Презентація "Вікові особливості учнів. Проблеми у навчанні"

Вікові особливості дітей. Проблеми в навчанні і вихованні

Вік у психології - це категорія, що означає якісно специфічну щабель онтогенетичного розвитку, це тимчасові характеристики індивідуального розвитку. Вік - це відносно замкнутий цикл дитячого розвитку, що має свою структуру і динаміку (Л.С. Виготський).  Вік не зводиться до суми окремих психічних процесів, це не календарна дата.  Розвиток характеризується якісними змінами, появою новоутворень, нових механізмів, нових процесів, нових структур.  Віковий період сенситивний до розвитку певних психічних процесів і властивостей, психологічних якостей особистості, а тому і до певного типу впливів.  Визначення меж цих періодів є умовним. Все життя дитини повинне бути організоване з урахуванням можливостей даного віку, маючи на увазі спонукання переходу до наступного віковому періоду.

Періодизація В даний час прийнято наступний розподіл дитинства на такі вікові періоди: 1) немовля - від народження до 1 року, причому в ньому виділяється спеціально перший місяць - період новонародженості; 2) ранній вік - від 1 року до 3 років; 3) дошкільний вік - від 3 до 7 років; 4) молодший шкільний вік - від 7 до 11-12 років; 5) середній шкільний вік (підлітковий) - від 12 до 15 років; 6) старший шкільний вік (юнацький) - від 15 до 18 років.

Новонароджений Соціальна ситуація розвитку – фізіологічна і психологічна єдність з матір'ю Провідний вид діяльності – задоволення фізіологічних потреб Центральне новоутворення – комплекс пожвавлення

Немовля Соціальна ситуація розвитку – емоційна єдність з матір'ю (МИ) Провідний вид діяльності – безпосереднє емоційне спілкування з близькими дорослими Центральне новоутворення – маніпулятивна діяльність з предметами, прямоходіння, мова Специфіка віку – базова довіра/недовіра до світу

Ранній Соціальна ситуація розвитку – стосунки партнерства; дитина відчуває свою спроможність у використанні предметів Провідний вид діяльності – предметно-маніпулятивна діяльність Центральне новоутворення – система “Я” (первинне уявлення про себе) Специфіка віку – самостійність/невпевненість у собі

Дошкільний Соціальна ситуація розвитку – поява нових дорослих у житті дитини; ідентифікація з ними Провідний вид діяльності – сюжетно-рольова гра Центральне новоутворення – цілісне світосприйняття, соціальні ролі Специфіка віку – набуття ініціативи/почуття провини в результаті потягу до творчості

Молодший шкільний вік Соціальна ситуація розвитку – поява нового дорослого “учителя” з новими нормами та вимогами Провідний вид діяльності – навчальна діяльність Центральне новоутворення – довільність психічний процесів Специфіка віку – набуття умінь, компетентність/невпевненість у собі

Сучасна класифікація підліткового віку Ранній підлітковий вік (10–13 років), Середній підлітковий вік (14–16 років) Пізній підлітковий вік (17–19 років) Молоді люди: 20 – 24 роки

Фізичний розвиток підлітка Передпубертатний період - 10 – 12 (13) років Пубертатний період - 12(13) – 15 (19) років

Головна особливість розвитку: біологічне дорослішання передує психосоціальному дорослішанню

Завдання підліткового віку Досягнення автономії від сім’ї (із збереженням теплих стосунків) Розбудова дружніх стосунків з однолітками Формування ідентичності Розвиток моральної свідомості

5 клас Особливості розвитку Фізичний розвиток: Початок передпубертатного періоду Психічний розвиток: Завершення етапу конкретних операцій Соціальний розвиток: Збільшення автономності Початок встановлення соціальної ієрархії Aктуальні проблеми Адаптація до нових умов навчання (загроза “зриву адаптації”) Стосунки з новими учителями Збільшення ризиків внаслідок більшої автономності

6 клас Особливості розвитку Фізичний розвиток: “стрибок” зросту Психічний розвиток: Початок етапу формальних операцій Соціальний розвиток: Встановлення в структурі класу соціальної ієрархії Актуальні проблеми Втрата інтересу до навчання у частини учнів Збільшення ризиків внаслідок більшої автономності Посилення негативного впливу реклами та однолітків Проблеми у спілкуванні з однолітками Проблеми з батьками і вчителями (період негативізму)

7 клас Особливості розвитку Фізичний розвиток: Помітна різниця у фізичному розвитку Психічний розвиток: Розвиток самоідентичності, абстрактного мислення Емоційна нестабільність Соціальний розвиток: Розвиток дружніх стосунків (компанії часто змішані за статтю) Колосальний вплив реклами, кумирів (особливо, стосовно іміджу тіла) Актуальні проблеми Загроза порушення психологічної рівноваги внаслідок: Неадекватної самооцінки Нездатності конструктивно розв’язувати конфлікти Невміння попереджувати і долати стреси Шкідливі звички

8 клас Особливості розвитку Фізичний розвиток: Період статевого дозрівання Психічний розвиток: Інтелект на рівні дорослої людини Соціальний розвиток: Стадія платонічних сексуальних стосунків Прагнення більшої автономності від сім’ї Актуальні проблеми Прагнення незалежності Зростання поведінкових ризиків

9-10 класи Особливості розвитку Фізичний розвиток: Період ранньою юності, завершення статевого дозрівання Психічний розвиток: Етап усвідомлення життєвих цінностей, профорієнтації, планування майбутнього Соціальний розвиток: Дещо зменшується залежність від однолітків Прагнення і початок романтичних стосунків Актуальні проблеми Потребують допомоги у профорієнтації Небезпека раннього початку статевого життя, ризикованої статевої поведінки Шкідливі звички Ризики трудової діяльності

Характерні особливості юнацького віку Етичний максималізм. Внутрішня свобода. Естетичний та етичний ідеалізм. Художній, творчий характер сприйняття дійсності. Безкорисливість в захопленнях. Прагнення пізнати і переробити реальність. Благородство і довірливість. якісна перебудова усіх сторін розвитку особистості; усвідомлення учнем своєї індивідуальності, зміна ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки; підвищена емоціогеність; змінюються вимоги суспільства до представників раннього юнацького віку. Необхідність погодження своїх потреб з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм.

