Кожен з нас, йдучи на роботу , замислюється: що там чекає на нього?
Клас, у якому живуть, розумово працюють до сорока особистостей, Кожна із яких є неповторною за соціальним походженням, середовищем проживання, темпераментом, характером і, нарешті, за своєю унікальною освітньою траєкторією. Що й казати, діти різні, в класі їх багато! До того ж, особливі здібності до навчання мають далеко не всі. Однак зацікавити і виховати потрібно всіх і кожного зокрема. Саме таким, на мою думку, має бути педагогічне кредо сучасного вчителя
В и х о в а н н я цілеспрямоване створення умов для розвитку і саморозвитку людини (Баранов С.П., Гончаренко С.І., Петровський А.В., Ярошевський М.Я.) управління процесом розвитку (формування) особистості шляхом створення необхідних для цього умов (Бєлова В.В., Ільїна Т.А., Коваль М.В., Рувінський Л.І., Фіцула М.М.) - головний системоутворюючий елемент педагогічної взаємодії (Бех І.Д., Воробйов Г.Г., Киричук О.В, Кондрашова Л.В., Курлянд З.Н., Харламов І.Ф) – процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений законом суспільного розвитку, дією багатьох (С. Гончаренко)
Методи виховання виявляють своє утримання через: • безпосередній вплив вихователя на вихованця; • створення спеціальних умов, ситуацій і обставин; • громадську думка колективу особистісно значущого для вихованця; • спільну діяльність вихователя з вихованцем, спілкування, гру; • процеси навчання і самоосвіти; • занурення у світ народних традицій, фольклорної творчості, читання художньої літератури.
За Г. І. Щукіним: 1) орієнтовані на формування позитивного досвіду поведінки вихованців у спілкуванні і діяльності; 2) спрямовані на досягнення єдності свідомості та поведінки вихованців; 3) використовують заохочення і покарання. П.І. Підкасистий пропонує : 1) Педагог сприяє сприйняттю світу; 2) Педагог допомагає дитині осмислювати цей світ; 3) Педагог ініціює творення світу поза і всередині особистісної структури дитини.
Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає: постановку виховних цілей і завдань на уроці; виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу; визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи; визначення та використання педагогічно доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів їх реалізації; вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання; забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів; раціональність управління виховним процесом на уроці; оцінку ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.
З метою підвищення ефективності спостереження та об'єктивності оцінки стану національного виховання учнів на уроці розроблена й апробована така система оцінних параметрів: знання вчителями та учнями суті поняття «українська ідея», уміння її трансформувати в навчально-виховному процесі на уроці; знання філософських основ українського національного виховання молоді й уміння їх визначати та реалізувати у процесі викладання навчального предмета; уміння вчителів гармонійно поєднувати у процесі навчання освітні та виховні цілі уроку; реалізація провідних принципів національного виховання учнів у процесі навчання - гуманізації, демократизації, народності; виховання у процесі навчання на уроці громадянина, патріота, гуманіста на основі знань змісту їх характерних ознак.
Зміст морального виховання : - ставлення до ідеології політики нашої держави; - розуміння історії та перспективи розвиту світової цивілізації; - правильна оцінка внутрішніх подій на міжнародній арені; - пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими; - непримиренність до ворогів народу; - любов до Батьківщини, рідного краю, усіх народів, які її населяють; - непримиренність до національної та расової ворожнечі; - ставлення до праці - сумлінна праця на благо людини, на благо суспільства; - прагнення принести більше користі Батьківщині; боротьба з порушниками дисципліни; - ставлення до громадського надбання та матеріальних цінностей; - бережливе ставлення до природи; - ставлення людини до інших людей - колективізм і товариська взаємодопомога; - гуманне ставлення та взаємна повага між людьми; - взаємна повага в сім'ї, турбота про виховання дітей; - ставлення до себе; - високе усвідомлення громадянського обов'язку, нетерпимість до порушень громадського порядку; - чесність і правдивість, моральна чистота, простота та скромність у громадському й особистому житті; - нетерпимість до несправедливості, дармоїдства, нечесності, кар'єризму, користолюбства.
