У презентації містяться цікаві факти з біографії видатних математиків, які згадуються у шкільному курсі математики, та відображено основні їх досягнення.
Основна праця – “Начала” включає в себе 15 книжок, у яких міститься систематизований виклад геометрії, а також деяких питань теорії чисел. Він сформулював 5 аксіом про ознаки рівності і нерівності величин і 5 постулатів, додержання яких дає можливість виконувати всі геометричні побудови. Саме ці твердження і є основою сучасного шкільного курсу планіметрії.
Ератосфен (275 – 194 рр. до н.е.) Давньогрецький вчений і письменник. Один із надзвичайно різнобічних вчених античності. Ератосфен займався філологією, філософією, хронологією, математикою, астрономією, географією, сам писав вірші і музику. За це сучасники дали йому прізвисько Пентатл, тобто Багатоборець. Інше його прізвисько, Бета, тобто "другий", очевидно, свідчило про те, що у всіх науках Ератосфен досягає не найвищого, але чудового результату.
Серед математичних творів виділяється твір Платоники, у якому розглядалися питання з області математики і музики. Ератосфен звертається до математичних І музичних основ платонівської філософії. Вихідним пунктом було так зване делійське питання, тобто подвоєння куба,якому автор присвятив трактат Подвоєння куба.Геометричний зміст мав твір Про середні величини у 2 частинах, присвячений розв’язуванню геометричних та арифметичних задач. Широко відомий трактат Решето.В ньому вчений виклав спрощену методику визначення простих чисел (так зване "решето Ератосфена").
Фалес (625 – 547 рр. до н.е.) Один із 7 великих мудреців, “батько грецької науки”, один із перших відомих в історії математиків. Народився і жив в іонійському місті Мілеті на малоазійському узбережжі. Відомий досягненнями в інженерії (“переніс” русло річки), філософії (вважав першоосновою всього – матеріальне начало, зокрема воду), астрономії (визначив тривалість року, визначив, що Земля є центром Всесвіту і має кулясту форму), математиці.
Фалес займався вивченням фігури, яка утвориться, якщо в прямокутнику, вписаному в коло, провести діагоналі. При цьому він переконався, що кут, вписаний у півколо, завжди прямий. Фалес самостійно обчислив висоту єгипетських пірамід за їхньою тінню, чим немало здивував фараона Амазіса. Він знайшов розв’язання задачі на визначення відстані від корабля, що перебуває в морі, до гавані без безпосереднього вимірювання цієї відстані. Довів славнозвісну теорему про пропорційні відрізки. Фалес трагічно загинув на стадіоні під час кулачного бою Піфагора на олімпійських іграх. Причин його загибелі існує кілька…
Піфагор (580 – 500 рр. до н.е.) Один з найвідоміших давньогрецьких вчених. Народився на о. Самосі, біля узбережжя Малої Азії. Протягом 22 років подорожував у Єгипті,Вавилоні, Індії, де опановував релігійні таїнства та математику. Повернувшись на батьківщину, засновує школу, а також таємний релігійно-політичний союз – гетерію. Існують припущення, що його дружина Теона була першою жінкою математиком…
Основні досягнення У філософії: Ввів термін “філософ”, тобто “той,хто любить мудрість” Дружба – невідємна умова спільного життя. “Між друзями всі речі спільні” Душа є безсмертною та перевтілюється після смерті в інші живі істоти, зокрема, в тварини У музиці: Створив музичний інструмент монохорд відкрив гармонійні співвідношення октави, квінти й кварти, а також числові закони, що ними управляють Вивів важливий закон музики, за яким висота тону струни обернено пропорційна до її довжини
Основні досягнення У астрономії: Перший назвав Всесвіт Космосом Довів, що планети рухаються навколо Сонця по сферах, радіуси яких відносяться як цілі числа, що відповідають довжинам струн, які видають акорди Визначив, що Всесвіт шароподібний і складається з 10 небесних тіл. У центрі Всесвіту знаходиться “вогонь”, навколо якого обертаються всі сфери У спорті: Став переможцем кулачного бою на 58-й Олімпіаді, яка відбулася у 548 р. до н.е.
