Презентація: "Психолого-педагогічні особливості сучасного викладача"

Доповідач Головньова Оксана Вікторівна практичний психолог коледжу

Ми творимо Людину, як скульптор творить свою статую з безформного мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які потрібно добути, очистити від усього зайвого. В.О.Сухомлинський

Педагогічна майстерність – це комплекс якостей особистості, що включає в себе: досконале творче виконання викладачем професійних функцій на рівні мистецтва; створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного студента; забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей.

Професійні вміння та знання; Методична підготовка; Творчий потенціал педагога; Психологічна та етико-педагогічна ерудиція; Педагогічна культура; Якості особистості, необхідні для здійснення діяльності Кожен педагог повинен мати:

Майстерність організатора Майстерність переконувати Майстерність передачі знань Майстерність володіння психолого-педагогічною технікою

Педагогічні здібності Передбачають високу працездатність, креативність, наявність здатності до позитивного прогнозування, перцептивних здібностей і комунікативних умінь Гуманістична спрямованість Орієнтація людини на іншого як на суб'єкта, який має право на самовираження, свободу поведінки й самореалізацію Професійні знання Знання з предмета викладання й методики викладання його, вільне володіння професійно необхідним змістом і способами передавання його навчальній аудиторії Педагогічна техніка Система добре відпрацьованих професійних навичок і вмінь Характеристика педагогічної майстерності

Педагогічна культура розуміється як: система цінностей регуляторів педагогічної діяльності; передумова, мета, засіб, інструмент педагогічної діяльності, рівень самореалізації в ній; концентроване вираження особистості педагога

  гуманістично-педагогічну позицію у ставленні до студентів, здібність бути вихователем, психолого-педагогічну компетентність і розвинене педагогічне мислення; бездоганне викладання предмета; культуру професійної поведінки, способу саморозвитку, уміння саморегуляції власної діяльності, культуру спілкування.

Культура професійно-педагогічної поведінки передбачає, що за всіх обставин педагогічної взаємодії педагог дотримується норм моралі та педагогічної етики, виявляє гідність, доброзичливість, витримку, культуру спілкування, такт.

Професійно-педагогічне спілкування це система (прийомів й навичок) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога й студентів, змістом якої є обмін інформацією, створення виховного впливу, організація взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів. Педагог виступає як активна сторона цього процесу, організуючи його й керуючи ним.

Професіоналізм спілкування розглядається, як готовність і уміння використовувати системні знання у взаємодії зі студентами. Йдеться про те, що виховують студентів не тільки знання, але й сама особистість викладача.

Викладач у своїй роботі повинен дотримуватися педагогічної етики, прагнути формувати людські стосунки зі студентами і між ними.

Педагогічний такт Це форма реалізації педагогічної моралі в діяльності педагога, в якій співпадають думка і дія. Такт – завжди творчість, завжди пошук і в чомусь неповторний вчинок; це уміння орієнтуватися у будь-яких непередбачених ситуаціях.

Велике значення під час спілкування викладача з аудиторією мають пантоміміка і міміка Пантоміміка – це рухи тіла, рук, ніг. Вона допомагає виділити головне, малює образ. Рівна хода, зібраність говорити про впевненість педагога в собі, в своїх знаннях. Водночас сутулість, в'ялість свідчить про внутрішню слабкість людини, невпевненість у собі. Міміка – мистецтво висловлювати свої думки, почуття, настрої, стани, діями м'язів обличчя. Звертайте свою увагу на жести, міміку, підсилюючи емоційну важливість інформації, активно впливаючи на слухачів. Широкий діапазон почуттів демонструє посмішка на обличчі викладача. Пам’ятайте, що найвиразніші на обличчі людини очі.

Серед основних правил педагогічного спілкування можна визначити такі: поза очі не критикувати і засуджувати інших; вміти продемонструвати студенту свою повагу до нього; вміти адекватно реагувати на гідність іншої людини; уміти бути вдячним слухачем і вислуховувати співрозмовника до кінця; поважати думку інших людей; застосовувати метод переконання і не вдаватися до наказового тону та вказівок; запам’ятовувати імена – це надає спілкуванню більш довірливого і безпосереднього характеру; підтримувати у співрозмовника позитивні емоції; частіше посміхатися – це жест відкритості, щирої прихильності.

Виділяють такі основні труднощі у спілкуванні викладачів зі студентами: не вміємо налагодити контакт; не розуміємо внутрішньої психологічної позиції студента; не вміємо будувати стосунки й перебудовувати їх відповідно до педагогічних задач; виникають труднощі мовного спілкування й передачі власного емоційного ставлення до навчального матеріалу; складнощі керування власним психічним станом.

За результатами опитування студентів, вони вважають, що викладач повинен володіти такими рисами об'єктивність в оцінці знань поважне ставлення до студентів і терпіння доброзичливість вимогливість фактичність зацікавленість в успіхах студентів професійними вміннями дотримуватись логічної послідовності у висвітлені матеріалу викладати матеріал ясно, доступно, роз'яснювати складні положення, виокремлювати головні моменти вміти викликати та підтримати інтерес аудиторії до предмету

Принцип активності Принцип організації ефективного педагогічного впливу Принцип паралельної дії Принцип руху колективу Принцип життєвої правди Основні принципи педагогічної майстерності