня 1944 року. Помер за Францію». В 1998 році в морі поблизу Марселя один рибалка виловив браслет. На ньому було кілька написів: «Antoine», «Consuelo» (так звали дружину льотчика) і «c / o Reynal & Hitchcock, 386, 4th Ave. NYC USA ». Це була адреса видавництва, в якому виходили книги Сент-Екзюпері. Роальд Дал був похований на цвинтарі церкви Св. Петра і Св. Павла (Оксфорд, Англія) за обрядом вікінгів з улюбленими предметами – більярдними киями, пляшкою бургундського, шоколадними цукерками, олівцями.
«І ось уже цілу країну, та що там — цілий світ — зненацька охопила лихоманка купувати цукерки. Усі несамовито шукали решту безцінних квиточків. Дорослющі жінки влітали в цукерні, хапали одразу по десять батончиків "Вонка", похапцем здирали з них обгортки, жадібно позираючи, чи не блисне зсередини золотистий папірець. Дітлахи трощили молотками свої свинки-скарбнички і мчали в цукерні з пригорщами монет. В одному місті відомий бандит пограбував банк на п'ять тисяч доларів і того ж дня потратив усі гроші на шоколадні батончики. А коли поліція ввірвалася в будинок грабіжника, щоб його заарештувати, той сидів на підлозі серед цілих гір батончиків і здирав обгортки довжелезним кинджалом. У далекій Росії одна жінка, Сара Рус, заявила, що знайшла другий квиток, але він виявився майстерною підробкою»«Земля — планета неабияка! На ній сто одинадцять королів (не поминаючи, звісно, і муринських), сім тисяч географів, дев'ять тисяч ділків, сім з половиною мільйонів п'яничок, триста одинадцять мільйонів шанолюбців, себто десь із два мільярди дорослих. Аби ви уявили, яка то велика Земля, скажу лиш, що до винайдення електрики доводилося на всіх шести материках утримувати цілу армію ліхтарників — чотириста шістдесят дві тисячі п'ятсот одинадцять душ. Як глянути збоку — то було прегарне видовисько. Дії цієї армії відзначалися злагодженістю, як у балеті. Починали ліхтарники Нової Зеландії та Австралії…Потім надходила черга ліхтарників у Росії та Індії»
Тип композиціїБільшу частину тексту становить бесіда, діалоги. Головний, переломний момент Момент обдаровування, набуття (малюнок з ящиком для баранчика; гроші на вулиці) Тип кінцівки( щаслива, нещаслива, відкрита)відкрита, неоднозначна “Навіть закон щасливого кінця, дуже важливий для казки взагалі, в авторському творі часто стає неоднозначним, з присмаком життєвої гіркоти” (І. В. Цикушева)
Розділ 28. Залишився тільки Чарлі – Але ми, на щастя, маємо швидкісний скляний ліфт! Стрибай сюди, любий Чарлі, стрибай! Ви теж, шановний дідуню Джо! Ні, тільки після вас! Сюди! Отак! Цього разу я сам виберу потрібну кнопку!.. Містер Вонка потягся до кнопки на високій скляній стелі ліфта… Там було написано:... «ВГОРУ Й ГЕТЬ». Містер Вонка натис кнопку. Скляні двері закрилися. – Тримайтеся! – гукнув містер Вонка. Тоді БАХ! Ліфт злетів угору, немов ракета. – Ура-а! – закричав дідунь Джо. Чарлі вхопився за дідові ноги, містер Вонка – за ремінець на стелі, й вони помчали вгору-вгору-вгору – прямісінько вгору, без поворотів, і Чарлі чув, як розсікає повітря ліфт, що летів дедалі швидше й швидше. – Ура! – кричав дідунь Джо. – Ура! Мчимо!..
– Рятуйте! Нам кінець! Ми пропали! Але містер Вонка заперечив: – Ні, не пропали! Ми пробилися! Ми вже назовні! І справді, ліфт протаранив фабричний дах і тепер, мов ракета, летів просто в небо, а крізь його скляну стелю вливалося сонячне світло. За п'ять секунд вони піднялися на три тисячі метрів.
Розділ 29. Інші діти ідуть додому Ліфт зупинився. Він зупинився і, наче гелікоптер, завис угорі над фабрикою і над самим містечком, що розкинулося під ними, мов намальоване на поштовій листівці! Крізь скляну підлогу далеко внизу Чарлі бачив малесенькі будиночки, вулички та сніг, що вкривав це все товстою ковдрою. Було трохи моторошно й незвично стояти отак на прозорому склі височенно в небі. Здавалося, ніби взагалі ні на чому не стоїш. – Чи воно оце з нами все гаразд? – стривожився дідунь Джо. – На чому ця штука працює? – На шоколадних силах! – пояснив містер Вонка. – Мільйон шоколадних сил!
Розділ 30. Шоколадна фабрика Чарлі І ліфт залетів прямісінько крізь дах у спальню до стареньких, що лежали на ліжку. їх засипав порох, потрощена черепиця, уламки дощок, таргани, павуки, цегла й цемент, отож усі троє стареньких подумали, що настав кінець світу… Але містер Вонка, дідунь Джо та Чарлі, не зважаючи на їхні крики, просто заштовхали ліжко в ліфт. А тоді ще й пана та пані Бакетів туди затягли. Потім зайшли й самі. Містер Вонка натис кнопку. Двері з'їхалися. Бабуня Джорджина заголосила. А ліфт піднявся над підлогою і вилетів крізь проламаний дах просто в небо… Чарлі виліз на ліжко і намагався заспокоїти заціпенілих від жаху стареньких. – Не бійтеся, будь ласка, – примовляв він. –Тут цілком безпечно. Ми летимо в найчарівніше місце на світі!..
Глибока духовна символіка казок. Колодязь в пустелі відчаю, який герої знаходять перед лагодженням літака. Колодязь в Євангеліі – один з головних символів порятунку, символ духовного знання, що дає сили, втамовує духовну спрагу, відкриває сенс існування. Антуан де Сент-Екзюпері говорив зі світом в трагічний період історії християнськими філософськими образами.
Глибока духовна символіка казок Раптом містер Вонка, що сидів навпроти Чарлі, понишпорив на дні човна, знайшов великого кухля, занурив у річку й зачерпнув шоколаду. — Випий, — простяг він кухля Чарлі, — тобі піде на користь. Щоб не померти з голоду. Потім містер Вонка наповнив ще одного кухля й подав дідуневі Джо. — Ви теж, — сказав він, — бо щось ви дуже схожі на скелета. Що таке? Останнім часом удома нічого було їсти? — Та так, ненадто, — знітився дідунь Джо. Чарлі приклав кухля до вуст і, коли густий теплий шоколад потік у порожній живіт, усе його тіло аж затремтіло від задоволення, наповнюючись неймовірним щастям. Метафора християнського причастя
Віллі Вонка – христологічний персонаж Його чарівна шоколадна фабрика здається раєм, де все існує для щастя людини. Нібито наша Земля, створена Богом. Ріки, гори, водопади, чудові рослини - все це творіння геніального Майстра. Злі діти і до фабрики чинили багато недоброго, і у шоколадному раю вони поводяться так, як звикли, та ще й хамлять Вонкі. Тому отримують грозну та справедливу відплату, покарання за гидоту своїх вчинків. Чарлі було нагороджено за доброту, довге терпіння. Людина має бути вдячною Богові за життя, дивний світ.