Основні досягнення У арифметиці: Заснував науку арифметику Винайшов абак (рахівницю) Довів, що суми послідовних непарних чисел, починаючи з 1 , є точними квадратами Вивів плоскі числа (цілі числа, які можна представити у вигляді добутку двох цілих чисел); Вивів тілесні числа (цілі числа, які можна подати у вигляді добутку трьох цілих чисел) Вивів дружні числа (два числа кожне з яких дорівнює сумі дільників другого)(220 і 284) Вивів досконалі числа (число, яке дорівнює сумі своїх дільників, не рахуючи самого числа, але рахуючи 1)(6, 28, 496, 8128) У геометрії: Довів, що сума кутів трикутника дорівнює двом прямим кутам Відкрив правильні многокутники Вивів залежність діагоналі квадрата від його сторони Відкрив і довів славнозвісну ТЕОРЕМУ ПІФАГОРА
Франсуа Вієт (1540 - 1603) Французький математик, який започаткував алгебру як науку про перетворення виразів, про розв’язування рівнянь у загальному вигляді. Народився на півдні Франції у невеликому містечку Фантене-ле-Конт. За традицією, син вибрав професію батька і став юристом, У 1560 році 20-ий адвокат почав свою кар’єру у рідному місті. Як адвокат Вієт користувався у населення авторитетом та повагою. Але через три роки став секретарем де Партене і вчителем його дочки. Потім працював радником парламента, таємним радником при корлях. Прославився під час франко-іспанської війни, знайшовши ключ до іспанського шифру. За це був звинувачений у союзі з дияволом засуджений інквізицією до спалення на вогнищі… Знаходячись на державній службі, Вієт залишався вченим. До цього часу належать свідоцтва сучасників Вієта про його величезну працездатність. Будучи чимось захопленим, вчений міг працювати по три доби без сну…
Вієт ввів власні буквенні позначення, хоча до цього всі дії і знаки записувалися словами. Зі знаків дій він використовував “+” і “-”, знак радикалу і горизонтальну риску для ділення. Добуток позначав словом “in”. Першим став використовувати дужки. Невідомі величини позначав прописними латинськими голосними буквами, змінні – приголосними. Вієт показав, що, оперуючи з символами, можна отримати результат, застосовний до будь-яких величин, тобто розв’язати задачу в загальному вигляді. Це поклало початок буквенним обчисленням. За це Вієта називають «батьком» алгебри. Особливо пишався Вієт усім відомою тепер теоремою про вираження коренів квадратного рівняння через його коефіцієнти. Також він першим явно сформулював у словесній формі теорему косинусів. Довів, що будь-яке рівняння 3-го або 4-го степеня можна розв’язати геометричним методом трисекції кута або побудовою двох середніх пропорційних.
Рене Декарт (1596 – 1650) Французький математик. Народився у м.Лае департаменту Турень. Закінчив Паризький єзуїтський коледж, захистив ступінь бакалавра права. Ніс військову службу в армії герцога Баварії. 20 років прожив у Голандії, де написав свої найвідоміші праці. У 1649 році на запрошення шведської королеви Крістіни переїхав у Швецію, де досить швидко захворів на запалення легень і помер. У 1663 році його праці були внесені до списку книг, заборонених католицькою церквою. Основна його праця “Міркування про метод” з 3-ма додатками “Діоптрика”, “Метеори”, “Геометрія”.
У оптиці: Відкрив закон заломлення променів на межі двох середовищ Створив математичну теорію райдуг і розгадав причину її виникнення Намагався з’ясувати закони утворення хмар, снігу, граду, блискавки, дослідити природу вітру У геометрії: Створив предмет, що лежить в основі вищої математики – аналітичну геометрію Створив метод координат, на основі якого вивів рівняння всіх прямих і деяких кривих ліній У алгебрі: Спростив позначення степенів, першим почав позначати відомі величини a, b, c, а невідомі – x, y, z Довів, що рівняння степеня n має рівно n коренів У механіці: Сформулював загальний закон дії і протидії та закон збереження певної кількості руху при ударі двох непружних тіл
Ісаак Ньютон (1642 – 1727) Англійський фізик і математик. Народився в сім’ї бідного фермера у Вулсторпі. Після закінчення школи вступив до Трініті-Коледжу, де одержав ступінь магістра. Протягом 32 років керував кафедрою математики та фізики в Кембриджському університеті. Найбільш плідними в його науковій роботі були 1665 і 1666 роки. В історії науки не знайти досягнень, які могли б зрівнятися з працями Ньютона у ці 2 роки. Був членом, а пізніше головою Королівського наукового товариства в Лондоні. Улюблений колір – малиновий.
Ньютон першим (одночасно з Лейбніцем) створив основи диференціального та інтегрального числення, створив основи теорії всесвітнього тяжіння. Першим вказав на те, що промінь білого світла після проходження через призму розщеплюється на промені різних кольорів. Його праця з оптики викликала палкі суперечки про природу світла (питання, яке і сьогодні остаточно не вирішено). У найвидатнішому творі “Математичні начала натуральної філософії” дав визначення 3 основних принципів класичної механіки та визначив закон тяжіння, на підставі якого розробив теорію руху планет і пояснив багато інших проблем астрономії ( зокрема, причину морських відпливів та припливів, що викликаються притяганням Місяця). В дитинстві сконструював водяний і сонячний годинники, самохідну карету.
Блез Паскаль (1623 – 1662) Французький філософ, фізик, математик. Народився в місті Клермон-Ферран у родині голови податкового управління. Освітою сина займався батько. У 6 років Блез самостійно довів теорему про суму кутів трикутника. У 16 років довів теорему про 6-кутник (пізніше названу його іменем) і вивів 400 наслідків з неї. У 24 роки його розбив параліч – хвороба, яка вплинула на все подальше життя. Але все змінила одна фатальна ніч, після якої Паскаль повністю припинив заняття наукою, оселився в монастирі і почав писати філософські трактати… Паскаль – єдиний у новій історії великий літератор і великий математик одночасно.
У математиці: Відкрив формулу біноміальних коефіцієнтів Відкрив і дослідив алгебраїчну криву “равлик Паскаля” Заклав основи теорії ймовірностей У комбінаториці створив “Трикутник Паскаля” У фізиці: Встановив основний закон гідростатики Підтвердив припущення Торрічеллі про існування атмосферного тиску На його честь названа одиниця вимірювання тиску Створив гідравлічний прес і шприц У програмуванні: Створив обчислювальну машину “паскаліну” (50 варіантів) На його честь названа одна з найвідоміших мов програмування У літературі: Написав філософський трактат “Думки”