Етапи формування особистості (за А. М. Леонтьєвим) дошкільний вік знаменується встановленням перших ієрархічних відносин мотивів, першими підпорядкування безпосередніх спонукань соціальним нормам. підлітковий вік - появ прагнення і здатності усвідомлювати свої мотиви, а також проводити активну роботу по їх підпорядкування і перепідпорядкування. Обов'язковість цієї здатності зафіксована в такій юридичній категорії, як кримінальна відповідальність за вчинені дії і покладається на кожного душевно здорової людини, яка досягла повноліття.

Критерії сформованості особистості (за Л. І. Божович) суб'єкт здатний до опосередкованої поведінки (здатний долати власні безпосередні спонукання заради мети) суб'єкт здатний до свідомого керівництва власною поведінкою (на основі усвідомлених мотивів-цілей і принципів)

Досвід особистість формується шляхом засвоєння суспільно виробленого досвіду (плану, програми) Він відрізняється від засвоєння знань, умінь, способів дій. Досвід - це система уявлень про норми і цінності життя людини, його загальну спрямованість, поведінку, стосунки до інших людей, до себе, до суспільства в цілому і т. п В результаті засвоєння відбувається формування нових мотивів і потреб, їх перетворення, супідрядність

Кризи розвитку, як переломні етапи онтогенетичного розвитку особистості (за Л.І. Божович) другий рік життя - формується перше особистісне новоутворення - мотивуючі уявлення, що виражаються в здатності дитини діяти у відповідності зі своїми внутрішніми спонуканнями. 3-й рік - виділення дитиною себе як суб'єкта у світі об'єктів, на які він може впливати і які може змінювати. дитина усвідомлює своє «Я» і вимагає можливості проявляти свою активність («Я сам»). 7-й рік - виникає свідомість себе як істоти соціальної і свого місця в системі доступних йому суспільних відносин. період народження соціального «Я». у підлітка виникає самосвідомість у власному значенні слова, здатність спрямовувати свідомість на свої власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань. Цей рівень розвитку свідомості породжує потребу обернутися на себе, пізнати себе як особистість, відмінну від інших людей і відповідно до обраного зразком. Це, у свою чергу, викликає у нього прагнення до самоствердження, самореалізації і самовиховання.

Розвиток і перевиховання (за А.В. Запорожець) Існування крім стадійного розвитку ще й функціонального розвитку, відбувається в межах однієї і тієї ж стадії розвитку і веде до накопичення якісно нових елементів, які і утворюють потенційний резерв розвитку або зачатки більш складного рівня функціонування. Пройдені особистістю стадії розвитку поступово складаються в ієрархічну організацію, в складі якої пізніші психологічні новоутворення, стратегії і тактики не скасовують, але якісно видозмінюють - збагачують, обмежують, регулюють, підпорядковують собі освіти більш ранніх стадій і рівнів через включення їх в нові системи психологічних відносин особистості до світу, в нові життєві позиції. Процес розвитку особистості незворотній. На кожній стадії потенційна сфера відкриває можливість розвитку особистості в різних напрямках і створює в той же час детермінанти реалізації лише деяких з цих напрямків. Кожна стадія розвитку особистості характеризується особливими психологічними новоутвореннями, новим принципом функціонування, Це не означає, що сформувалося на ранніх стадіях онтогенезу властивість особистості не може бути перетворено на наступних етапах або навіть знову виховане. Існують величезні можливості перетворення, перевиховання особистості. Одні й ті самі риси особистості, але сформовані на різних стадіях розвитку особистості або виникають в результаті перевиховання особистості, по своїй психологічній структурі будуть значно відрізнятися один від одного.

в певних ситуаціях у людини з'являються форми поведінки, за деякими зовнішніми ознаками, з психологічної тактиці подібні з поведінкою, характерним для ранніх етапів онтогенетичного розвитку особистості необхідно розуміти вікову періодизацію розвитку особистості для відстеження випадків регресії Труднощі стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці школярів, у їх взаєминах з дорослими та ровесниками.

Педагогічний і психологічний підходи до формування особистості не тотожні один одному, а утворюють нерозривну єдність. Безглуздо вивчати формування особистості з позицій психолога, якщо не знати, якими методами користувалися педагоги і які цілі вони переслідували, не прагнути удосконалити ці методи. Не менш безперспективною виявилася б робота педагога, якби він не використав можливості психолога, який виявляє реальні характеристики школярів, і не був би психологічно досвідчений в причинах небажаних якостей, які виникають часом в його учнях як би паралельно і незалежно від застосування, здавалося б, безперечних форм і методів виховання, якби він не бачив різноманітних, іноді суперечать один одному, психологічних наслідків своєї конкретної педагогічної роботи