Розподільний диктант. Розподіліть іменники І, ІІ, ІІІ відміни. Жирафа, єнот, бурхливість, любов, тополя, димар, небо, активність, тиша, гордість, епізод, яворина, обізнаність. Ключ. У словах підкресліть першу літеру; у першому слові першої колонки та другому слові другої колонки підкресліть першу і другу літери. Прочитайте вислів Сенеки. У вислові розставте розділові знаки.
За новим правописом 2019 року Особливості відмінювання іменників ІІІ відміни. Однина. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення –і: Бе́ршаді, вані́лі, га́лузі, гера́ні, гі́дності, кро́ві, любо́ві, мо́ці, незале́жності, не́хворощі, но́чі, Оболо́ні, о́сені, о́сі, по́дорожі, при́язні, ре́чі, Ру́сі́, со́лі, ста́лі, су́міші, ті́ні, У́мані, фа́льші, флане́лі, хоро́брості.Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си. Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височі́нь, глибочі́нь, далечі́нь, широчі́нь, крім знахідного та орудного, зрідка вживані; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом – ин(а): височина́, глибочина́, широчина́.
У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення –ю, причому:1) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням –ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): Бе́ршаддю, вані́ллю, височі́нню, ві́ссю, га́луззю, гера́нню, мі́ддю, мі́ццю, ні́ччю, Оболо́нню, по́дорожжю, Ру́ссю, сі́ллю, су́мішшю, тінню, У́манню.
2) Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: ве́рф’ю, гі́дністю, жо́вчю, кі́новар’ю, кро́в’ю, любо́в’ю, ма́тір’ю, незале́жністю, не́хворощю, О́б’ю, при́язню, ра́дістю, я́кістю. У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і: у Бе́ршаді, при свідо́мості, у га́лузі, у до́повіді, на о́сі, у по́дорожі, на Оболо́ні, у ра́дості, у со́лі, на Ру́сі́, у ті́ні, в У́мані. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: любо́ве, но́че, ра́досте, смерте, У́мане.
Пояснювальний диктант. Запишіть речення. Визначте відмінки іменника мати, і виділіть відмінкові закінчення.1) Рідна мати моя, ти ночей не доспала (А. Малишко). 2) Ходімо зараз до матері, нехай вона втішиться, що має таку добру дитину (М. Коцюбинський). 3) Леся задумала вишити сорочку своїй хрещеній матері, що дуже її любила та пестила (О. Косач-Кривенюк). 4) Чого тільки не насадить наша невгамовна мати (О. Довженко). 5) Маю я святе синівське право з матір'ю побуть на самоті (В. Симоненко). 6) Матері забуть не можу (П. Тичина).
Творча робота. Підготуйте розповідь з описом: «Найрідніша людина», «Риси, які я найбільше ціную в матері/людях». Використайте подані іменники III відміни в різних відмінках. Мати, гордість, честь, чесність, вимогливість, людяність, гідність, любов, велич, радість, скромність, працьовитість, мудрість, фальш, наполегливість, майстерність, дисциплінованість.
Дослідження-обґрунтування. Прочитайте. Подумайте, чому в одних словах у закінченнях давального, орудного й місцевого відмінків пишемо а, а в інших – я.1) Низький уклін усім матерям. 2) Ми пишаємося матерями-героїнями. 3) За час навчання ми побували в багатьох подорожах. 4) Літо запам'яталося цікавими подорожами. 5) У тінях дерев ховаємося у спеку. 6) Ночами мені мама співала колискові.
Розподільна робота. Розподіліть іменники І і ІІІ відміни. Воля, імовірність, пунктуальність, ікра, ідентичність, ера, ірреальний, мама, хоробрість, естетичність, осика, стабільність, казка, рішучість. Ключ. Підкресліть другу літеру в кожному слові. Прочитаєте продовження японського вислову: «Скромність – … ».
Материна любов. Одного разу до матері прийшли її діти. Усі вони сперечалися між собою і ніяк не могли вирішити: кого з них мама любить найбільше?От і вирішили запитати у матері. Мати мовчки взяла свічку, запалила її і почала говорити: «Ось, свічка — це я! Її вогонь – моя любов!»Потім вона взяла ще одну свічку і запалила її від своєї: «Це мій первісток. Я дала йому частинку свого вогню, свою любов! Хіба від того вогонь моєї свічки став меншим? Вогонь моєї свічки залишився таким як і був до цього...»І так мама запалила стільки свічок, скільки у неї було дітей. А вогонь її свічки залишався таким же великим і теплим... Якби вам потрібно було охарактеризувати мамину любов усього трьома словами, які б ви обрали?