Нині в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців, знімається багато короткометражних фільмів. Нерідко кінокартини торкаються сучасної тематики, зокрема проблем молоді, підлітків «Трубач»— український повнометражний сімейний, дитячий, комедійний мюзикл відзнятий режисером Анатолієм Матешко.
«Сторожова́ заста́ва» — український пригодницький фільм-фентезі, знятий Юрієм Ковальовим за мотивами однойменного роману Володимира Рутківського. Фільм розповідає про сучасного школяра Вітька, який через загадковий портал часу потрапляє у минуле — на тисячу років назад. Там воїни — майбутні богатирі, охороняють заставу, здолати яку прагнуть половці, і допомога Вітька виявляється дуже слушною. Вийшла в широкий український прокат 12 жовтня 2017 року
Постать Івана Миколайчука в сучасній українській культурі дійсно видатна. Миколайчук першим вивів на екран справжній образ українського народу. Іва́н Васи́льович Миколайчу́к (1941 — 1987) — український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії 1988 року (посмертно). Зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв та має дві режисерські роботи. В УРСР носив тавро «неблагонадійного».
Замість схваленого радянською цензурою козака-веселуна на екран вийшов мужній син свого народу, в душі якого живуть історія рідного краю, думи про його біль і радості. «Ті́ні забу́тих пре́дків» в міжнародному прокаті «Диќі ко́ні вогню́» — український радянський художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий 1964 року на кіностудії імені Олександра Довженка. Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.
Герої Івана Миколайчука були не масками, а живими людьми, що, ніби подолавши час, повернулися до свого народу, несучи йому відданість і любов. «Пропала грамота» — український радянський художній фільм кінорежисера Бориса Івченка, почасти заснований на однойменному оповіданні Миколи Гоголя.
Леонід Биков відомий глядачам як надзвичайно обдарований актор і режисер з яскравою творчою індивідуальністю. Найповніше його талант проявився в розкритті теми «людина на війні». Леоні́д Фе́дорович Би́ков ( 1928 —1979) — український радянський актор, режисер і сценарист, заслужений артист УРСР (1958), заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974).
Кінофільм наповнений любов'ю головного героя Титаренка (Л. Бикова) до Батьківщини — в одному з епізодів, він каже побратимам: «Як же ви не помітили — ми ж сьогодні над моєю Україною билися... де і повітря інше, а небо блакитніше і земля зеленіша!».«В бій ідуть тільки "старики"» (рос. «В бой идут одни „старики“») — радянський військовий художній фільм режисера Леоніда Бикова, знятий в Україні на Кіностудії ім. Олександра Довженка 1973 року.
Герой Л. Бикова — оптимістичний, веселий, відчайдушний українець, гідний нащадок славетних козаків, який здатен стати на захист Батьківщини й віддати за неї життя.«Ати-бати, йшли солдати…» (рос. «Аты-баты, шли солдаты…») — український радянський художній фільм кіностудії ім. Олександра Довженка, остання режисерська робота 49-річного Леоніда Бикова і його остання роль у кіно. Лідер прокату 1977 року (7 місце, 35,8 млн глядачів).
Головною особливістю українського ігрового кіномистецтва є прагнення митців до філософського осмислення вищих духовних цінностей, сенсу людського буття, створення власної поетичної кіно-мови, в основі якої вікові традиції народного мистецтва. Саме ці риси вирізняють українське кіно у великому світі кінематографічного мистецтва.