Презентація: "Відмова від небезпечних пропозицій в умовах тиску і загрози насиллю"

Акція “16 днів проти насильства” Впродовж останніх років з 25 листопада до 10 грудня в усіх регіонах України проходить акція “16 днів проти насильства”, в рамках якої громадськими організаціями, місцевими структурними підрозділами у справах сім’ї та молоді, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводяться заходи з попередження і подолання насильства в сім’ї. Міжнародна акція “16 днів проти насильства” ініційована Центром Жіночого Глобального лідерства у 1991 році з метою привернення уваги громадськості до проблем насильства в сім’ї, а також активізації діяльності державних структур і громадських організацій з метою захисту прав жінок та формування ненасильницької ідеології в суспільстві.

Дати проведення акції є символічними. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини. 25 листопада увесь світ відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році

«Взаємостосунки дівчат та хлопців»

ВПРАВА "ИКНІЖ - ИКІВОЛОЧ"

Асертивність – основа рівноправних стосунків, запорука того, що ніхто не почуватиметься приниженим. Асертивність – це упевненість, адекватність, самостверджуваність. Бути асертивним означає уміння домовлятися і конструктивно розв’язувати конфлікти. Той, хто поводиться асертивно, прямо висловлює свої думки без відчуття провини і обвинувачення інших. Асертивно можна не лише домовлятися, а й відмовляти. Адже ми часто потрапляємо в ситуації, коли необхідно відмовитися від чогось неприйнятного чи небезпечного.

Пам’ятка «Будуємо рівноправні стосунки» Правила рівноправного спілкування Правило 1. Поясніть, у чому проблема і свої почуття без звинувачень Правило 2. Чітко сформулюйте свою пропозицію чи вимогу у ввічливій формі Правило 3. Запитайте співрозмовника, що він про це думає Правило 4. Уважно вислухайте сказане і, якщо відповідь вас влаштовує, подякуйте за розуміння

• Ти розумієш власні почуття, потреби і знаєш свої права. • Ти рахуєшся з почуттями, потребами і правами інших людей. • У разі виникнення конфлікту ти не ігноруєш його й не прагнеш перемогти у будь-який спосіб, а намагаєшся мирно розв’язати проблему. • Ти вмієш висловити свої думки без критики і звинувачень. • Ти вмієш відмовляти без почуття провини. • З тобою рахуються, тебе поважають. Переваги асертивної поведінки

Насилля примусове діяння, будь-які дії однієї людини, які використовуються примусово однією людиною над іншою з метою встановлення контролю, фізичного, психічного та сексуального задоволення

ВИДИ НАСИЛЬСТВА: Фізичний примус (насильство) це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень) з метою примусити її вчинити злочин. Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю)

Психічний примус Психологічне це словесні нападки, такі як постійна критика, приниження, образи, висміювання, зневажливе кепкування, небажання (відмова) вислухати дитину. Психологічне насильство також включає нездатність проявити любов та надати підтримку, необхідну для психологічного зростання та розвитку дитини

Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація це злочин, під час якого людину силою, погрозами або обманом, наперекір її бажанню, спонукують до будь-якої форми сексуальних відносин. діяння, що гальмують або шкодять розвитку її потенційних здібностей

Емоційне насильство Вплив дорослих на дитину, що призводить до формування в неї патологічних рис характеру. Це ізоляція від членів сім'ї, використання образливих слів, крик, постійна критика, надмірні вимоги, що не відповідають можливостям дитини

Індивідуальні чи колективні насильницькі дії, що здійснюються переважно або виключно щодо жінок: зривання одягу; запрошення або заохочення до дотиків сексуального характеру; повідомлення з сексуальним підтекстом; проституція і порнографія; зґвалтування

Віртуальне насилля Образи, наклепи і погрози, доставлені за допомогою електронних повідомлень або SMS: Висміювання; Плітки; Загрози; Поширення чуток; Образи; Брехня; Лайка; Переслідування

Відмова в доступі до засобів існування і в праві розпоряджатися ними самостійно: Економічний тиск; На неповнолітніх; Позбавлення фінансів; Торгівля людьми

Відомий польський психолог, який ретельно вивчав проблему насильства в сім’ї, Єжі Меллібруда виділив 4 ознаки насильства: насильство завжди здійснюється за попереднього наміру; сутність насильства полягає у порушенні прав і свобод конкретної людини; насильство є порушенням прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист; насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до реальної шкоди, тобто фізичної та психічної травми.