Для ефективного здійснення морального виховання учнів необхідно: створити умови для вибору того чи іншого способу дії дитини; розуміти характер протиріч у розвитку моральних потреб школяра, сприяти їх найбільш ефективному розв'язанні; впливати на людей, які становлять середовище найближчого оточення дитини (батьків, товаришів, друзів).
Основні завдання розумового виховання учнів: розвиток мислення, уміння пояснювати сутність явищ і використовувати їх у практичній діяльності; забезпечення гармонійної єдності розвитку мислення, почуттів, волі та діяльності; розвиток і формування дослідницьких умінь (спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, проектування, прогнозування, моделювання тощо); розвиток допитливості, прагнення до знань; формування в учнів уміння активно сприймати світ, керуватись у практичній діяльності власними переконаннями.
Мета й завдання трудового виховання учнів: формування в учнів органічної потреби у праці як джерела існування; забезпечення позитивного впливу праці на інтелектуальний і фізичний розвиток дитини внаслідок їх інтеграції; формування в учнів трудових умінь і навичок в організації як навчально-пізнавальної діяльності, так і продуктивної фізичної праці; виховання культури праці, сумлінного ставлення до матеріальних і духовних цінностей.
Зміст естетичного виховання учнів на уроці та шляхи його реалізації полягають у: вивченні програмних навчальних предметів, залученні учнів до різних видів мистецтва в якості його творців; впливі естетичного виховання на розвиток особистості учня; розвитку в учнів у процесі естетичного виховання художнього сприйняття, уміння бачити прекрасне не тільки в літературі, образотворчому мистецтві, у музиці, а й у природі та житті; формуванні в учнів високих художніх смаків; навчанні учнів умінню відчувати красу та гармонію мистецького твору, виявляти естетичну вимогливість до культури поведінки оточуючих і власної; залученні учнів до художньої творчості, розвитку їх здібностей і таланту до музики, літератури, образотворчого мистецтва; спрямуванні естетичного виховання на розкриття ідейної сторони мистецтва, формуванні в них ідейної переконаності та моралі.
Екологічне виховання учнів у процесі навчання Основними складовими екологічного виховання є: усебічні глибокі знання учнів про навколишнє середовище; наявність в учнів світоглядних цінностей орієнтації по відношенню до природи; екологічний стиль мислення й відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; набуття умінь і досвіду вирішення екологічних проблем місцевого та локального рівнів; безпосередня участь учнів у природоохоронній діяльності; сформованість передбачення можливих негативних наслідків природоперетворюючої діяльності людини.
Формування навичок здорового способу життя у процесі навчання на уроці Організація навчання щодо формування та виховання ЗСЖ повинна базуватись на таких засадах: систематичне поновлення основних знань з питань формування, збереження, зміцнення здоров'я; повсякденне формування ЗСЖ (у школі, сім'ї, оздоровчому таборі), створення умов, що сприяють застосуванню на практиці набутих знань і вмінь; залучення дітей та молоді до участі в заходах, спрямованих на забезпечення та зміцнення здоров'я; дотримання здорового способу життя вчителями, медичними працівниками, батьками, учнями; просвітницька робота з батьками щодо пропагування ЗСЖ; створення необхідних санітарних умов для формування навичок ЗСЖ в учнів.
Педагогічна доцільність постановки виховної мети уроку передбачає: мотивацію постановки виховних цілей та завдань; урахування вікових та індивідуальних особливостей учня, рівня їх вихованості; визначення виховної мети - домінанти, шляхів її досягнення на уроці; корекцію виховних цілей і завдань у ході уроку.
Інтеграція основних компонентів системи виховання особистості передбачає: знання соціально-педагогічної значущості основних складових системи виховання особистості та їх сутності; визначення педагогічно доцільного комплексу основних компонентів; забезпечення інтеграції цілей і завдань навчання, виховання й розвитку особистості.