Насилля у навчальному закладі може виявлятися у вигляді: побиття старшими молодших студентів побиття викладачами студентів (викладачі можуть тягнути за вуха, б’ють по голові та пальцях лінійками, указками, книжками), приниження (викладачі розголошують особисту інформацію про студентів, кричать на студентів, неприємні прізвиська, образи, викладачі можуть вживати нецензурну лексику; зневажання фізіологічних потреб студента (викладачі не випускають студентів до туалету під час занять, ігнорують погане самопочуття); залякують або шантажують

Щоб такого не було (рекомендації студентів своїм одноліткам): звертайся до працівників навчального закладу (адміністрації, керівника групи, психолога, соціального педагога, інших викладачів); старші, що вивчають правознавство, можуть надати тобі корисні поради і допомогу, можуть проводити для студентів молодших курсів бесіди з роз’яснення прав та обов’язків; активно використовуй і захищай свої права, приймаючи участь в правових гуртках, молодіжних громадських організаціях, спеціальних акціях («Захист прав дитини», «Дитина – надія майбутнього суспільства»); не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, правоохоронців, до соціальних служб; намагайся регулярно спілкуватися із батьками про своє студентське життя, – вони твої офіційні представники й надійні захисники; якщо ти став свідком порушень прав інших студентів, не будь байдужим, використай свої знання, та надай їм допомогу, адже в такій ситуації можеш опинитися й ти.

Насиллям на вулиці щодо дітей є: Фізичне насилля: Грабіж, Розбій, Побиття, Проституція, Примусова праця (збирання і здача металобрухту, макулатури, порожні пляшки, миття машин, праця вантажниками). Моральне насилля: образи, приниження честі та гідності. Злочини проти власності: грабіж, вимагання. Сексуальне насилля: проституція, зґвалтування, розбещення.

Шляхи подолання (Як себе поводити): Не ходити самому по вулицях в вечірній та нічний час; Не спілкуватися із незнайомими особами; Не виставляти на показ коштовні речі (прикраси, мобільні телефони, гроші); Не вживати алкогольні, наркотичні засоби (це призводить до втрати самоконтролю); Не провокувати своєю поведінкою інших (зухвалий одяг та поведінка); У випадку працевлаштування, вимагай від працедавців дотримання норм трудового законодавства щодо неповнолітніх (укладення трудового договору у письмовій формі із зазначенням умов праці); Якщо на твоїх очах відбувається правопорушення, дуже важливо не бути втягнутим у нього щоб не стати жертвою або співучасником; Якщо ти став свідком правопорушення, варто обов’язково звернутись до правоохоронних органів і надати їм інформацію про це. Таким чином ти убережеш себе й інших людей від того, щоб не стати жертвою.

ПАМ’ЯТКА Пам’ятайте, що насильство здійснене над вами, не є нормою життя. Насильство — неприпустима річ у стосунках людей. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто зразу ж кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він – з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі, на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність. Поділіться своїми проблемами з викладачем, куратором групи, психологом, соціальним педагогом; зверніться до міліції. Не вірте у погрози з боку кривдників. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі. Знайте: коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. У Сімейному кодексі (ст. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати позов до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

Правові документи, спрямовані на подолання насильства над людьми: Декларація прав людини, 1948 р. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966 р. Загальна декларація прав людини, 1984 р. На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства в сім’ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім’ї.

Конституція України є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав, свобод та інтересів сім’ї та людини. 15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім’ї». 7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису» (ст. 173.2 КУ-пАП).

Куди звернутися? Особа, яка постраждала від насильства в сім’ї, може звернутися до: управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій; відповідних підрозділів органів внутрішніх справ - дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей; центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; центрів соціально-психологічної допомоги; центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї; неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї

“Гарячі лінії” Всеукраїнська дитяча лінія „Телефон Довіри” 0 800 500 21 80 Національна ”гаряча лінія” по запобіганню торгівлі людьми 0 800 500 22 50 Національна „гаряча лінія” з питань насильства та захисту прав дітей 0 800 500 33 50

Цілодобовий телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім'ї (044) 451-5-451 Телефонна "гаряча лінія" Міністерства освіти і науки України (044) 279-35-74 (Можна повідомити про випадки порушення прав дитини у школі або дитячому садку, отримати консультації побудь-яким питанням. "гаряча лінія" працює з 10.00 до 17.00)

НАВЧІТЬСЯ РОЗРІЗНЯТИ ПОНЯТТЯ «ДОБРО» І «ЗЛО». ВСЕ, ЩО ПРИНИЖУЄ ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ, – Є ЗЛО, ВСЕ, ЩО ЗВЕЛИЧУЄ ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ, – ДОБРО. МИ ВСІ ІНТУЇТИВНО ТЯГНЕМОСЯ ДО СВІТЛОГО В ЦЬОМУ СВІТІ